Справа № 2-86/12 Головуючий у І інстанції Воробйова В.М.

Провадження № 22-ц/780/1730/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 26 05.04.2013

У Х В А Л А

іменем України

4 квітня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2012 року у справі:

- за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача;

- за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором;

- за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи ОСОБА_3, Служба у справах дітей виконавчого комітету Васильківської міської ради, державний нотаріус Васильківської державної нотаріальної контори Київської області про визнання недійсним договору іпотеки,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2010 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним вище позовом, який надалі уточнив і мотивував тим, що 27 грудня 2007 року між ним і ВАТ «Універсал Банк» було укладено кредитний договір, за яким він отримав кошти в сумі 51700 доларів США на споживчі цілі терміном на 20 років із розрахунку 13,45 % річних. Вказував, що працівники банку при підписанні кредитного договору не попередили його про можливі ризики у випадку різкої зміни валютного курсу, що призвело до порушення його прав. Зокрема умови надання кредиту розраховувалися банком виходячи із курсу за 1 долар США - 5,05 грн., проте внаслідок світової фінансової кризи він змушений купувати долари для повернення кредиту за значно підвищеним курсом за 1 долар США - 7,96 грн., що свідчить про істотну зміну обставин і згідно ст.652 ЦК України є підставою для розірвання кредитного договору. Посилався, що банк із 15 липня 2008 року в односторонньому порядку підвищив відсоткову ставку до 14,95 % річних, що суперечить закону та умовам договору, бо банк не повідомив його про підвищення відсоткової ставки та про підстави такого підвищення. Крім того, кредитний договір порушує його права споживача, поскільки умови договору є несправедливими, в договорі відсутня рівність у відносинах сторін, на нього покладені всі ризики щодо повернення кредиту і значну кількість обов'язків, а відповідальність банку взагалі відсутня. У зв'язку з наведеним просив розірвати кредитний договір, укладений між ним і банком 27 грудня 2007 року, визнати недійсним підняття

- 2 -

відсоткової ставки за кредитним договором від 27 грудня 2007 року до 14,95 %, судові витрати покласти на відповідача.

ПАТ «Універсал Банк» у вересні 2010 року подав до суду позов, який надалі доповнив і просив стягнути солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь банку борг за кредитним договором в розмірі 595693,98 грн. та судові витрати. Вимоги мотивував тим, що відповідно до кредитного договору, укладеного 27 грудня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_3, останній отримав в банку кредит в розмірі 51700 доларів США на споживчі цілі терміном на 20 років із розрахунку 13,45 % річних. Поручителем позичальника за кредитним договором є співвідповідач ОСОБА_2, яка за договором поруки від 27 грудня 2007 року зобов'язалася відповідати перед банком за виконання позичальником зобов'язань по поверненню кредиту. За умовами договору позивач мав повертати кредит щомісяця платежами в сумі 618,67 долари США, однак не виконує цих обов'язків, з березня 2009 року припинив погашення кредиту, станом на 27 липня 2010 року має прострочену заборгованість, що відповідно до ч.2 ст.1050, ст.1054 ЦК України та п.5.2.5 кредитного договору є підставою для дострокового стягнення заборгованості за кредитом в повному обсязі.

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, який мотивувала тим, що 27 грудня 2007 року між ОСОБА_3 і ВАТ «Універсал Банк» укладено кредитний договір про надання коштів в сумі 51700 доларів США на споживчі цілі строком на 20 років. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором вона і банк 27 грудня 2007 року уклали договір іпотеки належної їй квартири АДРЕСА_1. Вказувала, що договір іпотеки порушує права її малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає у спірній квартирі разом з ними, поскільки передача квартири в іпотеку була проведена без попередньої згоди органу опіки та піклування. Крім того, умови договору іпотеки суперечать цілій низці нормативно-правових актів щодо захисту прав дітей. Посилаючись на ст.ст.203, 215 ЦК України просила визнати недійсним договір про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1, укладений між нею і банком 27 грудня 2007 року.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_3 про захист прав спожива та зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено.

Позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено в повному обсязі. Ухвалено стягнути солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь банку борг за кредитним договором в розмірі 595693,98 грн. та судові витрати в сумі 1669,50 грн. з кожного відповідача.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_3 відхилена, а рішення суду першої інстанції залишене без змін.

ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким її позов про визнання недійсним договору іпотеки задоволити в повному обсязі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

- 3 -

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, суд обгрунтовував свої висновки відсутністю передбачених законом підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

За положеннями ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їх неповнолітніх дітей.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 27 грудня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким позичальник отримав готівкою кошти в сумі 51700 доларів США на споживчі цілі терміном на 20 років із розрахунку 13,45 % річних (а.с.6-13). Поручителем позичальника за вказаним кредитним договором є співвідповідач ОСОБА_2 (а.с.22).

Встановлено, що позичальник ОСОБА_3 не виконує обов'язків по щомісячному поверненню кредиту, покладених на нього умовами договору, з грудня 2008 року припинив погашення кредиту, станом на 27 липня 2010 року має прострочену заборгованість понад один місяць (а.с.62). Письмова вимога банку до позичальника і поручителя про дострокове повернення боргу та наслідки його невиконання від 24 березня 2010 року, залишена без задоволення (а.с.71-72).

Крім того, судом встановлено, що на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком і ОСОБА_2 27 грудня 2007 року було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 (а.с.58-61). Власником даної квартири є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 31 жовтня 2000 року та договору купівлі-продажу від 27 червня 2007 року, що відображено в договорі іпотеки. На час укладення договору іпотеки малолітня ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірному житлі зареєстрована не була і власником квартири чи її частини не являлася.

За таких обставин, з урахуванням того, що на момент укладення договір іпотеки не порушував прав та інтересів малолітньої дитини, суд обгрунтовано відмовив у визнанні недійсним договору іпотеки.

Доводи апелянта про те, що оспорюваний договір іпотеки порушує права дитини спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що на момент укладення договору малолітня ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірній квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована не була. Позивачка ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_4 зареєстровані у вказаній квартирі із 28 квітня 2009 року, тобто через два роки після укладення договору іпотеки. До цього ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_4 були забезпечені житлом по АДРЕСА_2, де мешкали і були зареєстровані, що стверджується копією паспорта ОСОБА_2 та копією будинкової книги (а.с.174-175).

Отже на момент укладення договору іпотеки малолітня ОСОБА_4 була забезпечена житлом в іншому місці, а не в спірній квартирі, що в тому числі стверджується п.1.4 договору іпотеки, де ОСОБА_2 стверджує, що права дітей укладенням цього договору не порушені.

- 4 -

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального права, що виразилося у незастосуванні судом до спірних відносин Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Преамбула даного закону чітко визначає сферу його дії, а ст.2 визначає терміни, зокрема поняття безпритульної дитини та дитини, позбавленої батьківського піклування.

Всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна надати суду докази на підтвердження своїх вимог і заперечень, позивачка не надала суду доказів, що її донька ОСОБА_4 на час укладення оспорюваного договору іпотеки у 2007 році мала статус безпритульної дитини (тобто такої, яка покинута батьками, сама залишила сім'ю чи дитячий заклад, де виховувався і не має певного місця проживання), або мала статус дитини, позбавленої батьківського піклування (тобто, що батьки були позбавлені у відношенні сина батьківських прав, чи син був у них відібраний без позбавлення батьківських прав, батьки визнані недієздатними чи перебували в місцях позбавлення волі тощо).

З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і не спростовують висновків суду про відмову у задоволенні позову про визнання правочинів недійсними.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ ________________