Номер провадження № 22-ц/785/270/13

Головуючий у першій інстанції Котова

Доповідач Федорова А. Є.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:головуючого Федорової А.Є.,

суддів: Процик М.В., Заїкіна А.П.,

при секретарі: Булгак Х. О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Южного міського суду Одеської області від 17 жовтня 2012 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, з участю третьої особи ПАТ «Міська страхова компанія», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, з участю третьої особи ПАТ «НФСК «Добробуд», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позивач зазначала, що 29 вересня 2010 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем БМВ 318, здійснюючи поворот ліворуч, перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено, не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого допустила зіткнення з транспортним засобом Лексус під управлінням ОСОБА_4, який рухався в попутному напрямку. Причиною ДТП стало порушення відповідачкою п.п.10.1,34.1.1 Правил дорожнього руху, за що вона притягнута до адміністративної відповідальності. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Розмір матеріальної шкоди, завданої їй як власнику автомобіля Лексус встановлений експертним дослідженням і складає 52043,38 грн., з яких ПАТ «Міська страхова компанія» сплатила їй страхове відшкодування у розмірі 24990 грн.

Посилаючись на те, що відповідачка відмовилася в добровільному порядку відшкодувати завдану з її вини шкоду, позивачка просила задовольнити позов, стягнути на її користь матеріальну шкоду у розмірі 27563,38 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000 грн., завдану внаслідок неправомірних дій відповідачки і порушення її прав власника.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала і подала зустрічний позов про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди в розмірі 20000 грн., завданої внаслідок ДТП, мотивуючи свої вимоги тим, що у вчиненні ДТП є також вина водія ОСОБА_4, яка була встановлена органом дізнання. В результаті ДТП вона отримала тілесні ушкодження: струс головного мозку, забите м'яких тканин голови та знаходилася на лікуванні, а також був пошкоджений належний їй автомобіль БМВ.

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 17 жовтня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 27563,38 грн., моральну шкоду у розмірі 1000 грн. і судові витрати.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову і задоволення зустрічного позову, з тих підстав, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, недоведені, висновки суду не відповідають матеріалам справи.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 29 вересня 2010 року о 20.30 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем БМВ 318, здійснюючи поворот ліворуч, перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено, не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого допустила зіткнення з транспортним засобом Лексус, власником якого є позивач ОСОБА_3, під управлінням ОСОБА_4, який рухався в попутному напрямку. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Причиною ДТП стало порушення відповідачкою п.п.10.1, 34.1.1 Правил дорожнього руху. ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності і постановою Южного міського суду Одеської області від 17 січня 2011 року, яка набрала законної сили, визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а.с.7)

Пошкодження автомобіля Лексус і розмір матеріальної шкоди, заподіяної власникові ОСОБА_3, встановлені протоколом огляду і висновком ПП «Карекс Груп», складає 52043,38 грн. і не оспорюється відповідачкою.(а.с.10-15)

Згідно з договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова компанія виплатила ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 24990 грн.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.

За правилами ст.ст. 1187 ч.2,1194 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За таких обставин суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 і стягнув з відповідачки на її користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у сумі 27563,38 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд керувався тим, що ДТП сталася з вини відповідачки і пошкодження належного позивачці автомобіля завдало їй як власнику моральні страждання. Суд врахував обставини справи, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, стягнув з відповідачки у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Це рішення відповідає вимогам ч.3 ст.386 ЦК України, згідно з якою власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується також з рішенням суду про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України, на яку посилається відповідачка, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1)шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2)за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини усіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин,що мають істотне значення.

Судом правильно встановлено, що причиною даної ДТП стало порушення вимог п.п.10.1, 34.1.1 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2, яке виразилося в тому, що вона, керуючи автомобілем БМВ, в зоні дії дорожньої розмітки 1.1 «суцільна смуга» не врахувала дорожню обстановку, перед початком виконання маневру «поворот ліворуч», перетнула суцільну смугу, не переконалася у відсутності транспортного засобу, який рухався в попутньому напрямку.

Вина ОСОБА_2 підтверджується відмовним матеріалом Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області № 4336-2019 року по факту ДТП за участю водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_4, оглянутим апеляційним судом, а також матеріалами адміністративної справи Южного міського суду Одеської області № 3-856/10 у відношенні ОСОБА_2 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Доводи апеляційної скарги про те, що вина ОСОБА_4 встановлена висновком експерта ТОВ «Незалежна автоекспертиза» від 5 травня 2012 року є необґрунтованими. Висновок незалежного експерта, який містить загальні висновки щодо невиконання водіями автомобілів БМВ і Лексус норм Правил дорожнього руху, суперечить іншим матеріалам справи і не спростовує висновків суду про те, що винною особою в скоєнні ДТП була відповідачка. (а.с.88-92)

Посилання ОСОБА_2 на те, що водій автомобіля Лексус ОСОБА_4 також був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за те, що при здійсненні маневру «обгін» переткнув суцільну смугу дорожньої розмітки не може бути прийнято до уваги з таких підстав.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Для покладення відповідальності на заподіювача майнової шкоди необхідна сукупність таких обов'язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина в заподіянні шкоди.

Відповідачкою не доведено і судом не встановлено протиправність дій водія ОСОБА_4 під час ДТП та причинно-наслідковий зв'язок між його діями і шкодою, завданою відповідачці.

Як вбачається з матеріалів справи та відмовного матеріалу № 4336-2010 постановою інспектора дізнання Комінтернівського ВДАІ ОСОБА_5 від 1 грудня 2010 року у порушенні кримінальної справа по факту ДТП за відсутності складу злочину в діях водія ОСОБА_2 відмовлено.

Постановлено: притягнути до адміністративної відповідальності за порушення п.10.1, що стало причиною ДТП, ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП; за недодержання вимог дорожньої розмітки 1.1 «суцільна смуга», притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст.122 ч.1 КУпАП. (а.с.85)

3 грудня 2010 року інспектором дізнання Комінтернівського ВДАІ ОСОБА_5 був складений протокол про порушення водієм ОСОБА_2 п.п.10.1, 34.1.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП, а також протокол про порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.34 п.1.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. ОСОБА_4 не погодився з протоколом, вказавши на те, що знаходився у стані вимушеної дії для запобігання ДТП. (а.с.226,227)).

Постановою інспектора дізнання Комінтернівського ВДАІ ОСОБА_5 від 3 грудня 2010 року ОСОБА_4 у зв'язку з недодержанням вимог дорожньої розмітки 1.1 «суцільна смуга» був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.(а.с.102)

Постановою заступника прокурора Комінтернівського району Одеської області від 28 травня 2012 року постанова інспектора дізнання Комінтернівського ВДАІ ОСОБА_5 від 1 грудня 2010 року скасована.(а.с.85,156)

Сукупність зазначених обставин свідчить про те, що ОСОБА_2 саме своїми діями створила перешкоди і небезпеку іншим учасникам руху та допустила зіткнення з автомобілем Лексус, водій якого ОСОБА_4 був вимушений здійснити маневр «обгін» для запобігання ДТП, ухилившись від прямого зіткнення з автомобілем БМВ, чим забезпечив зменшення наслідків зіткнення.

Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статями 10, 60 ЦПК України на сторони покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак відповідачка не надала суду та апеляційному суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх доводів. Після ДТП відповідачка не зверталася до експертів чи спеціалістів з метою встановити розмір матеріальної шкоди, завданої зіткненням з автомобілем Лексус, а з пояснень представника відповідачки в засіданні апеляційного суду вбачається, що автомобіль БМВ відновлений, докази розміру витрат на його відновлення відсутні.

Крім того, згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Встановлено, що під час ДТП автомобілем Лексус управляв ОСОБА_4 на підставі довіреності, зазначеної в свідоцтві про реєстрацію автомобіля.(а.с.8 )Зустрічний позов про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих ДТП пред'явлений до власника автомобіля Лексус ОСОБА_3, яка не керувала їм під час даного ДТП, тому не може нести відповідальність за завдану відповідачці шкоду.(а.с.81-84)

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, яким суд дав правильну правову оцінку, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

З урахуванням викладеного та вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що передбачені ст.309 ЦПК України підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 17 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Є. Федорова

Судді: М.В. Процик

А.П. Заїкін