АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження №22ц/790/1111/13р.

Справа № 2-2804/2011 Головуючий 1 інст. Лазарєв А.В.

Категорія: інші Доповідач - Колтунова А.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Гальянової І.Г., Міненкової Н.О.,

при секретарі: Моторній Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 18 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Другої Харківської державної нотаріальної контори, Харківської міської ради, адміністрації Ленінського району Харківської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання свідоцтв про право приватної власності та про право на спадщину недійсними, анулювання державної реєстрації, -

ВСТАНОВИЛА:

08 листопада 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Другої Харківської державної нотаріальної контори, Харківської міської ради, адміністрації Ленінського району Харківської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними.

Позивач посилався на ті обставини, що нотаріусом у відповідності із свідоцтвом про право на спадщину від 11 лютого 1998 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано право власності по одній другій частині домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті їх батька ОСОБА_5

Позивач вважав, що вказаний правовстановлюючий документ є недійсним, оскільки свідоцтво про право на спадщину було видано на підставі рішення виконавчого комітету Ленінського районної ради № 323 від 09 грудня 1997 року, яким було визнано право власності на спірне домоволодіння за ОСОБА_5 Разом з тим, це рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради постановою Ленінського районного суду м.Харкова від 18 грудня 2008 року було скасовано.

Вказане свідоцтво про право власності порушує його права, оскільки він є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6, якій до винесення скасованого судом рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради № 323 від 09 грудня 1997 року, належала на праві власності одна друга частина спірного домоволодіння.

У зв'язку з чим позивач просив суд про задоволення його позову.

22 березня 2012 року позивач подав до суду змінені позовні вимоги.

Просив суд визнати також недійсним свідоцтво про право приватної власності на спірний житловий будинок, видане виконкомом Ленінської районної ради міста Харкова від 05 січня 1998 року, на ім'я ОСОБА_5 та анулювати державну реєстрацію за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності на одну другу частину домоволодіння АДРЕСА_1

Відповідач ОСОБА_3 померла в процесі розгляду справи судом першої інстанції (а.с. 26).

Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 31 березня 2011 року провадження у справі було зупинено до встановлення правонаступників після смерті ОСОБА_3 (а.с. 56).

Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 27 грудня 2011 року провадження у справі було відновлено (а.с. 112).

При розгляді справи по суті в суді першої інстанції представник позивача - ОСОБА_7 підтримував позовні вимоги.

Представник ОСОБА_1, який був допущений до участі в справі, проти задоволення позовних вимог заперечував (а.с. 72-73).

Відповідачі ОСОБА_4, представник Харківської міської ради, Другої Харківської державної нотаріальної контори, адміністрації Ленінського району Харківської міської ради в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 18 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

Визнано свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1, видане виконкомом Ленінської районної ради м. Харкова 5 січня 1998 року,недійсним.

Визнане свідоцтво про право на спадщину, видане Другою Харківською державною нотаріальною конторою 11 лютого 1998 року, на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4 та зареєстроване в реєстрі за № 1-305, недійсним.

Анульовано державну реєстрацію за ОСОБА_3 право власності на одну другу частину домоволодіння АДРЕСА_1

Анульовано державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на одну другу частину домоволодіння АДРЕСА_1

Скасовано ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2011 року, якою в порядку забезпечення позову накладено арешт та заборону відчуження домоволодіння АДРЕСА_1, одна друга частина якого належить на праві власності ОСОБА_3 та одна друга частина належить ОСОБА_4, які мешкають за адресою: АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на ті обставини, що рішення суду першої інстанції є безпідставним та незаконним, так як судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в порушення вимог ст. ст. 3, 10, 60 ЦПК України, ст. 15 ЦК України не надав доказів того, яким чином його цивільні права порушені, невизнані, оспорюванні відповідачами та яким чином відповідачі даними свідоцтвами про право власності на будинок порушили його охоронюваний законом інтерес.

Судом першої інстанції необґрунтовано не були прийняті до уваги ті обставини, що спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_6, відсутнє.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, проте, даним обставинам судом першої інстанції оцінки не надано.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтримував апеляційну скаргу.

Представник ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Відповідачка ОСОБА_4, представники Харківської міської ради, адміністрації Ленінського району Харківської міської ради, Другої Харківської державної нотаріальної контори, комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином (а.с. 232-236, 240).

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та визнаючи недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане виконкомом Ленінської районної ради міста Харкова від 05 січня 1998 року, свідоцтво про право на спадщину, видане 11 лютого 1998 року, на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та анулюючи державну реєстрацію за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності на одну другу частину домоволодіння АДРЕСА_1 суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, належало право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 30 грудня 1977 року.

28 вересня 1978 року ОСОБА_6 за договором купівлі - продажу від 28 вересня 1978 року продала одну другу частину вказаного домоволодіння ОСОБА_5

Таким чином, суд прийшов до висновку, що після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на одну другу частину вказаного домоволодіння. Спадкоємцями другої частки були син ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та онук - ОСОБА_2.(позивач).

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради в місті Харкові № 323 від 09 грудня 1997 року за заявою спадкоємця померлого ОСОБА_8, який вказував, що спадкова частина будинку зруйнована, було анульовано правову реєстрацію на одну другу частину цього будинку та зобов'язано видати свідоцтво на право приватної власності на домоволодіння в цілому на ім'я ОСОБА_5

Оскільки зазначене рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради у м.Харкові було скасовано постановою Ленінського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2008 року, то суд першої інстанції вказав, що є недійсними правовстановлюючі документи, видані на ім'я ОСОБА_5 та відповідачів.

Колегія суддів вважає, що погодитися з висновками суду першої інстанції в повному обсязі неможливо з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно з частиною 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В порушення вказаних вимог закону позивач не надав доказів того, яким чином його цивільні права порушені, невизнані або оспорюванні.

При розгляді справи, як в суді першої так і апеляційної інстанції, позивачем та його представником не було надано доказів на підтвердження того, що він, у встановленому законом порядку, передбаченому частиною 1 статті 549 ЦК України, в редакції 1963 року, яка діяла на період смерті спадкодавця ОСОБА_9, прийняв спадщину або строк на прийняття спадщини йому був продовжений на підставі ст. 550 ЦК України, в редакції 1963 року.

Із постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2008 року, яка набрала чинності, вбачається, що належна на праві власності померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 одна друга частина домоволодіння АДРЕСА_1, була зруйнована.

Спадкоємець ОСОБА_6 - ОСОБА_8 вказав, що оформлення спадщини він вважає недоцільним, так як спадкового майна фактично не існує, у зв'язку з чим звернувся до виконкому із заявою про анулювання правової реєстрації на вказану частину будинку (а.с. 7-8).

Згідно з рішенням Ленінської районної ради № 323 від 09 грудня 1997 року правова реєстрація на ім'я ОСОБА_6 була анульована (а.с. 9).

Вищенаведеною постановою Ленінського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2008 року вказане рішення Ленінської районної ради у місті Харкові було скасовано (а.с. 7-8).

Проте, зібрані по справі докази безспірно свідчать про те, що спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_10, одна друга частина домоволодіння, яке розташоване на земельній ділянці по вулиці Верхній Гиївській № 15 в місті Харкові, відсутнє (а.с. 177).

Доводи представника позивача відносно того, що між власниками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не був здійснений розподіл житлового будинку або визначений порядок користування ним, є необґрунтованими.

Із договору купівлі - продажу частини житлового будинку від 28 вересня 1978 року вбачається, що при його посвідченні між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був визначений порядок користування житловим будинком і зазначені приміщення, які перейшли в користування ОСОБА_5 (а.с. 89-91 інвентаризаційної справи).

Крім того, із поетажного плану на спірну будівлю на 2009 рік вбачається, що зараз є в наявності лише приміщення, які за договором купівлі - продажу перейшли в користування ОСОБА_5, а саме: приміщення 1-6, 1-3, 1-4, І, ІІІ (а.с. 141, 152 - 253 інвентаризаційної справи). Інша частина житлового будинку зруйнована.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано не було прийнято до уваги, що спадкове майно, на яке позивач мав би можливість пред'являти вимоги в порядку спадкування, відсутнє.

У зв'язку з чим, висновки суду першої інстанції про те, що видачею правовстановлюючих документів, дійсність яких оспорюється позивачем, були порушені його права і охоронювані законом інтереси, не ґрунтується на доказах, які містяться в матеріалах справи.

У відповідності з вимогами ч.2 ст. 550 ЦК України, в редакції 1963 року, ст. 1280 ЦК України спадкодавці, що пропустили строк для прийняття спадщини, мають право претендувати на майно, яке збереглося в натурі або вимагати сплати грошової компенсації.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що видачею правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_1 в цілому на імя ОСОБА_5, після зруйнування частини будинку, що належала померлій ОСОБА_6 і анулювання на той час правової реєстрації, а також свідоцтва про право власності в порядку спадкування на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4, порушується право ОСОБА_2

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі пунктів 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

При ухваленні нового рішення колегія суддів виходить із того, що позивачем не надано доказів, які свідчать про те, що його право було порушено діями відповідачів та ним вибраний співрозмірний та правильний спосіб захисту.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 303, ст..304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 3, 4 ч.1 ст. 309, ст.. 313, ч.2 ст. 314, ст.. 316, ст.. 317, ст.. 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 18 грудня 2012 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Другої Харківської державної нотаріальної контори, Харківської міської ради, адміністрації Ленінського району Харківської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання свідоцтва про право приватної власності та про право на спадщину недійсними, анулювання державної реєстрації - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 27 грудня 2011 року, щодо накладення арешту та заборони відчуження домоволодіння АДРЕСА_1.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: