АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/1356/13

Справа № 2-7/2011р. Головуючий 1 інстанції Єрьоміна О.В.

Категорія:договірні Доповідач: Колтунова А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Колтунової А.І.,

суддів - Гальянової І.Г., Костенко Т.М.,

при секретарі - Моторній Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу генерального директора Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма» Прогрес» - Моргуна Володимира Олексійовича на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 05 грудня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма» Прогрес» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

26 липня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма» Прогрес» (далі ПСП «Агрофірма» Прогрес») про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позивач посилалась на ті обставини, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серія 11 - XP № 093450, виданого на підставі рішення XVI сесії XXIII скликання Лигівської сільської ради від 06 листопада 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 378, вона є власницею земельної ділянки розміром 6,34 га, розташованої на території Лигівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

На цей час вказаною земельною ділянкою користується ПСП «Агрофірма» Прогрес», посилаючись на укладений договір оренди земельної ділянки від 08 лютого 2007 року, який зареєстрований у відділі державної реєстрації Сахновщинського району Харківської області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 15 липня 2009 року за № 040970100166.

Але, зазначений договір оренди земельної ділянки нею укладено не було, доручення від свого імені на укладення договору оренди нікому не надавала. У зв'язку з чим, позивачка вважає даний договір оренди недійсним.

23 жовтня 2012 року ОСОБА_2. уточнила свої позовні вимоги, просила суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений між нею та ПСП «Агрофірма» Прогрес» від 08 лютого 2007 року. Стягнути з відповідача на її користь у відшкодування витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи суму 3095,65 грн., а також 2000 грн. за надання їй правової допомоги.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримували та просили його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 05 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 08 лютого 2007 року, який був укладений між ОСОБА_2 та ПСП «Агрофірма» Прогрес».

Зобов'язано ПСП «Агрофірма» Прогрес» повернути ОСОБА_2 самовільно зайняту земельну ділянку площею 6,34 га., надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лигівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

Стягнено з ПСП «Агрофірма» Прогрес» на користь ОСОБА_2 витрати пов'язані з розглядом справи, а саме 8,00 грн. за сплату судового збору, 37,00 грн. витрат на оплату інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи та 3 065,00 грн. - вартість судової - почеркознавчої експертизи, а всього: 3110,00 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі генеральний директор Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма» Прогрес» - Моргун Володимир Олексійович просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Апелянт посилається на ті обставини, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення невірно встановив обставини та неповно дослідив докази, які мають значення для справи.

Так, судом не досліджено факт схвалення ОСОБА_2 умов договору оренди земельної ділянки, укладеного між нею та відповідачем.

Судом першої інстанції безпідставно не було прийнято до уваги, що договір оренди на земельну ділянку укладено у встановленому законом порядку, здійснено державну реєстрацію цього договору. Односторонньої відмови від виконання правочину чинним законодавством не передбачено.

В суді апеляційної інстанції представник ПСП «Агрофірма» Прогрес» підтримував апеляційну скаргу.

ОСОБА_2 та її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 і визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки від 08 лютого 2007 року, суд першої інстанції виходив із того, що волевиявлення ОСОБА_2 на укладання спірного договору оренди земельної ділянки було відсутнє, підпис в цьому договорі, а також в актах визначення меж земельної ділянки та прийому передачі цієї ділянки від 08 лютого 2007 року, здійснено не ОСОБА_2, а іншою особою.

У зв'язку з чим, суд вказав, що вищевказаний правочин є недійсним, земельна ділянка площею 6,34 га, яка розташована на території Лигівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, повинна бути повернена відповідачем позивачу.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають доказам, які є в матеріалах справи та вимогам ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Судом встановлено, підтверджено письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 6,34 га, яка розташована на території Лигівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області (а.с. 8).

ОСОБА_2 була працівником ПСП «Агрофірми «Прогрес» до 2007 року і за договором оренди, який був чинним до 2007 року, вона передавала в оренду вказану земельну ділянку.

Після закінчення терміну дії договору оренди в 2007 році ОСОБА_2 вказану ділянку не витребувала, вона продовжувала перебувати в користуванні відповідача.

За користування ділянкою відповідач сплачував їй орендну плату.

В 2009 році позивачка мала намір розпорядитися даною земельною ділянкою, звернулась до відповідача і їй стала відомо, що 08 лютого 2007 року був укладений договір оренди про передачу цієї земельної ділянки в користування ПСП «Агрофірма «Прогрес» строком на 10 років.(а.с. 12-13).

Відповідно до акту прийому - передачі земельної ділянки від 08 лютого 2007 року ОСОБА_2 нібито передала, а представник ПСП «Агрофірма» Прогрес» в особі директора Моргуна В.О. прийняв вказану земельну ділянку загальною площею 6,34 га в користування на умовах оренди (а.с. 9-10).

15 липня 2009 року ОСОБА_2 звернулася з заявою до генерального директора ПСП «Агрофірма «Прогрес» про розірвання договору оренди земельної ділянки, але їй було відмовлено (а.с. 11).

Відповідно до висновку судово - почеркознавчої експертизи № 6122 від 30 серпня 2012 року підпис від імені ОСОБА_2 в двох примірниках договору оренди земельної ділянки від 08 лютого 2007 року, в графі «орендодавець», в акті прийому - передачі земельної ділянки згідно з договором оренди від 08 лютого 2007 року, в графі «земельну ділянку передав:», в акті визначення меж земельної ділянки в натурі від 08 лютого 2007 року, в рядку «орендодавець», здійснено не ОСОБА_2 (а.с. 119-120).

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Оскільки при розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що договір оренди спірної земельної ділянки не підписаний ОСОБА_2, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вільне волевиявлення ОСОБА_2 на укладання цього договору відсутнє.

За таких обставин, відповідно до вимог частини 1 статті 215 ЦК України у суду першої інстанції були правові підстави для визнання вказаного договору оренди недійсним.

Доводи представника відповідача відносно того, що хоча позивачка і не підписувала договір оренди земельної ділянки, але отримуючи орендну плату фактично погодилася з даними умовами договору, у зв'язку з чим були відсутні правові підстави для визнання договору оренди недійсним, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки не підписуючи даний договір ОСОБА_2 не була ознайомлена з суттєвими умовами договору, такими, наприклад, як строк його дії.

Після ознайомлення з умовами даного договору і непогодження з ними, вона написала заяву про його розірвання, а коли їй було відмовлено, звернулася, в межах строку позовної давності до суду, з позовом про визнання його недійсним.

Орендну плату вона отримувала у зв'язку з тим, що відповідач користувався її ділянкою, при цьому оскаржувала дійсність даного договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції та їм дана належна оцінка.

Колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 17, п.1 ч.1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 10, 60, 303, 304, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу генерального директора Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма» Прогрес» - Моргуна Володимира Олексійовича - відхилити.

Рішення Сахновшинського районного суду Харківської області від 05 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних в кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий -

Судді: