УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/190/2069/13Головуючий суду першої інстанції:Абеляшев О.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.

"28" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІващенко В.В.

Суддів Білоусової В.В., Харченко І.О.

При секретарі Гранковській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6

на рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 07 лютого 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

у жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_7 незаконно отримав копію

договору концесії, який уклав позивач з Руч'ївською сільською Радою та використовував її у судових засіданнях та при зверненні до правоохоронних органів. Факт незаконного отримання відповідачем копії договору концесії підтверджується тим, що ані позивач, ані Руч'ївська сільська Рада, як друга сторона договору, не видавали відповідачу копію договору.

Позивач вважає, що вказаний договір містить конфіденційну інформацію щодо позивача та його персональні данні, а саме: домашню адресу, отримання та використання якої без згоди особи забороняється. Таким чином, позивач зазначає, що внаслідок вищенаведених протиправних дій відповідача йому заподіяно моральну шкоду у вигляді душевних страждань, яку він просить відшкодувати шляхом стягнення на його користь 15 500 грн.

Рішенням Роздольненського районного суду АР Крим від 07 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що дії відповідача ОСОБА_7 щодо отримання копії договору концесії не можна розглядати як збирання конфіденційної інформації щодо позивача, а надання копії зазначеного договору у судовому засіданні на вимогу суду, не можна розглядати як протиправне використання конфіденційної інформації.

З такими висновками суду погоджується судова колегія, оскільки вони відповідають матеріалам справи та суті правовідносин які склалися між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2008 року між Руч'ївською сільською радою та СПД-ФО ОСОБА_6 було укладено договір концесії, предметом якого є комунальний водопровід, а об'єктом концесії - водозабезпечення та водовідведення Руч'ївської сільської ради.

У п. 18 вищенаведеного договору вказані юридичні адреси та реквізити сторін, а саме: реквізити Руч'ївської сільської ради та СПД-ФО ОСОБА_6, із зазначенням адреси, номеру свідоцтва, розрахункового рахунку, ідентифікаційного коду.

Відповідно до ч.1 ст. 270 Цивільного кодексу України, Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Статтями 275, 280 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової шкоди або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 21 ЗУ «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Відповідно до правової позиції, що викладена в рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року по справі № 2-рп/2012, враховуючи положення Конституції України, Закону України «Про захист персональних даних», ЗУ «Про інформацію», ЗУ «Про доступ до публічної інформації», загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законом інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Отже з урахуванням вищезазначених норм права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що інформацію яка викладена в п. 18 договору концесії, який укладений між СПД-ФО ОСОБА_6 та Руч'ївською сільською радою, не можна вважати конфіденційною та такою що містить відомості про особисте та сімейне життя позивача.

Доводи апеляційної скарги, які по суті зводяться до незгоди з рішенням суду про визнання інформації зазначеної у договорі концесії не конфіденційною, не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

Також судом першої інстанції вірно було відмовлено в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки ці позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та не доведенні позивачем відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення вищезгаданим вимогам відповідає, що згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, ч.1 ст. 308, 314, 315, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИ Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 07 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді :