Справа № 2-58/11 (2/201/229/2013)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Черновського Г.В.,

при секретарі - Савченко Ю.О.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного закладу „Дорожня клінічна лікарня" станції Дніпропетровськ ДП „Придніпровська залізниця", третя особа - державне підприємство „Придніпровська залізниця", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У 2006 році позивач звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до державного закладу „Дорожня клінічна лікарня" станції Дніпропетровськ ДП „Придніпровська залізниця" (том 1 а. с. 1-4). В ході судового розгляду даної цивільної справи позовні вимоги позивачем були уточнені та до участі у справі в якості третьої особи було залучено ДП „Придніпровська залізниця" (том 4 а. с. 2-11).

Позивач у позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог, з урахуванням уточнень і доповнень, посилалась на те, що у 2003 році, перебуваючи на останньому місяці вагітності, була на консультації у завідуючої акушерського відділення ДК „Дорожня клінічна лікарня" станції Дніпропетровськ ДП „Придніпровська залізниця" ОСОБА_3, яка оглянувши ОСОБА_1 підписала дозвіл на проведення пологів в даному відділенні, оскільки жодної патології розвитку плоду виявлено не було. Напередодні пологів, 27 червня 2003 року, позивач була на прийомі у лікаря-гінеколога лікарні відповідача ОСОБА_4, за наслідком якого у дородовій картці позивача був зроблений запис про те, що вагітність складає 39-40 тижнів, головне передлежання плоду. ІНФОРМАЦІЯ_1 о 00 годині 30 хвилин позивач поступила до акушерського відділення, оглядом чергового лікаря-гінеколога позивачу було діагностовано сідничне передлежання плоду. Після огляду ОСОБА_1 було направлено на родової зали, де почали стимулювати пологи. На неодноразові прохання позивача про виклик завідуючої відділення та головного лікаря для проведення кесаревого розтину, оскільки плід великої ваги та знаходиться у сідничному передлежанні, черговий лікар відповіла, що дані факти не є приводом для кесаревого розтину. Через п'ять годин після початку пологів у ще ненародженої дитини почалось знижувати серцебиття та плід почав підніматися уверх, замість того, щоб намагатися вийти, у зв'язку з чим, вже лікар ОСОБА_3 викликала реанімаційне відділення, після чого, внаслідок кесаревого розтину була народжена дівчинка вагою 4 кг. Матері дитини було повідомлено, що її донька знаходиться у важкому стані. Через добу після народження, дитину було направлено до реанімаційного відділення 3-ї міської лікарні. У зв'язку з втратою часу при пологах та після них, на думку позивача, її новонароджена дитина отримала гостру гіпоксію мозку, яка вплинула на стан нервової системи, внаслідок чого дитина стала інвалідом. На підставі викладеного позивач звернулась до суду з даним позовом та просила суд стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у сумі 393 921,17 грн., яка складається з: 5 500,00 грн. - вартість перебування дитини позивача у 3-ї Клінічній лікарні; 1 000,00 грн. - курс лікування у 5-ій Дитячій клінічній лікарні; 68 727,45 грн. - 16 курсів реабілітації у Міжнародному центрі Реабілітації дітей с ДЦП; 70 000,00 грн. - перебування батьків з дитиною на період лікування (м. Трускавець); 31 572,55 грн. - лікування дельфінотерапією; 30 000,00 грн. - знаходження батьків з дитиною на період лікування (м. Севастополь); 22 500,00 грн. - вартість послуг інструктора з ЛФК за 9 років; 16 000,00 грн. - вартість занять з логопедом за 9 років; 840,00 грн. - курс лікування у Солоному Лімані; 38 064,00 грн. - вартість окремого харчування дитини та додаткових предмети по догляду за дитиною; 1 158,00 грн. - вартість лікування та обстежень; 40,20 грн. - судові витрати з відправлень поштової кореспонденції; 1 095,25 грн. - вартість проведення судової експертизи, висновок № 63/04-24 від 09 березня 2011 року; 7 152,20 грн. - вартість судово-медичної експертизи (рахунок № 40 від 06 серпня 2012 року); 71,52 грн. - вартість комісії банку за проведення платежу у сумі 7 152,20 грн. Також ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду, яку позивача оцінила у 20 000 000,00 грн. (том 4 а. с. 2-11).

У судовому засіданні позивач та її представник заявлені позовні вимоги з урахуванням уточнень та доповнень підтримали та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі.

Представники відповідача брали участь в розгляді даної цивільної справи, надавали пояснення з приводу заявлених позовних вимог, проти задоволення яких заперечували, посилаючись на те, що ніяких порушень при прийнятті пологів та наданні післяпологової допомоги дитині ОСОБА_1 допущено не було, проте у судові засідання, що відбулись 25 березня та 01 квітня 2013 року відповідач своїх представників не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Третя особа - ДП „Придніпровська залізниця" - у судове засідання для участі у розгляді даної цивільної справи свого представника не направила, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надіслала на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника, при вирішенні даного спору поклалась на розсуд суду (том 4 а. с. 131).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, судом були встановлені наступні факти.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_5 (том 1 а. с. 28).

З копії виписки з жіночої консультації міської клінічної лікарні № 6 із індивідуальної картки вагітної № 56 ОСОБА_1, огляд позивача 27 червня 2003 року показав, що вагітність складає 39-40 тижнів, плід перебуває у головному передлежанні (том 1 а. с. 35).

Згідно з виписки з історії розвитку новонародженої, виданої відповідачем, дитина позивача народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 о 07 годині 28 хвилин, вага при народженні склала 4 кг, довжина - 55 см; пологи були другими, швидкими, в тазовому передлежанні, ускладнені шляхом кесаревого розтину; гостра гіпоксія плоду внаслідок двократного обвиття пуповиною навколо шиї (том 1 а. с. 40).

Відповідно до копії переводного епікризу КЗ „Дитяча міська клінічна лікарня № 3" дитина ОСОБА_1 (дівчинка), ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала в у 3-й Дитячій клінічній лікарні з 29 червня по 16 листопада 2003 року з діагнозом „Тяжке травматичне ураження ЦНС, судомний, коматозний с.мн. в анамнезі, недостатність ІІІ, ІV, VІ, ІХ, ХІІ п УМН по периферичному типу" (том 1 а. с. 37-39).

Висновком експерта № 450/451 від 03 грудня 2009 року, складеного експертами Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи на виконання ухвали суду, було встановлено, що даних чи підстав для проведення кесаревого розтину під час надходження ОСОБА_1 у акушерське відділення Дорожньої клінічної лікарні Придніпровської залізниці на ст. Дніпропетровськ не було. Маса плоду 3500 грамів по Рудакову вказана в історії хвороби (даних про довжину плоду, окружність живота, по яких можна було б комісії обчислити масу плоду по Рудакову, в історії пологів немає), сідничне передлежання плоду, раннє відходження вод не є показаннями для проведення кесаревого розтину.

Захворювання дитини ОСОБА_5, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 - дитячий церебральний параліч, подвійна геміплегія зі стійкими важкими руховими порушеннями, знаходиться у причинному зв'язку з гіпоксією плоду у інтранатальний період. Встановити час впродовж котрої години після відходження навколоплідних вод дитина може знаходитись в утробі матері без кисневого голодування до кесаревого розтину, не можливо. Гіпоксичне пошкодження головного мозку з'явилось наслідком гіпоксічно-ішемічного ураження ЦНС в інтранатальному періоді (тобто періоді життя плоду від початку пологів до народження). Даних за уродженні аномалії дитини немає (том 3 а. с. 78-83).

Відповідно до висновку експерта № 63/04-27 від 09 березня 2011 року, наданого експертами Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУ МВС України на виконання ухвали суду про призначення почеркознавчої експертизи, рукописний запис „2005" в графі: „Надійшла", представленої на дослідження історії пологів ОСОБА_1 (ОСОБА_1), був виконаний раніше рукописного запису „2003". Рукописні записи в історії пологів виконані різними особами, питання „Чи виконані усі записи в історії пологів 28.06.2003 року або пізніше?" не вирішувалось з огляду на відсутність науково-обґрунтованої методики дослідження давності написання рукописних записів. В історії пологів ознак підчистки не виявлено. Первинний зміст рукописного запису, цифри розряду одиниць, а саме: друга цифра в графі „Апгар", що представлена на дослідження історії пологів, виправлена з „2" на „3" способом домалювання додаткових штрихів. Питання: „Коли були виконані виправлення та підчистки?" не вирішувалось з огляду на відсутність науково-обґрунтованої методики дослідження давності підчистки та виправлень. У первинний зміст акушерського статусу, наданого на дослідження, в графі „вага по Рудакову" вносились зміни шляхом замалювання верхньої частини другої цифри в рукописному записі „3500" барвником білого кольору типу „коректор" з подальшим нанесенням рукописної цифри „5". Рукописний запис „3500" спочатку читалась як „3900". Питання „Чи зроблені записи в графі „вага плоду по Рудакову" в акушерському статусі 2003 року або пізніше?" не вирішувався з огляду на відсутність науково-обґрунтованої методики дослідження давності підчистки та виправлень (том 3 а. с. 90-102).

Приймаючи до уваги висновки почеркознавчої експертизи, в ході судового розгляду даної цивільної справи судом була призначена судова медична комісійна експертиза, проведення якої було доручено Головному бюро судово-медичної експертизи у м. Києві.

Так, висновком експерта № 403, 404/12 було встановлено, що відповідно до „Тимчасових галузевих уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги...", затверджених наказом МОЗ України від 27 липня 1998 року № 226, розродження шляхом кесаревого розтину слід проводити у разі „...ускладненого сідничного передлежання (великий плід, ускладнений перебіг вагітності, акушерський анамнез тощо)". В даному випадку, враховуючи діагностовано сідничне передлежання, передбачувану вагу плода - 3900 грамів, встановлений при надходженні до пологового будинку діагноз: „Отягощенное течение беременности. Отягощенный гинекологический анамнез" гр. ОСОБА_1 потребувала розродження шляхом кесаревого розтину відразу після надходження до пологового будинку. Згідно з історією пологів з моменту надходження до пологового будинку ОСОБА_1 і до початку проведення кесаревого розтину о 7:20 годині ознаки гіпоксії (кисневої недостатності) плода вперше були зареєстровані о 6:50, після чого було розпочато введення препаратів, дія яких направлена на боротьбу з гіпоксією. Введені препарати не могли негативно вплинути на стан дитини після її народження і не знаходяться з ним в причинному зв'язку. Те, що введені препарати не мали позитивного ефекту (гіпоксія не зменшилась, навіть посилилась) могло бути обумовлене поступовим затягуванням пуповини на шиї дитини з кожною переймою. Відповідно до історії пологів операція кесаревого розтину була розпочата лише з посиленням гіпоксії. Необхідне для контролю за станом плода кардіомоніторінгове дослідження ОСОБА_1 не проводилось. Дані історії пологів, клінічні дані та результати нейросонографії, виконаних в ДМКЛ № 3, свідчать про наявність у дитини дифузного гіпоксичного ураження центральної нервової системи, переважно підкоркових структур головного мозку, тобто стан дитини після народження знаходиться в причинному зв'язку з перенесеною гіпоксією. До наслідків, які настали призвела гіпоксія, яка розвинулась у плода перед проведенням кесаревого розтину, та посилилась під час проведення цієї операції за рахунок подовження часу, що був затрачений на вилучення дитини. Тривалий час на вилучення плода був затрачений за рахунок недостатнього розрізу на матці та на проведення додаткової релаксації, що можливо було б уникнути. Викладені обставини підтверджуються зазначеним висновком, наявним в матеріалах справи (том 3 а. с. 155-170).

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, нормами Цивільного кодексу України .

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 27, 46 ЦПК України передбачено, що обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, що випливає зі змісту ст. 27 ЦПК України.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм чинного законодавства України, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов підтвердження причинно-наслідковий зв'язок між тяжким захворюванням дитини позивача - ОСОБА_5, та діями/бездіяльністю лікарів при прийнятті пологів у ОСОБА_1, внаслідок яких і народилась хвора дівчинка. При цьому суд виходив з висновків проведених експертиз, якими встановлено, що співробітниками відповідача були скоєні дії щодо внесення виправлень в історію пологів ОСОБА_1, та, як вбачається з висновків комісійної експертизи, зроблено це було з метою приховання показників породіллі, за яких була наявна термінова необхідність у проведенні кесаревого розтину позивача, затримка у проведенні якого призвела до „дифузного гіпоксичного ураження центральної нервової системи, переважно підкоркових структур головного мозку, тобто стан дитини після народження знаходиться в причинному зв'язку з перенесеною гіпоксією", яка „посилилась під час проведення цієї операції за рахунок подовження часу, що був затрачений на вилучення дитини", при цьому „тривалий час на вилучення плода був затрачений за рахунок недостатнього розрізу на матці та на проведення додаткової релаксації, що можливо було б уникнути".

Таким чином, доводи сторони відповідача щодо відсутності взаємозв'язку між діями своїх співробітників під час пологів ОСОБА_1 та гіпоксичним ураженням центральної нервової системи новонародженої ОСОБА_5 - є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, судом було встановлено, що за наявного у ОСОБА_5 діагнозу, дитина потребує постійного спеціального догляду та лікування, перерви в якому є недопустимими з огляду на характер захворювання, внаслідок якого, за майже десятилітній період з моменту народження дитини, родина позивача зазнала значних матеріальних витрат.

Так, відповідно до наданих ОСОБА_1 письмових доказів, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, пройшла 16 курсів інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації в Міжнародній клініці відновного лікування м. Трускавця, загальна вартість яких склала 68 250,00 грн. Дані обставини підтверджуються копіями виписок з історії хвороби ОСОБА_5, з яких вбачається, що дитина дійсно пройшла відповідний курс лікування, копіями путівок на лікування, а також копіями рахунків-фактури, наявними в матеріалах справи. При цьому, 56,00 грн. коштувало проведення УЗД у зазначеній установі та 102,00 грн. склала вартість медикаментів.

З копій рахунків, а також квитанцій про сплату грошових коштів, вбачається, що загальна вартість витрат на процедури дельфінотерапії (м. Севастополь), які є бажаними та необхідними для захворювання, яким страждає дитина позивача, склала 27 420,00 грн.

Судом встановлено, що витрати на перевезення ОСОБА_5 на лікування до м. Трускавця та м. Севастополя, та дорослих, супровід якими хворої дитини є обов'язковим з огляду на характер захворювання, складають 9 601,01 грн.

Зазначені вище обставини щодо матеріальних витрат, які зазнала родина позивача у зв'язку з лікуванням ОСОБА_5, підтверджуються матеріалами справи (том 4 а. с. 13-113).

Крім того, судом встановлено, що вартість проведених експертних досліджень, що відбулись за рахунок позивача, складає: почеркознавчої експертизи - 1 095,25 грн., комісійної експертизи - 7 152,20 грн., та 71,52 грн. склала комісія за банківські послуги по проведенню платежу у сумі 7 152,20 грн. (том 4 а. с. 116-119, 155, 156).

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 393 921,17 грн., суд вважає за необхідне стягнути з ДЗ „Дорожня клінічна лікарня" станції Дніпропетровськ ДП „Придніпровська залізниця" на користь ОСОБА_1 113 747,98 грн., оскільки дану суму складають зазначені вище письмово підтверджені витрати щодо лікування та утримання ОСОБА_5. У задоволенні решти вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки інші витрати, зазначені позивачем у позовній заяві, нею не були підтвердженні документально.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 2) якщо шкоди завдано особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного тримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Крім того, для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5), згідно з яким ця шкода визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що діями відповідача під час прийняття пологів у позивача, внаслідок яких новонароджена дитина зазнала ушкодження здоров'я, позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у втраті душевного спокою, перебуванні у стані стресу, витраті часу та зусиль на лікування хворої дитини, яке продовжуватиметься все її життя, враховуючи ступінь душевних страждань позивача, їх постійний характер, суд вважає можливим позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 400 000, 00 грн.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, на підставі ст.88 ЦПК України і приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 3 441,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208-210, 218 ЦПК України, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1195 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного закладу „Дорожня клінічна лікарня" станції Дніпропетровськ ДП „Придніпровська залізниця", третя особа - державне підприємство „Придніпровська залізниця", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з державного закладу „Дорожня клінічна лікарня" станції Дніпропетровськ ДП „Придніпровська залізниця" на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 113 747 (сто тринадцять тисяч сімсот сорок сім) грн. 98 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп., а разом - 513 747 (п'ятсот тринадцять тисяч сімсот сорок сім) грн. 98 коп.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути з державного закладу „Дорожня клінічна лікарня" станції Дніпропетровськ ДП „Придніпровська залізниця "на користь держави судовий збір у розмірі 3 441 (три тисячі сімсот сорок одну) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено у Апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий суддя: Г.В. Черновськой