Провадження № 22ц/790/1132/2013 Головуючий 1-ї інст. - Тарасенко Л.М.

Справа № 2-2029/11 Суддя доповідач - Солодков А.А.

Категорія: про поновлення на роботі

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Солодкова А.А.,

суддів колегії - Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.,

при секретарі - Левшиній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу охорони здоров'я «Обласна база спеціального медичного постачання», третя особа: директор Комунального закладу охорони здоров'я «Обласна база спеціального медичного постачання» Антонов Ігор Олексійович про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював, і з урахуванням уточнень просив скасувати наказ про його звільнення №49к від 08 червня 2011 року поновити на роботі в займаній посаді завідуючого медичним складом №1099 в м. Чугуєві, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 23 664 грн. та стягнути моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що з 01 червня 2010 року працював в Комунальному закладі охорони здоров'я «Обласна база спеціального медичного постачання» на посаді завідуючого медичним складом №1099 в м. Чугуєві.

Наказом №49к від 08 червня 2011 року директора даного комунального закладу Антонова І.О., був звільнений з посади згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Вважає звільнення незаконним, проведеним із порушенням вимог трудового законодавства, яке не було погоджено з профспілковою організацією.

Зазначив, що згідно наказу №35к від 05 квітня 2011 року знаходився у тарифній відпустці з 14 квітня по 14 травня 2011 року, а з 11 травня по 03 червня 2011 року перебував на лікарняному. Оскільки в період відпустки хворів чотири дні, тому на цей час мала бути продовжена тарифна відпустка, в зв'язку з чим повинен бути на роботі 08 червня 2011 року.

Вказав, що з поважних причин не міг бути на роботі також 06 та 07 червня цього ж року, оскільки був викликаний до Чугуївського РВ ГУ МВС України в Харківській області.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача позов не визнав.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким поновити строк подачі позовної заяви до суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 здійснив прогул без поважних причин, підстави для його поновлення на роботі відсутні, заподіяння позивачу діями відповідача моральної шкоди не доведено, а також ним пропущено строк для звернення з позовом про поновлення на роботі.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 06.11.1992 р. №9 (з відповідними змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 згідно наказу №50к від 01 червня 2010 року був прийнятий на посаду завідуючого складом №1099 м. Чугуєв, Комунального закладу охорони здоров'я «Обласна база спеціального медичного постачання».

З 14 квітня по 14 травня 2011 року позивачу була надана тарифна відпустка, відповідно наказу №35к від 06 квітня 2011 року.

В період відпустки ОСОБА_3 знаходився на лікарняному з 11 травня по 22 травня 2011 року, з 23 травня по 02 червня 2011 року, з 03 червня по 03 червня 2011 року, про що свідчать листи непрацездатності.

Позивач повинен був приступити до роботи 06 червня 2011 року, оскільки 04 та 05 червня 2011 року були вихідними днями.

У період з 06 червня по 07 червня 2011 року ОСОБА_3 був відсутній на роботі, про що комісією наведеного закладу складені відповідні акти.

Члени даної комісії були допитані в якості свідків у судовому засіданні та підтвердили відсутність ОСОБА_3 на роботі 06 та 07 червня 2011 року.

Саму відсутність на робочому місці в ці дні ОСОБА_3 не заперечує.

Наказом №49-к від 08 червня 2011 року позивача звільнено з роботи того ж числа на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, за відсутність на робочому місці 06.06.2011 р. та 07.06.2011р. без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи позивач посилається на те, що в зв'язку з хворобою мала бути подовжена тарифна відпустка та він повинен був бути на роботі 08 червня 2011 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 80 КЗпП та п. 1. ч. 2 ст. 11 Закону України «Про відпустки», щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Частиною 4 ст. 11 даного Закону передбачено, що у разі перенесення відпустки новий термін його надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 цього Закону.

Факти того, що ОСОБА_3 сповістив роботодавця про продовження відпустки і дійшов згоди до її продовження та оформлення не встановлені.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 відмовився надати письмові пояснення про причини його відсутність на роботі 06 та 07 червня 2011 року, що підтверджується відповідним актом та показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Доказів, які б з вірогідністю підтверджували, що відповідачем була порушена процедура при звільненні ОСОБА_3 за прогул, матеріали справи не містять.

Не було таких доказів надано позивачем ані суду першої, ані апеляційної інстанції.

Таким чином, звільнення ОСОБА_3 проведено у відповідності до вимог трудового законодавства, а тому судова колегія не знаходить підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення.

Щодо інших позовних вимог стосовно стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 23 664 грн. та моральної шкоди в розмірі 15 000 грн., судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що вони не підлягають задоволенню, оскільки дійсно відсутні підстави для поновлення на роботі ОСОБА_3 та не доведено, що діями відповідача йому заподіяні моральні страждання.

Посилання апелянта на поважність причин пропуску строку звернення до суду були перевірені судом першої інстанції та правильно зазначено, що ОСОБА_3 пропустив строк для звернення з позовом про поновлення на роботі без поважних причин.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими та такими, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: