Номер провадження № 22-ц/785/208/13

Головуючий у першій інстанції Ільченко

Доповідач Федорова А. Є.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:головуючого Федорової А.Є.,

суддів: Заїкіна А.П., Мизи Л.М.,

при секретарі: Булгак Х.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 червня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, з участю третьої особи ФОП ОСОБА_4, про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди, за позовом ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Одеської міської ради про стягнення боргу за договором оренди та визнання права власності,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, з участю третьої особи ФОП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики від 24 травня 2011 року у розмірі 50000 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. Позивач зазначав, що у квітні до нього звернулася ОСОБА_3 з проханням позичити їй гроші, які їй необхідні для проведення ремонту нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 24 травня 2011 року він уклав з ОСОБА_3 договір позики, за яким позичив останній 50000 грн. строком на три місяця. Однак після закінчення строку договору ОСОБА_3 борг не повернула, посилаючись на те, що гроші витрачені на ремонт приміщення, яке належить ФОП ОСОБА_4, який не повертає їй суму витрачених на ремонт коштів.

У грудні 2011 року третя особа ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та Одеської міської ради про стягнення боргу за договором оренди нежилого приміщення некапітального пункту-кафе та літнього майданчику від 1 квітня 2011 року в сумі 8000 грн. та визнання за ним права власності на нежилу будівлю літ.А, площею 138,8 кв.м., навіси Б, В та мостіння І, ІІ згідно з технічним паспортом від 8 липня 2011 року, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 899,78 кв.м. ФОП ОСОБА_4 зазначав, що 1 квітня 2011 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір оренди належного йому зазначеного нежилого приміщення, за яким остання зобов'язалася сплачувати орендну плату у розмірі 4000 грн. щомісяця, однак з вересня 2011 року відмовилась від своїх зобов'язань, посилаючись на те, що вона витратила на ремонт цього приміщення гроші, які позичила у ОСОБА_2

Свої вимоги ФОП ОСОБА_4 обґрунтував також тим, що 15 грудня 2010 року виконавчим комітетом Одеської міської ради було надано дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі та сфери послуг на земельній ділянці, яка знаходиться в його користування на підставі договорів оренди від 1 листопада 2010 року. В процесі експлуатації їм самостійно були проведені ремонтні роботи з капітального укріплення стін, встановлення бетонного перекриття та добудови мансардного поверху і збудоване приміщення, площею 138,8 кв.м. Посилаючись на те, що збудована ним нежила будівля не порушує права суміжних землекористувачів та землевласників, ФОП ОСОБА_4 просив задовольнити позов.

Відповідачі проти позовів не заперечували.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 25 червня 2012 року позов ОСОБА_2. задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 50000 грн. У решті в задоволенні позову відмовлено. Позов ФОП ОСОБА_4 задоволено: стягнуто з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором оренди у сумі 8000 грн., визнано за ним право власності на нежилу будівлю літ.А, площею 138,8 кв.м., навіси Б,В та мостіння І,ІІ, за адресою: АДРЕСА_2, що розташовані на земельній ділянці, загальною площею 899,78 кв.м.

В апеляційній скарзі Одеська міська рада просить скасувати рішення суду в частині визнання за ФОП ОСОБА_4 право власності на спірну нежилу будівлю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, з тих підстав, що суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. В іншій частині рішення суду не оскаржено.

Інші особи, які беруть участь у справі, рішення суду не оскаржили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_4, суд виходив з того, що на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Судом встановлено, що спірне нежиле приміщення літ.А збудоване ФОП ОСОБА_4 на земельній ділянці, яка перебуває у його користуванні на підставі договорів оренди № 1/2115 і № 1/2116 від 1 листопада 2010 року.(а.с.33-36)

Листом КП «Узберіжжя» № 463 від 02 листопада 2010 року було дозволено благоустрій некапітального пункту роздрібної торгівлі, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1.(а.с.26-27)

15 грудня 2010 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради ФОП ОСОБА_4 наданий дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі та сфери послуг у спеціально відведеному місці за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.26)

Згідно з технічним паспортом від 8 липня 2011 року внаслідок проведення ремонтних робіт з капітального укріплення стін, встановлення бетонного перекриття та добудови мансардного поверху утворилася капітальна будівля літ.А.-павільон з літнім майданчиком, навіси Б,В, мастіння І,ІІ (а.с.28-32)

З висновку судової будівельно-технічної експертизи №2121, проведеної Одеським НДІСЕ 12 квітня 2012 року, вбачається, що об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який відображено в технічному паспорті від 8 липня 2011 року, являє собою капітальну будівлю, знаходиться в доброму технічному стані з будівельною готовністю 100 % і готовий до експлуатації. (а.с.56-58)

Згідно з довідкою юридичного департаменту Одеської міської ради від 22 травня 2012 року зарезервовано наступну адресу об'єкта нерухомого майна нежитлової будівлі павільону з літнім майданчиком: АДРЕСА_2(а.с.110)

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Судовий захист цивільних прав та інтересів шляхом визнання відповідного права передбачений п.1 ч.2 ст.16 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не надала суду доказів на підтвердження того, що спірна капітальна будівля була побудована нею за рахунок її або запозичених нею коштів. В судовому засіданні відповідачка визнала позов в повному обсязі та не заперечувала, що нежитлова будівля павільону з літнім майданчиком була побудована за кошти ФОП ОСОБА_4

За таких обставин суд дійшов обґрунтованих висновків, що власник побудованого майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, і ФОП ОСОБА_4 має право на судовий захист цивільних прав та інтересів.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач порушив порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень, без проектної документації та без отримання дозволу, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки суперечать вимогам ч.5 ст.376 ЦК України.

Посилання у скарзі на те, що судом не встановлено, чи відповідає жилий будинок протипожежним та санітарним нормам є необґрунтованим. З листів інспекції Державного пожежного нагляду ВНПД Приморського РВ ОМУ ГУ МНС України в Одеській області від 25 червня 2011 року та Державної санітарно-епідеміологічної служби Приморського району м.Одеси від 13 квітня 2011 року вбачається, що питання про розміщення та експлуатацію спірного нежилого приміщення було узгоджено з пожежною та санітарною установами.(а.с.68-69)

Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог ст.ст.212,213-215 ЦПК України, передбачені ст.309 ЦПК України підстави для скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_4 про визнання права власності на нежилу будівлю та ухвалення в цій частині нового рішення відсутні.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення суду в іншій (неоскарженій) частині апеляційним судом не перевірялось.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради відхилити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: А.Є. Федорова

Судді: А.П. Заїкін

Л.М.Миза