Справа № 261/1674/13-ц
Провадження № 2/261/849/13
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
м. Донецьк 03 квітня 2013 р.
Петровський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді Висоцької Г. В.
при секретарі Крутась Я. С.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
20.03.2013р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним. В даний час у володінні та користуванні відповідача знаходиться автомобіль Джили МР, держ. номер НОМЕР_1, білого кольору, який належить на праві власності позивачеві, який раніше в листопаді 2012р. разом із свідоцтвом про державну реєстрацію тр. засобу був переданий останнім добровільно у оренду ОСОБА_3 за обумовлену між ними плату. Проте, починаючи з березня 2013р. відповідач почав ухилятися від сплати орендних платежів, на неодноразові звернення позивача про повернення йому тр. засобу та документів на нього відмовляв, в зв'язку з чим позивач просив на підставі ст. 387 ЦК України витребувати належне йому майно. Окрім цього, позивач вважає, що протиправними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, так як він, будучи онкохворим, проходячи періодичні лікування на стаціонарі, був змушений неодноразово безрезультатно відвідувати ОСОБА_3 та просити повернути йому його тр. засіб, отримуючи відмови, відчував душевні страждання та хвилювання. У відшкодування моральної шкоди просив стягнути з відповідача на його користь 2000 грн. та витрати, пов'язані із наданням юридичної допомоги у розмірі 3500 грн.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі з огляду на наступне. Не заперечуючи, що спірний тр. засіб та правовстановлюючий документ знаходяться у його володінні, не оспорюючи право власності позивача на вказаний автомобіль, він зазначив, що з 2010р. він із позивачем уклав письмовий договір оренди тр. засобу, предметом якого був Джили МР, держ. номер НОМЕР_1, білого кольору, та досяг усної домовленості щодо подальшого викупу зазначеного тр. засобу в рахунок виплати періодичних орендних платежів. В 2011р. позивач замість спірного тр. засобу надав йому автомобіль аналогічної марки чорного кольору на таких самих умовах, за який відповідач до листопада 2012р. в рахунок викупу сплачував періодичні платежі на загальну суму 80 000 грн. В листопаді 2012р. позивач знов надав відповідачеві спірний автомобіль, забравши попередній Джили чорного кольору, при цьому між ними була досягнута усна домовленість, що 80 000 грн. сплачені в рахунок викупу раніше переходять у вартість спірного тр. засобу і залишок по ньому складає 20 000 грн. Строк дії договору оренди сплив в 2012р. В березні 2013р. позивач звернувся до нього із вимогою про повернення автомобіля, які, на його думку є незаконними, враховуючи те, що він сплатив йому з метою викупу за спірний автомобіль 80 000 грн.
Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до довідки ВРЕР м. Донецька при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області від 15.03.2013р. автомобіль марки GEELY MR 7151A, ЗНГ, НОМЕР_1, дв. НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, ш.: 0,2008 р. вип., білий, належить на праві власності ОСОБА_1, 1960 р. н. (а. с. 5). Відповідно до рахунку-фактури спірний тр. засіб придбаний ОСОБА_1 01.12.2008р. за 48 000 грн. (а. с. 6).
Позивач в судовому засіданні не оспорював твердження відповідача про те, що між ними існували письмова угода про оренду тр. засобу, перебіг якої скінчився в грудні 2012р., проте зазначив, що через неналежне виконання відповідачем умов зазначеної угоди, яке виявилося у систематичному порушенні строків сплати періодичних платежів, сплати платежів у розмірі меншому ніж між ними були обумовлено, він вважає, що ОСОБА_3 не має прав на подальше володіння та користування тр. засобом із подальшим його викупом, і не вбачає можливості в подальшому підтримувати з ним договірні відносини. Доводи, зазначені позивачем, знайшли своє підтвердження в показаннях свідка ОСОБА_4
При цьому сторони, не оспорюючи між ними наявності письмового договору оренди тр. засобу, укладеного без нотаріального посвідчення, строк якого скінчився в грудні 2012р., не надали його в якості доказу суду. Проте, суд, звертає увагу, що відповідно до ст. 799 ЦК України договір найму тр. засобу укладається у письмовій формі, а за участю фізичної особи - підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, письмовий договір найму тр. засобу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, є нікчемним через недодержання вимоги про нотаріальне посвідчення і як наслідок не породжує для сторін жодних юридичних наслідків.
Відповідач також зазначив, що не може довести факт виплати ним позивачу у рахунок викупу тр. засобу 80 000 грн. за допомогою письмових доказів (квитанцій, розписок). Свідок ОСОБА_5, допитаний за клопотанням відповідача, підтвердив факт передачі в його присутності відповідачем позивачеві гр. коштів за найм тр. засобу в загальному розмірі лише 1500 грн.
Суд приходить до висновку, що на даний час спірний тр. засіб знаходиться у відповідача без належної правової підстави, щодо наявності у відповідача претензій грошового характеру, що випливають із досягнутої із ОСОБА_1 домовленості з приводу користування тр. засобом, вони можуть бути вирішені шляхом обрання відповідачем належного способу захисту порушених прав, перелік яких передбачений ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Стосовно вимоги позивача щодо відшкодування йому моральної шкоди слід зазначити наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Як вбачається із пояснень позивача та свідка ОСОБА_4 в березні 2013р. вони 3 рази приїжджали до відповідача із вимогою повернути позивачеві тр. засіб та правовстановлюючий документ на нього, отримуючи постійні відмови ОСОБА_1, страждаючи на онкологічне захворювання тяжкого ступеня (а. с. 9, 17), відчував моральні страждання, почуття безвихідності та безсилля.
З урахуванням глибини, інтенсивності, характеру, обсягу, тривалості перенесених позивачем моральних страждань, істотності вимушених змін в організації життя позивача; основоположних засад розумності, виваженості, справедливості суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір грошового відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 грн. є надмірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Виключний перелік судових витрат міститься у ст. 79 ЦПК України, який в тому числі передбачає витрати на правову допомогу, з приводу яких ОСОБА_1 заявляється вимога про їхнє відшкодування.
Ст. 56 ЦПК України надане поняття особи, яка надає правову допомогу, як особа, що має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 діяла на підставі договору про надання правової допомоги, тобто документу, що на підставі ч. 4 ст. 42 ЦПК України підтверджує повноваження адвокату, як представника, в судовому засіданні, окрім цього, як вбачається із журналу судового засідання ОСОБА_2 брала участь у судовому засіданні, надавала пояснення по справі, зверталася до сторін із питаннями, виступала у судових дебатах. Таким чином, ОСОБА_2 в даному судовому засіданні мала статус представника відповідача, який за своєї суттю, є відмінним від процесуального статусу особи, яка надає правову допомогу.
Позивач, як інвалід 2 групи, звільнений від сплати судового збору, при цьому, суд, враховуючи, що відповідач є інвалідом 3 групи, в даний час ніде не працює, керуючись ч. 3 ст. 82 ЦПК України, приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_3 від сплати судового збору на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 220, 779, 386-387 ЦК України ст.ст. 10, 60, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.
Витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 автомобіль марки GEELY MR 7151A, ЗНГ, НОМЕР_1, дв. НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, ш.: 0,2008 р. вип., білий, та свідоцтво про реєстрацію вищезазначеного транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 200 (двісті) грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд міста Донецька шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а в разі відсутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Г. В. Висоцька