Справа № 1003/12831/12
2-о/1003/251/12
Категорія 9
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2012 року Білоцерківський міськрайоний суд у складі:
головуючого судді - Верещінська І. В. ,
при секретарі - Гуменна М. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації,
В С Т А Н О В И В :
Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, а саме, договору довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2 29.11.1999 року за реєстром №4412, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, оскільки прізвище, що зазначене в договорі не співпадає із її прізвищем в паспорті, що є перешкодою для оформлення прав на квартиру.
У судовому засіданні заявник підтримав заявлені вимоги та пояснила, що між нею та ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання, посвідчений нотаріально. 2.07.2012 року ОСОБА_3 померла і заявник звернулась до нотаріуса для зняття заборони з майна, а саме, Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, що накладався на підставі договору довічного утримання. Проте, заявниці постановою нотаріуса було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки договорі довічного утримання її прізвище значиться як «ОСОБА_1», замість правильного «ОСОБА_1».
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, заяв чи заперечень від нього не надійшло.
Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення заявника, вважає, що заява підлягає до задоволення.
Відповідно до копії паспорту заявника, виданого 23 травня 1997 року Міським відділом №2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області, її прізвище, ім'я та по-батькові - ОСОБА_1 (а.с. 4).
Відповідно до договору довічного утримання, укладеного між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає в АДРЕСА_1 та ОСОБА_1, яка мешкає в АДРЕСА_2, ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_4 належну їй на приватній власності Ѕ частину квартири АДРЕСА_2, а ОСОБА_4 зобов'язалась довічно повністю утримувати ОСОБА_3, надаючи їй необхідне харчування, одяг і забезпечуючи за нею належний догляд та необхідну допомогу. Даний договір посвідчений 29.11.1999 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за №4412 (а.с.5).
Також право власності на Ѕ частину квартири на підставі вказаного договору зареєстровано за ОСОБА_1 02.12.1999 року в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №100 за №11145 (а.с.5).
Власником іншої Ѕ частини квартири на підставі свідоцтва на право власності на житло №27/49 від 26.10.1999 року, виданого комунальною службою приватизації державного житлового фонду м. Біла Церква, є сама заявниця.
Згідно п. 11 договору, на квартиру, що є предметом договору, на цю квартиру накладається заборона відчуження.
Як свідчить копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області 04.07.2012 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.3).
Постановою приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 від 08.07.2012 року заявнику відмовлено у знятті заборони з майна, а саме: Ѕ частини квартири АДРЕСА_2. Відмова мотивована тим, що в паспорті прізвище заявника записано «ОСОБА_1», що не відповідає прізвищу записаному в договорі довічного утримання (а.с.6).
Як вбачається з матеріалів справи, прізвище заявниці в певних документах зазначається як «ОСОБА_1» (паспорт), в інших «ОСОБА_1» (свідоцтво про укладення шлюбу з ОСОБА_5 від 07.09.1987 року, свідоцтво про право власності на житло від 26.10.1999 року). Прізвище чоловіка заявниці згідно паспорту, виданого 03.01.1997 року міським відділом Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області, також зазначене як «ОСОБА_5».
Відповідно до п. 23 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, дописки і виправлення в нотаріально оформлюваних документах можуть бути зроблені тільки під час вчинення нотаріальної дії.
Відповідно до ст.256 ч.1 п.6 ЦПК України особа може в судовому порядку встановити факт належності правовстановлюючих документів, якщо прізвище, ім'я, по батькові, що зазначені в цьому документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем цієї особи, зазначеним в паспорті; якщо встановити даний факт, що має юридичне значення не можливо іншим способом і від встановлення даного факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав.
Таким чином, зібрані у справі докази вказують на наявність підстав для встановлення факту належності заявнику, ОСОБА_1, вищезазначеного договору довічного утримання.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 213-215, 256 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрована за адресою АДРЕСА_3, договору довічного утримання, посвідченого 29.11.1999 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за №4412, згідно якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_1 належну їй на приватній власності Ѕ частину квартири АДРЕСА_2.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя І. В. Верещінська