Справа № 1013/8743/2012

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2012 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Чернов Д. Є.

при секретарі Радзівон С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області при судовому розгляді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 18.04.1998 року між нею та ОСОБА_2 (далі-Відповідач) було укладено шлюб, дітей від шлюбу не мають. Спільне життя з відповідачем не склалося. Причиною розпаду сім'ї є постійні сварки, втрата поваги один до одного, бійки. Вказує, що шлюбно-сімейні відносини між ними фактично припинені з 02.07.2012 року, спільне господарство не ведеться, вважає, що примирення між ними неможливе.

Крім того, позивач зазначає, що угоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя між ними не досягнуто. За час проживання у шлюбі ними за сумісні кошти набуто майно: приватний житловий будинок та земельна ділянка площею 0,24 га за АДРЕСА_1. Вважає, що оскільки дане нерухоме майно, вони з Відповідачем купували разом, вкладали сумісні кошти його необхідно поділити порівну.

В зв'язку з вищевикладеним просила розірвати шлюб, визнати об'єктом права сумісної власності подружжя приватний будинок та земельну ділянку площею 0,24 га за АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на ? частину майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме: приватний будинок та земельну ділянку площею 0,24 га за АДРЕСА_1.

Позивач, представник позивача в судове засідання з'явилися, позов підтримали в повному обсязі, просили його задоволити.

Відповідач, представник відповідача в судове засідання з'явилися, позов визнали частково. Не заперечували проти розірвання шлюбу, визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за позивачем ? частини приватного житлового будинку, однак заперечували проти визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за позивачем земельної ділянки.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 18.04.1998 року. Шлюб зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану Подільського району м. Києва, актовий запис № 150 (а.с.23) Від даного шлюбу дітей не мають. Також судом встановлено, що сім'я розпалася. Подружні стосунки не підтримують, не ведеться спільне господарство. Шлюб носить формальний характер, а тому його необхідно розірвати.

В судовому засіданні встановлено, що за час проживання у шлюбі сторонами за сумісні кошти набуто майно: приватний житловий будинок, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку (а.с.22) та земельна ділянка площею 0,24 га за АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с.29). Однак, суд приходить до висновку, що земельна ділянка не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та не підлягає поділу в рівних частинах, оскільки рішенням 29 сесії 24 скликання Гостомельської селищної ради від 01.06.2004 року № 530-29-ХХІV відповідачу було передано у власність земельну ділянку площею 0,2455 га по АДРЕСА_2. 09 лютого 2005 року, на підставі зазначеного рішення був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 032780.

Згідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» відповідно до положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

За таких умов, суд відмовляє в задоволені позовних вимог, щодо визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За даних умов, суд задовольняє частково позовні вимоги позивача.

Наведені вище обставини стверджуються договором купівлі-продажу житлового будинку від 11.11.2000 року, копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1, копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ 032780, копією технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду та іншими матеріалами справи.

На підставі ст. 368 ЦК України, ст. ст. 60, 63 СК України, ст. ст. 125, 126 ЗК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 15, 30, 57, 60, 64, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Задовольнити позов частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 18.04.1998 р. Подільським РАГС актовий запис № 150.

При реєстрації розірвання шлюбу залишити позивачу дошлюбне прізвище «ОСОБА_1».

Визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя приватний житловий будинок АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір в розмірі 3626,3 (три тисячі шістсот двадцять шість гривень тридцять копійок).

В іншій частині відмовити в позові.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д. Є. Чернов