Справа № 2/1005/1933/2012 Головуючий у І інстанції Величко В.П.
Провадження № 22-ц/780/1323/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.
Категорія 26 04.04.2013
У Х В А Л А
іменем України
4 квітня 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,
при секретарі Клименко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, -
в с т а н о в и л а:
У серпні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 31 січня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є позивач, і відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір з послідуючими змінами і доповненнями, згідно якого позичальниця отримала кошти в сумі 1626000 доларів США терміном на 3 роки із розрахунку 14 % річних. Поручителем позичальниці за кредитним договором є відповідач ОСОБА_3, який за договором поруки від 31 січня 2008 року зобов'язався відповідати перед банком за виконання позичальницею зобов'язань по поверненню кредиту. Вказував, що за умовами кредитного договору позичальниця ОСОБА_2 мала повертати кредит щомісячними платежами, однак після закінчення терміну надання кредиту кошти не повернула. Станом на 8 червня 2012 року має борг в розмірі 25054131,16 грн., з яких 12995805 грн. - залишок кредиту, 5981316,94 грн. - відсотки, 5942721,31 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту і відсотків, 134287,91 грн. - комісія. Письмова вимога банку від 15 серпня 2011 року про погашення боргу залишена позичальницею і майновим поручителем без задоволення. Посилаючись на ст.1054 ЦК України та умови кредитного договору, просив стягнути солідарно з відповідачів на користь банку борг за кредитним договором в розмірі 25054131,16 грн. та судові витрати.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2013 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути солідарно із відповідачів на користь банку борг за кредитним договором в розмірі 21877903,43 грн. Також стягнуто з відповідачів на користь позивача судові витрати в розмірі 3219 грн. В решті позову відмовлено.
Відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення боргу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
- 2 -
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов ПАТ «Сведбанк», суд обгрунтовував свої висновки тим, що позичальниця ОСОБА_2 не виконала передбачених кредитним договором обов'язків по погашенню кредиту, після закінчення терміну повернення кредиту у неї мається заборгованість, яка не погашена до цього часу, що у свою чергу відповідно до закону та умов кредитного договору є підставою для стягнення на користь банку суми кредиту в повному обсязі солідарно із позичальника та поручителя.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
За положеннями ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржнии. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.
Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 31 січня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є позивач, і відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір (з послідуючими змінами та додатковими угодами), згідно якого ОСОБА_2 отримала в банку кредит готівкою в розмірі 1626000 доларів США терміном на 3 роки із сплатою 14 % річних (а.с.9-32). Повернення кредиту згідно п.4.1,4.2 кредитного договору передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів за кредитом і відсотками.
Поручителем позичальниці за вказаним кредитним договором є співвідповідач ОСОБА_3 (а.с.26-27).
Також, судом встановлено, що позичальниця ОСОБА_2 не виконала обов'язків за кредитним договором і не повернула отримані кошти після закінчення терміну надання кредиту. Станом на 8 червня 2012 року має борг в розмірі 25054131,16 грн., з яких 12995805 грн. - залишок кредиту, 5981316,94 грн. - відсотки, 5942721,31 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту і відсотків, 134287,91 грн. - комісія (а.с.43-47). Письмова вимога банку про необхідність погашення заборгованості та наслідки її невиконання від 15 серпня 2011 року залишена позичальницею ОСОБА_2 і поручителем ОСОБА_3 без задоволення (37-42).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
За таких обставин суд обгрунтовано задоволив позов і стягнув з солідарно із відповідачів як позичальника і поручителя на користь банку борг за кредитом в повному обсязі. При цьому суд з огляду на заяву відповідачів правильно застосував до вимог про стягнення пені позовну давність, передбачену ст.258 ЦК України, стягнувши пеню в межах річного строку до звернення до суду.
- 3 -
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не є правонаступником ЗАТ «Сведбанк Інвест» і у нього відсутнє право вимоги необгрунтовані і спростовуються матеріалами справи, де міститься зареєстрована НБУ копія статуту ПАТ «Сведбанк» у п.1.2 якого чітко зазначено, що ПАТ «Сведбанк» є правонаступником ЗАТ «Сведбанк Інвест» (а.с.128). Крім того у матеріалах справи наявний передавальний акт станом на 23 жовтня 2009 року з балансом і розшифруванням активів, згідно якого унаслідок реорганізації шляхом приєднання ПрАТ «Сведбанк Інвест» (раніше ЗАТ «Сведбанк Інвест») правонаступником всього майна, майнових прав і обов'язків є ПАТ «Сведбанк» (а.с.137-145).
Посилання апелянта на те, що у позичальниці ОСОБА_2 та поручитела ОСОБА_2 відсутній обов'язок повертати кошти новому кредитору, бо як кредитний договір № 1095-Ф так і договір поруки з новим кредитором ПАТ "Сведбанк" переукладений не був, безпідставні та суперечать змісту ст.ст.512,514 ЦК України, яка зазначає правонаступництво як підставу заміни кредитора і не потребує переукладення кредитного договору чи договору поруки. До нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Необгрунтовані посилання апелянта на невірність наданого банком розрахунку боргу, поскільки, заявляючи позов, позивач надав відповідний розрахунок боргу, процентів та пені (а.с.43-47), в якому чітко і доступно наведені як належні до сплати суми, так і фактично сплачені позичальником, а також строки сплати. Вказаний розрахунок боргу відповідачем не спростований. Крім того, позивач повністю надав повну виписку із особового рахунку ОСОБА_2 на 68 аркушах, де вказано повний рух коштів по рахунку позичальниці із 31 січня 2008 року по 8 червня 2012 року (а.с.48-118).
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про часткове задоволення позову не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ ________________