АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1609/9854/12
Номер провадження 22-ц/786/1397/2013 Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А.
Доповідач Антонов В. М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого: судді Антонова В.М.,
суддів: Кузнєцової О.Ю., Мартєва С.Ю.,
при секретарі: Гнатюк О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», Дочірнього підприємства «Гефест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», ДП «Гефест» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», в якому просила визнати договори №04217 та №04218, укладені між нею та ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», а також договори №04217 та №04218, укладені між нею та ДП «Гефест» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», недійсними з моменту укладення, стягнути на її користь грошові кошти, передані на виконання вказаних договорів, також просила стягнути із відповідачів на її користь 3 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 18 грудня 2009 року між нею та відповідачем ДП «Гефест» укладено договори №04217 та №04218 про надання інформаційно-консультаційних послуг з питань діяльності та участі замовника в програмі діяльності Приват-Плюс та забезпечення укладення договору замовника з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс». В цей же день між нею та ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» укладено договори №04217 та №04218 про надання послуг щодо придбання товару на умовах програми діяльності Приват-Плюс.
Вказувала, що після укладення договорів та сплати грошових коштів зрозуміла, що відповідачі вдалися до нечесної підприємницької діяльності та з порушенням норм Закону України «Про захист прав споживачів»
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», Дочірнього підприємства «Гефест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Вказане рішення оскаржила позивачка ОСОБА_1, яка посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Зазначає, що у відповідності до програми діяльності Приват-Плюс придбання товарів здійснювалося виключно за рахунок залучених у поточному місяці від інших партнерів щомісячних платежів, що є прямим порушенням норм Закону України «Про захист прав споживачів». Посилалася також на те, що вказана програма містила низку несправедливих умов.
Вказувала, що укладаючи договори про надання консультаційних послуг, вважала, що вони є елементом договору про надання товару, а не самостійними договорами, і їх підписання є обов'язковою умовою надання коштів, тобто з її боку мала місце помилка щодо обставин, які мають істотне значення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18 грудня 2009 року між ОСОБА_1, що діяла як замовник, та ДП «Гефест» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», що діяло як виконавець, укладено договір, за яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе обумовлену плату надати консультаційні послуги з питань діяльності та подальшої участі у програмі діяльності Приват-Плюс. Також замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання оформити договір №04217 від 18 грудня 2009 року та додатки між замовником та ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» /а.с. 21-22/.
В цей же день між ОСОБА_1 та ДП «Гефест» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» уклали аналогічний договір №04218 про надання консультаційних послуг з питань діяльності та подальшої участі у програмі діяльності Приват-Плюс та доручення оформити договір №04218 від 18 грудня 2009 року з додатками до нього між замовником та ТОВ «Приват-Плюс».
На виконання вказаних договорів позивачка сплатила 9 000,00 та 2 700,00 грн. відповідно /а.с.23,27/.
27 грудня 2009 року сторони підписали акти прийому-передачі виконаних робіт, яким засвідчили відсутність будь-яких взаємних як майнових, так і інших претензій одна до одної, дійшли повної згоди по строкам, порядку оплати та вартості послуг виконавця, а також те, що послуги замовнику були надані належним чином у відповідності до умов договору та виконані у повному обсязі /а.с.12,20/.
Також судом встановлено, що 18 грудня 2009 року між позивачкою та ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» укладено договори №04217 та №04218 про надання послуг, спрямованих на придбання замовником товару, визначеного в додатку №2 кожного з наведених договорів, а саме на придбання земельної ділянки вартістю 100 00,00 грн. та земельної ділянки вартістю 30 000,00 грн.
ОСОБА_1 сплатила на рахунок ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» 5 484,48 грн. на виконання договору №04217 та 15 514,29 грн. на виконання договору №04218.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними договорів та стягнення сплачених ні їх виконання грошових коштів, суд першої інстанції виходив з того, що вказані правочини відповідають загальним вимогам, які законодавець до них ставить.
Також районний суд виходив з того, що ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» формує сталі групи осіб з метою купівлі товару у групах без залучення банківських чи інших капіталів, по принципу самофінансування і розподілу зібраних у групі коштів, і даний вид діяльності не можна ототожнювати з пірамідальними схемами.
Проте колегія суддів не може погодитися із вказаним висновком з огляду на наступне.
Стаття 5 Програми діяльності «Приват-Плюс» визначає, що право на отримання товару може бути надано особі або іншому партнеру лише під час проведення асигнаційного акту, що відбувається раз на місяць.
Із умов програми діяльності «Приват-Плюс» вбачається, що асигнаційний акт - це захід, що організовується адміністратором відповідно до умов програми в кінці місяця та проводиться з метою визначення партнера (партнерів) у товаристві, якому (яким) надається право на отримання товару. Асигнаційний платіж - платіж, який підлягає сплаті партнером, якому надано право на отримання товару в поточному асигнаційному акті, його розмір складає відсоток від вартості товару і зазначається в додатку № 2 до договору.
Відповідно до пункту 5.4 програми діяльності Приват-Плюс кількість партнерів, яким надається право на отримання товару під час проведення чергового асигнаційного акту відповідає кількості товарів, що можуть бути придбані за кошти Фонду товариства партнерів, сформованого в поточному місяці. Фонд товариства партнерів формується за рахунок щомісячних платежів сплачених партнерами. Надання коштів на придбання товарів здійснюється виключно за рахунок залучених у поточному місяці від інших партнерів щомісячних платежів.
Тобто, вбачається, що отримання товару позивачем є можливим виключно за рахунок залучення грошових коштів інших партнерів, а не за рахунок продажу або споживання продукції, що є однією з пірамідальних схем одержання прибутку, заборонених законом.
Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст.203 ЦК України.
Відповідно до ч.ч.5,6,8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнано недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
За положеннями ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
Колегія суддів приходить до висновку, що позивачка за договорами, укладеними з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», сплачувала кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалася передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи залучених до умов діяльності системи, отже досягнута між сторонами угода порушує права ОСОБА_1, а діяльність відповідача вводить споживача в оману, є недобросовісною та «пірамідальною».
Аналізуючи договори, укладені ОСОБА_1 з ДП «Гефест» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», колегія суд виходить з того, що їх предметом є надання консультаційних послуг з питань діяльності та подальшої участі у Програмі діяльності «Приват Плюс» та укладення договорів та додатків до них між замовником та ТОВ «Компанія «Приват-Плюс».
Оскільки за вказаними вище нормами Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, а колегією суддів встановлено, що договори, укладені ОСОБА_1 з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» №04217 та №04218 від 18 грудня 2009 року є недійсними, то договори, спрямовані на укладення таких недійсних договорів також є наслідком нечесної підприємницької діяльності, спрямованої на введення позивача в оману, а відповідно, є недійсними.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій сторона у натурі все, що вона одержала від виконання цього правочину.
З урухуванням цитованої норми з відповідачів на користь позивачки належить стягнути грошові кошти передані на виконання недійсних правочинів.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди колегія суддів виходить з того, що відповідно до пункту 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на стягнення моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством. За таких обставин, відповідні позовні вимоги не підлягають задоволенню
За таких обставин, оскільки висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та прийнятий з порушенням норм матеріального права, рішення не відповідає в повній мірі вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, тому колегія суддів в силу ст.309 ЦПК України скасовує рішення та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Таким чином, на відповідачів також необхідно покласти витрати по оплаті судового збору.
Керуючись ст.ст.303,304,307, п.п.1,4 ч.1 ст.309, ст.ст.314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2012 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Визнати недійсними з моменту укладення договори №04217 від 18 грудня 2009 року та №04218 від 18 грудня 2009 року, що укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на користь ОСОБА_1 5 484,48 грн., які сплачені за договором №04217 від 18 грудня 2009 року, та 15 514,29 грн., які сплачені за договором №04218 від 18 грудня 2009 року.
Визнати недійсними з моменту укладення договори №04217 від 18 грудня 2009 року та №04218 від 18 грудня 2009 року, що укладені між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Гефест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс».
Стягнути з Дочірнього підприємства «Гефест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на користь ОСОБА_1 9 000,00 грн., які сплачені за договором №04217 від 18 грудня 2009 року, та 2 700,00 грн., які сплачені за договором №04218 від 18 грудня 2009 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити за безпідставністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на користь держави 324,7 грн. судового збору.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Гефест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на користь держави 231,7 грн. судового збору.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.
ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ В.М. Антонов
СУДДІ: /підпис/ О.Ю. Кузнєцова
/підпис/ С.Ю. Мартєв
ЗГІДНО:
Суддя апеляційного суду
Полтавської області В.М. Антонов