2
Справа № 0907/2-563/2011
Провадження № 22ц/779/837/2013
Категорія 57
Головуючий у І інстанції Шамотайло О.М.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.,
суддів Вакарук В.М., Проскурніцького П.І.
секретаря Бойчука Л.М.
з участю: апелянта ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,
представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення вартості незаконно набутого майна та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2012 року,-
в с т а н о в и л а :
В грудні 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом ОСОБА_4 про стягнення вартості незаконно набутого майна та моральної шкоди. В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що 12.04.2007 року з біржових торгів по продажу майна Івано-Франківської обласної друкарні придбав офсетну машину ПОЛ-54-1. В подальшому за усною домовленістю між ним та ОСОБА_4 спірне майно було перевезено в орендоване відповідачем приміщення по АДРЕСА_1. Оскільки потреби у використовуванні офсетної машини в 2009 році не було, вона продовжувала зберігатись в тому ж приміщенні. На даний час ОСОБА_4 відмовляється повернути майно в добровільному порядку, а тому позивач змушений був звернутися в суд з позовом.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_4 16299,36 грн. купівельної вартості офсетної машини ПОЛ-54-1, 1984 року випуску, належної ОСОБА_2 на праві приватної власності та 7700,64 грн. різниці вартості офсетної машини ПОЛ-54-1, 1984 року випуску станом на 15.11.2012 р., а всього 24000, 00 грн.; стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 13012,77 грн. суми інфляційних донарахованих за період з 30.04.2007 р. по 15.11.2012 р. - 2713, 00 грн., 3% річних донарахованих за той самий період, а разом 15725,77 грн.; стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 5000 грн. моральної шкоди та стягнення понесених судових витрат-відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що спірне майно - офсетна машина ПОЛ-54-1 є його власністю,однак вже більше п'яти років знаходиться в незаконному володінні відповідача, який відмовляється її повернути добровільно. ОСОБА_2 вказує на те, що його право власності на офсетну машину ПОЛ-54-1 підтверджується протоколом №8 з біржових торгів. Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 також підтвердили факт купівлі спірного майна та перевезення його в складські приміщення відповідача; про це ж зазначається і у письмових поясненнях ОСОБА_8 які, суд безпідставно не взяв до уваги. Натомість факт безпідставного володіння спірним майном ОСОБА_4 та небажання його повертати з особистих міркувань підтвердив і сам відповідач в судовому засіданні.
Також апелянт вказує, що між ним та відповідачем була тільки усна домовленість про співпрацю. Акт інвентаризації від 17.06.2010 року, що наданий відповідачем, жодним чином не підтверджує право власності ОСОБА_4 на спірне майно.
З цих підстав, рішення суду першої інстанції апелянт просив скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Представник ОСОБА_4- ОСОБА_5 апеляційної скарги не визнав, вважає законним та обгрунтованим рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_2, доводи представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 12.04.2007 р. з біржових торгів по продажу майна Івано-Франківської обласної друкарні ОСОБА_2 придбав офсетну машину ПОЛ-54-1, 1984 року випуску, що підтверджується актом-приймання передачі від 30.04.2007 року.
В результаті усної домовленості між сторонами про співпрацю, в тому числі і щодо спільного використання офсетної машини ПОЛ-54-1, спірне майно було перевезено в орендоване ОСОБА_4 приміщення по АДРЕСА_1.
В подальшому спірне майно перевезено ОСОБА_4 до іншого приміщення.
Зазначених обставин жодна з сторін не заперечувала.
На даний час, ОСОБА_2 вказуючи на неправомірні дії відповідача та незаконність заволодіння спірним майном, просив стягнути з відповідача купівельну вартість офсетної машини ( на даний час), інфляційні витрати, моральну шкоду та витрати пов'язані з розглядом справи, оплатою аудиторських послуг, послуг експерта.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
В статті 319 Цивільного кодексу України закріплюється, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено факт заволодіння відповідачем його майном без відповідної правової підстави, а відтак і відсутність підстав для повернення майна виходячи з положень ст.1212-1213 ЦК України.
Однак погодитись з таким висновком суду колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області не може.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 вказував, що він є власником спірного майна і воно знаходиться в незаконному володінні відповідача. В подальшому згідно заяви від 10.10.2012 року ОСОБА_2 просив відшкодувати вартість безпідставно набутого відповідачем майна відповідно до ст.1213-1213ЦК України.
В засіданні апеляційного суду представник відповідача не спростував пояснень ОСОБА_9 про те, що між сторонами існувала усна домовленість про співпрацю, на підставі якої офсетна машина ПОЛ-54-1 була перевезена в приміщення ОСОБА_4 Той факт, що на час розгляду даного спору судом спірне майно знаходилося у відповідача, визнавав особисто і ОСОБА_4, надаючи пояснення в судовому засіданні 07.06.2010 року, що підтверджується відповідним звукозаписом на цифровому носії, долученому до матеріалів справи.
Зазначене залишилося поза увагою суду першої інстанції, як і положення ч.1. ст. 61 ЦПК України, відповідно до якого обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що між сторонами дійсно мали місце правовідносини до яких можуть застосовуватись положення передбачені ст. 1212-1213 ЦК України.
Так, відповідно до ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зважаючи на те, що офсетна машина ПОЛ-54-1 перебуває у відповідача майже п'ять років, про її місцезнаходження та технічний стан відповідач та його представник суд не інформували, слід виходити з положень статті 1213 ЦК України, згідно з якими у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Вирішуючи питання щодо вартості майна колегія суддів виходить з того, що відповідно до «Єдиних норм амортизаційних відрахувань» нормативний термін експлуатації машин офсетного друку становить 9 років. Таким чином, на час придбання спірного майна з біржових торгів нормативний термін експлуатації спірного майна, оціненого у 14 817 грн. і придбаного за 16 299 грн. 36 коп. вже закінчився. Тому, на переконання судової колегії, вартість майна (у сторону збільшення) переглядати на час розгляду справи не слід, а обмежитись сумою, що сплачена ОСОБА_2 на час придбання офсетної машини ПОЛ-54-1 (а.с.9) .
Що стосується доводів ОСОБА_2 в частині відшкодування інфляційних донарахувань (витрат) та 3% річних, то такі не грунтуються на законі , оскільки є санкціями за невиконання грошових зобов'язань.
Не підлягають також до задоволення і вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки підстави відшкодування моральної шкоди виникають з договору, закону або деліктних зобов'язань, що в даному випадку колегією суддів не встановлено.
За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням вимог матеріального права, а тому не може залишатися в силі та підлягає до скасування. По суті спору слід ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі наведеного та ст.,ст. 1212, 1213 ЦК, ст.,ст.15,16, 60, 61 ЦПК України, керуючись ст.,ст. 307; 308; 313- 315; 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2012 року скасувати, ухваливши нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 16 299грн. 36 коп. вартості безпідставно набутого майна та 352 грн. 70 коп. понесених судових витрат.
В решті вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий О.Є. Меленко
Судді В.М. Вакарук
П.І. Проскурніцький
Згідно з оригіналом
Суддя О.Є. Меленко