РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/395/13Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"26" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ господарських споруд, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 лютого 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому уточнивши позов просить поділити між сторонами будинок по АДРЕСА_1 та визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій будинок розташований.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на вона є власником 27/50 часток жилого будинку по АДРЕСА_1. ОСОБА_7 є власником 23/50 часток вказаного будинку. Між ними виник спір з приводу поділу вказаного будинку та користування земельною ділянкою, на якій розташований вказаний будинок.

ОСОБА_7 з позовом не погодився та звернувся до суду із зустрічними вимогами про виділ в користування відповідної частки у праві спільної часткової власності на надвірні споруди зокрема сараїв літ. «Б» та літ. «В», посилаючись на створення перешкод у користуванні ними з боку ОСОБА_6

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 08 лютого 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено. Виділено у власність ОСОБА_6 на 27/50 часток у домоволодінні по АДРЕСА_1 в житловому будинку літ. «А»: кімнату 2-2 та кухню 2-3 площею 20,9 кв.м., у прибудові літ. «а1»: приміщення 2-1 (веранда) та 2-4 (ванна) площею 12,5 кв.м., веранду літ. «а2», сарай літ. «Б», сарай літ. «В», навіс літ. «Е», вбиральню літ. «О», колодязь № 3, що складає 27/50. та на 196 грн. менш ніж належить на ідеальну частку і що зафарбована на схемі Додатку 1 до експертизи № 2158 в жовтий колір. Виділено у власність ОСОБА_7 на 23/50 часток у домоволодінні по АДРЕСА_1 в житловому будинку літ. «А»: передпокій 1-3, кімнату 1-4 та кімнату 1-5 загальною площею 24,6 кв.м., у прибудові літ. «а»: приміщення 1-1, 1-2, 1-6, 1-7 площею 13,9 кв.м., що складає 23/50. та на 196 грн. більш ніж належить на ідеальну частку і що зафарбована на схемі Додатку 1 до експертизи № 2158 в синій колір. Виділено у користування ОСОБА_6 земельну ділянку площею 247 кв.м., в тому числі під забудовами, що зафарбована на схемі в жовтий колір (додаток № 5 до експертизи № 2158). Виділено у користування ОСОБА_7 земельну ділянку площею 175 кв.м., в тому числі під забудовами, що зафарбована на схемі в синій колір (додаток № 5 до експертизи № 2158). Частина земельної ділянки площею 20 кв.м. залишена у загальному користуванні сторін. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у рахунок компенсації різниці вартості часток у домоволодінні в сумі 196 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду про визначення порядку користування земельною ділянкою скасувати та ухвалити нове про поділ земельної ділянки.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не були витребувані відомості щодо передачі вказаної земельної ділянки у власність сторонам, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про встановлення порядку користування земельною ділянкою, не здійснивши її поділ. Крім того, суд першої інстанції в порушення норм матеріального права, зокрема положень ст.120 ЗК України і визначив порядок користування земельною ділянкою, відступивши від розміру часток сторін у праві власності на жилий будинок, не врахувавши при цьому висновки експертизи викладені у 1 варіанту щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, в якому враховано частки співвласників будинку та можливість вільного доступу до комунікацій.

Апелянт також вказує на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги заперечення відповідача стосовно висновків земельно-технічної експертизи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 квітня 2005 року є власником 27/50 часток жилого будинку по АДРЕСА_1, який в цілому складається з житлового будинку літ. «А», прибудови літ. «а», прибудови літ. «а1», веранди літ. «а2», сараю літ. «Б», вбиральні літ. «О», сараю літ. «В», навісу літ. «Е», брами металевої № 1, огорожі № 2, криниці кам'яної № 3, мостіння № 4 (а.с.10), що належали спадкодавцю на підставі ухвали суду м. Феодосії від 08 квітня 1987 року, якою затверджено мирову угоду.

ОСОБА_7 є власником 23/50 часток вказаного будинку на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 13.06.2011 року (а.с.34), що належало спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу 23/50 часток будинку від 06 травня 1988 року.

Вказаний будинок розташований на земельній ділянці площею 442 кв.м., яка зареєстрована за землекористувачами згідно рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради №336 від 13 травня 1959 року у вказаному розміру.

Порядок користування вказаною земельною ділянкою між вищезазначеними співвласниками домоволодіння, або між іншими особами, який би був обов'язковий для сторін, не визначався.

Вирішуючи спір по суті та ухвалюючи рішення про поділ будинку, суд першої інстанції, виходив з наявності підстав для виділу у власність ОСОБА_6 на 27/50 часток у домоволодінні по АДРЕСА_1 в житловому будинку літ. «А»: кімнату 2-2 та кухню 2-3 площею 20,9 кв.м., у прибудові літ. «а1»: приміщення 2-1 (веранда) та 2-4 (ванна) площею 12,5 кв.м., веранду літ. «а2», сарай літ. «Б», сарай літ. «В», навіс літ. «Е», вбиральню літ. «О», колодязь № 3, що складає 27/50. та на 196 грн. менш ніж належить на ідеальну частку і що зафарбована на схемі Додатку 1 до експертизи № 2158 в жовтий колір, у власність ОСОБА_7 на 23/50 часток у домоволодінні по АДРЕСА_1 в житловому будинку літ. «А»: передпокій 1-3, кімнату 1-4 та кімнату 1-5 загальною площею 24,6 кв.м., у прибудові літ. «а»: приміщення 1-1, 1-2, 1-6, 1-7 площею 13,9 кв.м., що складає 23/50. та на 196 грн. більш ніж належить на ідеальну частку і що зафарбована на схемі Додатку 1 до експертизи № 2158 в синій колір.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ст. 356 ЦК України).

Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04 жовтня 1991 року №7 роз'яснено, що спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Ухвалюючи рішення про поділ спірного будинку, суд першої інстанції, приписи вищенаведених норм закону виконав, повно і правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, фактичні обставини та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано здійснив поділ будинку згідно варіанту, запропонованого судовою будівельно-технічної та земельно-технічної експертизою № 2158 від 11 грудня 2012 року, додатки №1 та №2, який не потребував переобладнань та стягнув з відповідача на користь позивачки різницю компенсації вартості часток у прав власності на домоволодіння.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність вказаного висновку суду першої інстанції, який при вирішенні спору правильно послався на відсутність підстав вважати, що сараї літ. «Б» і «В» є власністю саме ОСОБА_7

Також погоджується колегія суддів з висновком суду першої інстанції з приводу зустрічних вимог ОСОБА_7 про виділ в користування відповідної частки у праві спільної часткової власності на надвірні споруди зокрема сараїв літ. «Б» та літ. «В».

Згідно ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Основні способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України. Також цією нормою закону встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Крім того, згідно змісту ст. 1,4 ЦПК України, ст. 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» суд може захистити право особи у ефективний спосіб, який повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Крім того, господарські будівлі є приналежністю до головного будинку і діляться разом з будинком ( Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»).

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_7 про виділ в користування відповідної частки у праві спільної часткової власності на надвірні споруди зокрема сараїв літ. «Б» та літ. «В».

Однак, заслуговують на увагу доводи апелянта щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку користування земельною ділянкою.

Ухвалюючи рішення про визначення порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що такі вимоги ОСОБА_6 ґрунтуються на законі, при цьому суд взяв за основу третій варіант порядку користування визначений судовою експертизою № 2158 від 11 грудня 2012 року. Обираючи який суд зазначив, що враховує розташування господарських споруд, фактичний порядок користування, що склався між сторонами, наявність на земельній ділянці комунікацій, вказаний варіант враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, відповідає ідеальним часткам співвласників, є справедливим та не порушує права сторін.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може, виходячи з такого.

Суд першої інстанції вирішуючи спір стосовно порядку користування земельною ділянкою дійшов правильного висновку про наявність підстав для визначення порядку користування спірною земельною ділянкою.

Твердження апелянта про те, що рішенням Феодосійської міської ради АР Крим від 26 жовтня 2012 року № 1076 спірна земельна ділянка передана сторонам у власність, а тому порядок користування земельної ділянки визначатися не може, а земельна ділянка підлягає поділу між сторонами є неспроможними, оскільки правовий режим земельної ділянки на це питання не впливає. Наявність права власності не позбавляє права на визначення порядку користування земельною ділянкою.

До того ж матеріали справи не містять відомості, які свідчать про набуття ОСОБА_6 та ОСОБА_7 права власності на земельну ділянку. Рішення Феодосійської міської ради АР Крим від 26 жовтня 2012 року про передачу земельної ділянки у власність, на яке посилається апелянт, відповідно до ст. 126 ЗК України не є правовстановлюючим документом. В суді апеляційної інстанції сторони підтвердили відсутність у останніх правовстановлюючих документів про право власності на вказану земельну ділянку.

Вимоги апелянта щодо поділу земельної ділянки не можуть бути предметом розгляду апеляційним судом в силу ч. 1 ст. 303 ЦПК України.

Разом з тим колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду щодо визначення порядку користування земельною ділянкою за варіантом № 3, який запропоновано судовою експертизою № 2158 від 11 грудня 2012 року.

Відповідно до положень ч.4 ст.120 ЗК України (в редакції, яка діяла на час виникнення у позивача права власності на частку будинку) при переході права власності на будівлю або споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. Згідно положень частини четвертої вказаної статті Земельного Кодексу України (в редакції на час виникнення права власності у відповідача на частку будинку) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у прав власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно роз'яснення, викладеного у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2044 року №7 порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою, залежно від розміру часток у спільній власності на будинок.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Однак, суд першої інстанції при визначенні порядку користування земельною ділянкою вказаних вимог земельного законодавства не врахував.

Як вбачається з матеріалів справи, експертом запропоновано три варіанту визначення порядку користування земельною ділянкою: №1 - пропорційно до часток осіб у прав власності жилого будинку, а саме позивачці - 229 кв.м., відповідачу 193 кв.м., у загальне користування сторін - 20 кв.м. (а.с.71-72), №2- відповідно порядку користування що склався: позивачці - 242 кв.м., відповідачу - 190 кв.м., у загальне користування - 10 кв.м.(а.с.73-74), №3 - відповідно порядку користування що склався, з урахуванням вільного доступу до комунікацій: позивачці - 247 кв.м., відповідачу - 175 кв.м., у загальному користуванні - 20кв.м. (а.с.75-76).

Між тим, суд першої інстанції визначивши порядок користування земельною ділянкою за третім варіантом, обґрунтувавши свій висновок тим, що такий порядок відповідає порядку, що склався між сторонами і відповідає ідеальним часткам співвласникам будинку та не порушує прав сторін, виділив у користування відповідачу земельну ділянку, площа якої менше на 15 кв.м., ніж перебуває у фактичному користуванні відповідача, та на 18 кв.м. менше ніж припадає на розмір його частки у праві власності на будинок.

Крім того, такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, оскільки між сторонами угода щодо користування земельною ділянкою у встановленому порядку не укладалася, третій варіант порядку користування земельною ділянкою, запропонований експертизою № 2158 від 11 грудня 2012 року при визначенні розміру земельної ділянки, що передається у користування сторін, передбачає відступлення від ідеальних часток сторін у праві власності на будинок та порушує права відповідача на користування земельною ділянкою, оскільки збільшення площі земельної ділянки, яка виділена одному землекористувачу, істотно порушує права іншого.

Між тим варіант № 1 вказаної експертизи передбачає прядок користування вказаною земельною ділянкою згідно за яким виділяється у користування ОСОБА_6 земельну ділянку площею 229 кв.м., в тому числі під забудовами, що зафарбована на схемі жовтим кольором (додаток № 3 до експертизи № 2158), у користування - ОСОБА_7 земельну ділянку площею 193 кв.м., в тому числі під забудовами, що зафарбована на схемі блакитним кольором (додаток № 3 до експертизи № 2158), земельна ділянка площею 20 кв.м., що зафарбована на схемі червоним кольором (додаток № 3 до експертизи № 2158) залишається у загальному користуванні сторін.

Такий варіант визначення порядку користування земельною ділянкою відповідає розміру часток сторін у домоволодінні, надає можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, проходу з вулиці на подвір'я, не порушує вимог санітарних правил і правил протипожежної безпеки, не порушує прав сторін та відповідає їх інтересам. При цьому варіанту також забезпечується доступ сторін до комунікацій.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду в частині визначення варіанту порядку користування земельною ділянкою заслуговують на увагу, рішення суду в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку користування земельною ділянкою.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 лютого 2013 року - задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 лютого 2013 року в частині визначення порядку користування земельною ділянкою площею 442 кв.м. по АДРЕСА_1 - змінити, визначивши між сторонами прядок користування вказаною земельною ділянкою згідно першого варіанту судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 2158. Виділити у користування ОСОБА_6 земельну ділянку площею 229 кв.м., в тому числі під забудовами, що зафарбована на схемі жовтим кольором (додаток № 3 до експертизи № 2158), у користування - ОСОБА_7 земельну ділянку площею 193 кв.м., в тому числі під забудовами, що зафарбована на схемі блакитним кольором (додаток № 3 до експертизи № 2158), у загальному користуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишити земельну ділянку площею 20 кв.м., що зафарбована на схемі червоним кольором (додаток № 3 до експертизи № 2158). Межа порядку користування позначена червоним кольором з усіма необхідними прив'язками.

В решті рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 лютого 2013 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді:

Т.С. Авраміді О.В. Самойлова А.П. Приходченко