АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/2379/13 Головуючий 1-ї інстанції - Пашнєв В.Г.,

Справа № 2-8867/12 Доповідач - Колтунова А.І.

Категорія: сімейні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 28» березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Гальянової І.Г., Костенко Т.М.,

при секретарі: Моторній Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИЛА:

12 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання місця проживання дитини, в якому просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею, за адресою: АДРЕСА_1, стягнути з відповідача на її користь судові витрати в розмірі 107,30 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 29 січня 2000 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб. В шлюбі у них народилась донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

31 березня 2009 року шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів Комінтернівського відділу реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис за № 138.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 березня 2011 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_1 зазначила, що відносини між нею та ОСОБА_2 не склалися, він перешкоджає їй спілкуватися з донькою та приймати участь у її вихованні, на підставі чого рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 13 липня 2011 року встановлено графік спілкування між нею та донькою ОСОБА_3.

В грудні 2011 року ОСОБА_2 в одноособовому порядку, всупереч судовому рішенню, змінив місце проживання ОСОБА_3 та вивіз її в невідомому напрямку, у зв'язку з чим вона зверталася до Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області з заявою про розшук зниклої дитини.

Також ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 порушує її права на участь у вихованні дитини, як одного з батьків, на підставі чого рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 04 липня 2012 року перешкоди, що чинить ОСОБА_2 в участі у вихованні дитини усунені, встановлено графік спілкування ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 тотожній встановленому рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 13 липня 2011 року.

Проте, на час подачі позову відповідач рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 04 липня 2012 року не виконує, з метою чого умисно привів житловий будинок, що належить їм на праві власності, у нежитловий стан в холодну пору року, демонтував опалення та сантехніку, вивіз з дому всі меблі та пошкодив поверхове перекриття. Зазначені дії відповідача є формальним приводом для зміни місця проживання доньки та подальшого перешкоджання у спілкування з ОСОБА_1, що значно погіршують соціально-побутові умови дитини. Також, позивач зазначила, що ОСОБА_2 ніде не працює, інших офіційних джерел прибутку немає. Крім того, відповідач своїми діями розпалює неприязнь до ОСОБА_1 з боку доньки, що негативно впливає на емоційно-психічний стан останньої.

ОСОБА_1 вказала, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Проживання ОСОБА_3 у цій квартирі разом з матір'ю відповідатиме умовам для ведення нормального способу життя, побуту та розвитку дитини.

14 грудня 2012 року ОСОБА_2 подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_1 приписів рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 13 липня 2011 року не виконує, чим порушує права малолітньої ОСОБА_3. Перешкод у спілкуванні доньки з позивачкою не чинив. Посилання ОСОБА_1 відносно того, що відповідач без попередження та дозволу органу опіки та піклування Харківської міської ради змінив місце проживання ОСОБА_3 не знаходять підтвердження, оскільки відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов, складеного органом опіки та піклування Харківської міської ради, житловий будинок АДРЕСА_2, придатний для мешкання у теплу пору року.

Також ОСОБА_3 зазначив, що посилання позивача відносно того, що відповідач не працює є хибними, оскільки він працює у приватного підприємця ОСОБА_4 на посаді старшого менеджера. Обов'язок щодо виховання дитини виконує належним чином. Крім цього зазначив, що ОСОБА_1 постійного місця роботи та регулярного доходу не має.

У зв'язку з зазначеним просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2013 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання місця проживання дитини відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Судом першої інстанції не надано належної оцінки наведеним нею доводам відносно того, що визначення місця проживання разом з нею дитини є в інтересах останньої.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала.

ОСОБА_2 та представник Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання місця проживання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею, за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що виняткових обставин для зміни місця проживання малолітньої ОСОБА_3 не встановлено. Під час ухвалення рішення суд першої інстанції керувався переважними правами та інтересами дитини, взяв до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до батька та ймовірне ставлення дитини до вітчима, з яким проживає її мати.

Колегія суддів вважає зазначені висновки суду вірними та такими, які відповідають зібраним по справі доказам, вимогам ст.ст. 141, 159 Сімейного Кодексу України, ст. 3,9,18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, роз'ясненням, що містяться в п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що 29 січня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, який 31 березня 2009 року було розірвано (а.с. 6).

В зазначеному шлюбі народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

При розірванні шлюбу рішенням суду було визначено місце проживання ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2010 року місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 було змінено та визначено разом з батьком ОСОБА_2 (а.с. 52, 53).

Зібрані по справі докази свідчать про те, що з травня 2010 року малолітня ОСОБА_3 постійно проживає разом з батьком ОСОБА_2, з матір'ю ОСОБА_1 спілкується періодично.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 склалися вкрай неприязні відносини, вирішуються цивільно-правові спори (а.с. 8, 11, 12, 15).

У відношенні ОСОБА_2 був ухвалений вирок суду, який не набув чинності, щодо факту спричинення останнім тілесних ушкоджень ОСОБА_1 (а.с. 38-42).

За результатами психологічного обстеження неповнолітньої ОСОБА_3, проведеного 13 листопада 2012 року психологом ЦСССДМ Київського району м. Харкова встановлено, що дитина втягнута в конфлікт між дорослими. Дівчинка переживає ситуацію вдаючись до методу психологічного захисту уникнення, витіснення з пам'яті ситуацій, що травмують свідомість. Дівчинка інтелектуально розвинена, намагалася тримати ситуацію тестування під контролем даючи свідомо правильні, зручні результати.

Якщо вважати результати тестування достовірними, то на час розгляду справи мати для дівчинки не настільки важлива, сприймається нею негативно, є низько актуальною. Насильства з боку матері не виявлено (а.с. 86).

Даючи пояснення в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 зазначила, що вона бажає і в подальшому жити разом з батьком в його родині. Пояснила, що у неї склалися гарні стосунки з батьком та його дружиною, з якою вона ділиться думками, почуттями та яка її повністю розуміє. Проти свого проживання в родині матері заперечувала.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За таких обставин, зважаючи на те, що місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з травня 2010 року було змінено та визначено разом з батьком ОСОБА_2, будь-яких виключних обставин, що свідчать про необхідність змінити місце проживання дитини на час розгляду справи як судом першої так і судом апеляційної інстанції не встановлено, малолітня ОСОБА_3 категорично заперечує проти зміни місця проживання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для зміни місця проживання малолітньої ОСОБА_3.

При цьому, судова колегія враховує, що позовні вимоги ОСОБА_1 були заявлені щодо визначення місця проживання їх з відповідачем малолітньої дитини, хоча місце проживання дитини вже було визначено та в подальшому за погодженням позивачки змінено (а.с. 52).

ОСОБА_1 позову до ОСОБА_2 про зміну місця проживання дитини заявлено не було.

Таким чином, розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в межах заявленого позову, суд першої інстанції не мав права вийти за межі позовних вимог.

Доводи ОСОБА_1, що викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції та їм дана належна оцінка. Суд першої інстанції правильно зазначив, що виняткових обставин, які б дали підстави для зміни місця проживання ОСОБА_3 всупереч її волі, не встановлено. Представник органів опіки та піклування також вказував на відсутність правових підстав для зміни місця проживання дитини.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що виходячи з інтересів малолітньої дитини - ОСОБА_3, правові підстави для встановлення її місця проживання разом з матір'ю ОСОБА_1, як на час розгляду справи судом першої інстанції, так і на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись тим, що права та обов'язки батьків щодо дитини є рівними, судова колегія під час ухвалення судового рішення враховує в першу чергу інтереси дитини, її прихильність до батька та комфорт її перебування у його родині.

Зміна місця проживання дитини на час вирішення справи може негативно вплинути на психіку дитини, стан її здоров'я та розвиток.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 10, 60, 303, 304, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: