АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1902/2038/2012 Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І.
Провадження № 22-ц/789/352/13 Доповідач - Жолудько Л.Д.
Категорія - 46
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 березня 2013 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Жолудько Л.Д.
суддів - Костів О. З., Кузьми Р. М.,
при секретарі - Ханенко Т.І.
з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борщівського районного суду від 30 січня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи - Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі в її вихованні,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третьої особи - Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі в її вихованні.
Рішенням Борщівського районного суду від 30 січня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дитини, надавши йому право побачень із сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, два рази на місяць кожної другої та четвертої неділі місяця з 10 год. до 15 год. за межами домоволодіння, де проживає дитина, у присутності матері ОСОБА_1, а також кожного року 07 липня з 10 год. до 15 год. в присутності матері.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з сином ОСОБА_3.
У решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Борщівського районного суду від 30.01.2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначає, що позивачем не подано жодного доказу про те, що вона чинила перешкоди батькові у вихованні дитини. Судом не дано правової оцінки тому факту, що між її сином та позивачем виникла психологічна несумісність, про яку вона неодноразово наголошувала в судових засіданнях. Крім цього, з вересня 2012 року по теперішній час позивач не виявляв бажання зустрітись з сином. З квітня 2012 року по лютий 2013 року ОСОБА_2 не сплачує аліменти, не надає будь-якої матеріальної допомоги синові на його лікування.
У судовому засіданні апелянт підтримала свою апеляційну скаргу, зіславшись на доводи в ній і подавши ряд уточнень, просить її задовольнити разом з уточненнями.
ОСОБА_2 апеляційної скарги не визнав і пояснив, що судом було повно і об'єктивно встановлені обставини справи і ухвалено законне та обґрунтоване рішення. Запропонований апелянтом в уточненнях до апеляційної скарги інший спосіб зустрічей з дитиною йому не підходить у зв'язку з зайнятістю на роботі та віддаленістю його місця проживання від місця проживання дитини.
Представник третьої особи-органу опіки та піклування Борщівської районної державної адміністрації повторно не з'явився в судове засідання, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності.
Судом установлено, що 31 березня 2010 року сторони розірвали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1.
У шлюбі в них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає з матір'ю в місті Борщів Тернопільської області. Батько проживає окремо від дитини в місті Луцьк.
Між сторонами виник спір щодо участі позивача, який проживає окремо від дитини, у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3.
Розпорядженням голови Борщівського райдержадміністрації від 04.10.2010 року № 492 за заявою позивача визначено час та місце його побачень з сином ОСОБА_3 особисто в місті Борщів, без участі матері та інших родичів, не рідше двох разів на місяць у вихідні та святкові дні з 10 год. до 20 год. за межами приватного господарства, де проживає дитина.
Згідно з довідкою Борщівської центральної районної комунальної лікарні від 27.11.2012 року № 271 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стоїть на обліку в дитячій консультації райлікарні з приводу ацетономічного синдрому та хронічного тонзиліту, вимагає індивідуального догляду, відповідної дієти. ОСОБА_3 неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні в Тернопільській обласній дитячій лікарні, що підтверджується виписками № 10165 від 08.10.2010 року, № 7126 від 29.06.2011 року; та в Борщівській ЦРКЛ, як видно з епікрізів від 27.05.2010 року, 17.06.2011 року, 09.12.2011 року, 29.05.2012 року, 02.07.2012 року, 20.10.2012 року.
За характеристикою, наданою начальником відділу ТОВ "Модерн-Експо" від 30.10.2010 року, ОСОБА_2 за місцем роботи характеризується позитивно.
Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного юристом служби у справах дітей Луцької міської ради 16.09.2010 року, ОСОБА_2 проживає у однокімнатній приватизованій квартирі з усіма зручностями. Загальна площа квартири становить 35,6 кв.м (18,6 кв.м - житлова площа).
Згідно з актом обстеження умов проживання, складеного службою у справах дітей № 752 від 06.12.2012 року, умови проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1-добрі. Сім'я проживає у двоповерховому будинку загальною площею 195, 88 кв.м (104,01 кв.м - житлова площа).
Відповідно до висновку Борщівської райдержадміністрації від 13.12.2012 року № 02-2374/2-38 орган опіки і піклування вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 побачення з малолітнім сином ОСОБА_3 у останню суботу та неділю щомісяця з 10 год. до 20 год. та під час основної щорічної відпустки позивача з 9 год. до 19 год. за межами приватного господарства, де проживає дитина, у присутності матері та в межах території Борщівського району.
Апеляційним судом установлено, що 18.01.2013 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб, після чого змінила прізвище на ОСОБА_1.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити.
Частково задовольняючи позов і визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, суд першої інстанції виходив з того, що батько дитини-позивач ОСОБА_2, який проживає окремо від малолітнього сина, має право на особисте спілкування з дитиною та на участь у її вихованні в обмеженому вигляді з урахуванням інтересів дитини, її стану здоров'я.
Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону.
В силу вимог ст. 11, 10, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно з положеннями ст. 3 ч. 1 Конвенції про права дитини, ст.7, ч.ч. 7, 8 Сімейного кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимально можливим урахуванням інтересів дитини, яка має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог ст.ст. 141, 153, 157, ч.ч. 2, 3 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Посилання апелянта на те, що суд встановив порядок спілкування з дитиною без врахування її думки та всупереч інтересам дитини судова колегія не бере до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.
Як передбачено частинами 4-6 ст.19 СК України, при розгляді судом спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
З матеріалів справи вбачається, що висновком Борщівської райдержадміністрації від 13.12.2012 року № 02-2374/2-38 позивачу встановлено дні для спілкування та участі у вихованні свого сина - ОСОБА_3
Суд першої інстанції підставно не взяв до уваги в повній мірі даний висновок, а також розпорядження голови Борщівської районної адміністрації за № 492 від 04.10.2010 року, оскільки в них недостатньо враховано інтереси дитини, зокрема, її вік та стан здоров'я.
Аналізуючи встановлені судом обставини і наведені вимоги закону, колегія суддів уважає, що визначений судом першої інстанції спосіб участі позивача у вихованні дитини відповідає нормам сімейного законодавства та інтересам дитини. Судом враховані істотні обставини справи, а саме: вік дитини , її психологічний стан, ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, позитивна характеристика позивача, побутові умови місця постійного проживання сторін.
Твердження апелянта про відсутність спору щодо участі батька у спілкуванні й вихованні дитини колегія до уваги не приймає, оскільки за обставинами справи вбачається, що за заявою батька дитини було прийнято розпорядження голови Борщівської районної адміністрації за № 492 від 04.10.2010 року про визначення способу участі у вихованні та порядку побачень батька з дитиною, яке не могло бути виконане відповідачкою в повній мірі в зв'язку з недостатнім урахуванням інтересів дитини, її віку та стану здоров'я.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні дитини ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в цій частині з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачає.
Разом з тим, колегія вважає, що висновок суду про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в спілкуванні з сином ОСОБА_3, не відповідає обставинам справи.
Даним судовим рішенням визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дитини, який є відмінним від установленого в розпорядженні голови Борщівської районної адміністрації за № 492 від 04.10.2010 року та у висновку Борщівської райдержадміністрації від 13.12.2012 року № 02-2374/2-38.
Визначеного судовим рішенням способу ОСОБА_2 у вихованні дитини відповідачка ОСОБА_1 ще не порушувала.
Таким чином, колегія вважає, що позов ОСОБА_2 у частині зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод у зустрічах з сином є передчасним, а висновок суду в цій частині- таким, що не відповідає обставинам справи.
Наведене відповідно до вимог ст. 309, ч.1, п. 3 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду: скасування його в частині зобов'язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_3 і ухвалення в цій частині нового рішення про відмову позивачеві в позові в цій частині.
На підставі ст.ст. 150, 151, 153, 155, 157. 159 СК України та, керуючись ст.ст.307, ч.1, п.3; 309,ч.1,п.3; 313; 314; 316; 317; 319; 324; колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.
Рішення Борщівського районного суду від 30 січня 2013 року змінити.
У частині зобов'язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_3 рішення суду скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
У решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Д. Жолудько