Справа №2-9/2008р.

         Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

17 квітня 2008 року                                                                          Ананьївський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Николайчука В.О.

                при секретарі          - Калін О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ананьєві справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної та майнової шкоди,

В С Т А Н О В И В:

     Позивач посилається на те, що 27 листопада 2005 року відповідач по справі ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ст.286 ч.1 КК України і відносно нього була порушена кримінальна справа. Органами попереднього слідства Ананьївського РВ УМВС України в Одеській області він притягувався до кримінальної відповідальності. В подальшому відповідач був звільнений від кримінальної відповідальності і кримінальна справа відносно нього була припинена у зв*язку з відсутністю в його діях складу злочину.

    В результаті дорожньо-транспортної пригоди, котру вчинив відповідач ОСОБА_2, вона отримала серйозні тілесні ушкодження, була оперована в хірургічному відділені Ананьївської ЦРЛ, знаходилася на стаціонарному лікуванні  близько чотирьох місяців. На своє лікування та в реабілітаційний період вона понесла матеріальні витрати, пов*язані з покупкою медикаментів та наданням їй медичної допомоги, загальна сума витрат склала 724 грн. 82 коп.

    Крім матеріальних збитків їй нанесена і моральна шкода, яку вона оцінює в 5 000 грн. Після вказаної події, в неї появився частий головний та сердечний біль, різко погіршився стан її здоров*я. Отримавши тілесні ушкодження, вона втратила нормальний спосіб життя, у зв*язку з фізичними вадами, які з*явилися після ДТП, у неї розпалася сім*я, вона не підтримує з чоловіком шлюбні стосунки, їх шлюб носить чисто формальний характер. По цій причині вона змушена змінити місце свого проживання. Отримана фізична травма привела до того, що вона змушена періодично звертатися до Ананьївської ЦРЛ за подальшою медичною допомогою та консультацією травматолога. Після ДТП в неї зґявилося постійне почуття тривоги, повністю змінився спосіб життя в негативну сторону. В добровільному порядку відповідач, як власник джерела підвищенної небезпеки, не бажає виплатити їй завдані матеріальні та моральні збитки.

    Просить стягнути з ОСОБА_2 724 грн. 82 коп. на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди і понесені нею витрати по справі.

    В судовому засіданні позивач уточнила свої вимоги та просить стягнути з позивача матеріальну та моральну шкоду з врахуванням того, що останній відшкодував їй 800 грн.

    Відповідач позовні вимоги не визнав.

    В судовому засіданні позивач пояснила, що 27 листопада 2005 року з вини відповідача сталося ДТП, внаслідок чого вона отримала травму. Протягом тривалого часу вона перебувала на лікуванні, спочатку на стаціонарному, а в подальшому з накладеним на ногу гіпсом амбулаторно, понесла певні витрати, але відповідач відмовляється їх відшкодовувати, не дивлячись на те, що вона продовжує їх нести до цього часу. Відшкодував їй тільки 800 грн. Внаслідок ДТП вона стала калікою, її залишив чоловік, у неї стався нервовий зрив, тривалий час перебуває на лікуванні у невропатолога. У неї постійно болить голова, часто з цього приводу перебуває в лікарні на стаціонарному лікуванні. На даний час їй потрібно прооперувати пошкоджену ногу та видалити з неї пластину, яка була вставлена під час операції. Все це заподіяло їй зачну моральну шкоду, яку вона просить стягнути з відповідача.

   Відповідач пояснив, що коли сталася аварія, він не залишив місце ДТП, надав потерпілій допомогу, виділив певні кошти на лікування в сумі 800 грн. На його питання скільки ще потрібно коштів на лікування, потерпіла в той час відповідала, 1200 грн. В лютому 2006 року він привіз вказану суму, але потерпіла відмовилась їх прийняти, зіславшись на те, що суми в 1200 грн. для лікування замало. Після цього він сказав, щоб вона зверталася до суду. Таких коштів які вимагає позивач, у нього немає.

   З оглянутої в судовому засіданні кримінальної справи №11200500247 по факту ДТП, яка мала місце 27 листопада 2005 року за участю сторін вбачається:

- кримінальна справа порушена 30.11.2005 року по факту ДТП за ознаками злочину передбаченого ст.286 ч.1 КК України.

(а.с.1)

- свідок ОСОБА_3 пояснив, що його віз на якому їхала ОСОБА_1 обладнаний в задній своїй частині  двома світловідбивачами червоного кольору.

(а.с.17)

- свідок ОСОБА_4 пояснив, що був свідком коли ОСОБА_3 показував водію автомобіля, який зіткнувся з возом обладнані на останньому світловідбивачі.

(а.с.74-75)

- висновком судової авто-технічної експертизи №16525 від 09.12.2005 року, водій автомобіля ВАЗ-2101 ОСОБА_2 з моменту виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості запобігти наїзду на віз.

(а.с.41-43)

- постановою від 29 серпня 2006 року провадження по кримінальній справі закрите за відсутності в діях ОСОБА_2 складу злочину.

(а.с.78-80)

  З оглянутої в судовому засіданні історії хвороби позивача, вбачається, що вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 27 листопада по 23 грудня 2005 року з діагнозом оскольчатий перелом обох кісток н/3 лівої голені зі зміщенням обломків.

 З матеріалів справи вбачається, що позивачем на своє лікування було придбано ліків на суму 724 грн. 55 коп.

(а.с.4-6)

   Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода заподіяна особі і майну громадянина , підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між нимиі шкодою є безпосередній звґязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

  Відповідно ст.1187 ч.2 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

  Відповідно до п.4 ч.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»,під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу власності, повного господарського відання, оперативного управління, або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

     Відповідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у звґязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровґя.

Відповідно ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини …фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоровґя, або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

   Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, наведені вище, суд приходить до висновку, що позивачем надано достатньо доказів заподіяння їй позивачем матеріальної та моральної шкоди і вважає, що за таких підстав позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача.  

Керуючись ст.23, 1167,1187 ЦК України ст.ст. 209, 212-215  ЦПК України, суд, -

Р І Ш И В:

    Позовні вимоги задовольнити повністю.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 724 гривні 55 коп. в рахунок відшкодування понесених нею витрат на лікування, 4200 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, 100 гривень в рахунок відшкодування понесених нею витрат при звернені до суду, а всього стягнути одночасно 5624 гривні 55 коп.

    Стягнути з ОСОБА_2  держмито в прибуток держави в сумі 52 гривні25 коп.

    Стягнути з ОСОБА_2 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 30 гривень.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

     Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження

Головуючий суддя:                                                                                                                           В.О.Николайчук