УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 122/5810/2012 Головуючий суду першої інстанції:Благодатна О.Ю.
№ провадження: 22-ц/190/1011/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берзіньш В. С.
"27" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Берзіньш В.С.
Суддів:Кузнєцової О.О.
При секретарі:Новікова Р.В.
Щегловій Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом прокурора Центрального району м.Сімферополя в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, Сімферопольська міська рада, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради, Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м.Сімферополя про виселення без надання іншого житлового приміщення, вселення,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_8 - ОСОБА_23 на рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
Прокурор Центрального району м.Сімферополя в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи тим, що на утриманні ОСОБА_7 перебуває двоє малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_7 офіційно не працює, у зв'язку з чим не має можливості самостійно представляти свої інтереси у суді та захищати свої порушені житлові права. Просив виселити відповідачів на підставі ч.3ст.116 ЖК України та вселити позивачів в спірну квартиру.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 29 листопада 2012 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_8, ОСОБА_9 з квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Вселено ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_8 - ОСОБА_23 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріально та процесуального права. Зазначає, що суд необґрунтовано не взяв до уваги, що відповідачка ОСОБА_8 проживає в спірній квартирі зі своєю родиною вже 20 років, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25, а також актом, який видано депутатом Зуйської селищної ради Шабрат Т.О., спірні квартира була непридатною для проживання та апелянт провела ремонт в квартирі, підключила каналізацію, світло та воду, і сплачувала комунальні послуги; ОСОБА_7 ніколи у спірній квартирі не проживала та не є основним квартиронаймачем; відповідачка намагається на правових підставах набути права користування житлом спірним житлом, які протягом 20 років ігноруються з боку Сімферопольської міської ради.
В засіданні апеляційного суду прокурор та ОСОБА_7 проти доводів апеляційної скарги заперечували. Інші особи, які беруть участь у справі, в засідання апеляційного суду не
2
з'явилися, повідомлені належним чином, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.115-124).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на них, розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так ст.308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі самоправно займають спірну квартиру та підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та не суперечать положенням законодавства.
Так ч.3 ст.116 ЖК України передбачено, що осіб, які справно зайняли житлове приміщення, виселяють без надання без надання іншого житлового приміщення.
Відповідно до положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Особа, яка бере участь у справі, роспоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
По справі встановлено, що ОСОБА_7 і її малолітня дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та фізичні особи-треті особи по справі, зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1, яка отримана матір'ю позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_10 на підставі рішення виконкому Сімферопольської міської ради м.Сімферополя № 126/14 від 09.04.1996 р.; квартира складається із двох кімнат жилою площею 6,80кв.м. і 7,70кв.м., наймачем квартири є ОСОБА_10 (а.с.11-12).
Доступ позивачам до квартири АДРЕСА_1 відсутній у зв'язку з тим, що на даний час в квартирі незаконно мешкає родина ОСОБА_8. Згідно з актом ЖЕО-3 Центрального району м.Сімферополя від 09.04.2012р. вищезазначену квартиру самовільно зайняла родина ОСОБА_8, у зв'язку із чим, 09.04.2012 р. винесено припис про звільнення самовільно зайнятої квартири №1 зі строком виконання до 19.04.2012 р., однак до вказаного строку квартиру не було звільнено, про що 19.04.2012 р. складено відповідний акт. Таким чином, своїми діями родина ОСОБА_8 незаконно обмежує права ОСОБА_7 та її малолітніх дітей у користуванні спірною квартирою.
Відповідно до положень ч.1ст.58 ЖК України єдиною підставою для вселення в жиле приміщення є ордер.
Положеннями ч.1ст.61,ч.1ст.65,ст.91,98 ЖК України передбачено право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення, здачу житла в піднайом, надання дозволу на проживання тимчасових жильців та умови і порядок здійснення таких прав.
Посилаючись на вселення в спірну квартиру зі згоди наймача ОСОБА_10 та на придбання вказаного житла, відповідачка ОСОБА_8, в порушення вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, не надала суду належних і допустимих доказів в підтвердження цих доводів.
Пояснення свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25, на які посилається апелянт, стосуються факту проживання ОСОБА_8, проведенню нею ремонту в спірної квартирі та не підтверджують наявність обставин щодо правомірності її вселення в дану квартиру. Із пояснень зазначених свідків також слідує, що ОСОБА_10 вони ніколи не бачили.
За відсутності ордера, який є єдиною підставою вселення, відсутності правовстановлюючих документів на вселення у спірну квартиру, відсутністю доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову стосовно вселення за згодою наймача, суд правильно прийшов до висновку, що ОСОБА_8 без будь-яких правових підстав вселилась та проживає у спірній
3
квартирі, не набула права користування цією квартирою, а тому вона підлягає виселенню на підставі ч.3 ст. 116 ЖК України.
Посилання апелянта на те, що відповідачка ОСОБА_8 проживає в спірній квартирі зі своєю родиною вже 20 років, спірна квартира була непридатною для проживання та апелянт провела ремонт в квартирі, підключила каналізацію, світло та воду, і сплачувала комунальні послуги - не можуть бути взяті до уваги, оскільки не спростовують висновків суду щодо вселення відповідачки в спірну квартиру без правових підстав та відсутність у неї законних підстав займати цю квартиру.
За зазначених обставин тривалість проживання відповідачки в спірній квартирі не тягне виникнення у неї будь-яких прав щодо користування нею та не створює відповідних правових наслідків.
Неспроможні і посилання апелянта на те, що позивачка ОСОБА_7 не є наймачем квартири та ніколи у спірній квартирі не мешкала, оскільки в силу положень ст.65 ЖК України ОСОБА_7, як член сім'ї наймача, має рівні права користування жилим приміщенням.
Окрім того, відповідно до положень ст.ст.30,34 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно виконувати та нести відповідальність у разі їхнього невиконання. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років.
Позивачка ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 та на зазначений ОСОБА_8 1992 рік мала три роки, тобто не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності та не могла самостійно приймати рішення щодо свого місця проживання. На час досягнення позивачкою повноліття квартира вже була зайнята відповідачами.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.
Відповідно до ч.1ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції справу розглянуто в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.
На підставі наведеного, керуючись статтями 303,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_23 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Судді:
Берзіньш В.С.. Новіков Р.В. Кузнєцова О.О.