УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2007 року м. Вінниця
Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нікушина В.П.
Суддів: Копаничук С.Г., Гуцола П,П.
При секретарі: Торбасюк В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального відокремленого безбалансового відділення "Державного ощадного банку" №5321/048 м. Калинівка Вінницької області про відшкодування шкоди, завданої неповерненням вкладу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 19 червня 2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2007 року ОСОБА_1звернувся в суд з позовом до територіального відокремленого безбалансового відділення "Державного ощадного банку" №5321/048 у м. Калинівка Вінницької області про стягнення понесеної ним матеріальної шкоди та повернення банківського вкладу в сумі 21101 грн. 60 коп. В обґрунтування своїх вимог він посилався на те, що в 1991 році з відділенням "Державного ощадного банку" №5321/048 у м. Калинівці уклав договір банківського вкладу. Вклад було здійснено на суму, що становить 21101 грн.60 коп.
Він звернувся з вимогою про видачу йому суми вкладу та нарахованих на нього відсотк]», однак в задоволенні його вимоги було відмовлено.
Справа № 22-1825 Категорія: 18
Головуючий у 1 інстанції: Павленко І.В. Суддя-доповідач: Нікушин В.П.
2
Суд першої інстанції розглянувши, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги відмовив йому у їх задоволенні.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважаючи його незаконним і таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Зокрема він вважає, що при винесені рішення суд знехтував його конституційним правом володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю.
Окрім цього він посилався на ст. 1058 ЦК України, яка регулює правовідносини, що виникають при укладанні договору банківського вкладу.
Він також в апеляційній скарзі посилався і на те, що згідно ст. 57 Закону України "Про банки та банківські діяльність" держава бере на себе зобов'язання перед громадянами по банківських вкладах.
Колегія суддів заслухавши доповідача, позивача, який підтримав свою апеляційну скаргу, представника ВАТ "Державний ощадний банк України", який заперечив вимоги позивача, перевіривши обґрунтованість вимог, апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення в межах цих вимог, дійшла наступного висновку.
Вимоги , наведені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню. Висновки суду першої інстанції при вирішенні справи ґрунтуються на законі і узгоджуються з встановленими по справі обставинами.
Суд встановив, що станом на момент звернення позивача сума його вкладу з відсотками становила 21101 грн.60 коп. Дана обставина не оспорюється і відповідачем.
Питання, щодо повернення банківських заощаджень, внесених до 2 січня 1992 року покладається на Ощадний банк, який проводить їх повернення в межах коштів, передбачених Законом України Про державний бюджет на 2007 рік.
Механізм повернення знецінених заощаджень, встановлений Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", основні положення, якого є діючими, не зважаючи на те, що ст.7 цього Закону, якою черговість повернення заощаджень поставлена в залежність від віку вкладників та інших обставин визнана рішенням Конституційного Суду від 10 жовтня 2001 року неконституційною. Як вбачається з зазначеного рішення, Конституційний Суд України визнає, що повернення заощаджень за даних умов має регулюватись державою тому, що цього вимагають загальні інтереси. При цьому Судом було зазначено, що в цілому положення вказаного Закону не суперечать ст.ст.14, 41, 64 Конституції України, а також відповідають стандартам міжнародного права і
3
зокрема Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року.
ВимогаОСОБА_1 про повернення його заощаджень та відшкодування шкоди ґрунтується на договірних правовідносинах укладених між ним та ощадним банком. Однак в даному випадку слід виходити з того, що ощадний банк проводить повернення відновлених заощаджень в порядку визначеному законодавством.
За таких обставин суд першої інстанції зважаючи на діюче законодавство, яке поширюється на правовідносини, що склались між ВАТ " Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 обґрунтовано відмовив йому в задоволенні його позовних вимог.
При розгляді позовних вимогОСОБА_1 до участі справи судом першої інстанції не було залучене Державне казначейство України, як розпорядник коштів, що виділяються з Державного бюджету України на виплату відновлених заощаджень. Однак дане порушення не є незаперечною підставою для скасування ухваленого рішення, оскільки суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, . не вирішував питання про права Державного казначейства України та не спонукав його до виконання певних обов'язків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 19 червня 2007 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального відокремленого безбалансового відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" №5321/048 про відшкодування шкоди, завданої неповерненням вкладу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання нею законної сили.