Справа № 1007/12303/12 Головуючий у І інстанції Сердинський В.С.
Провадження № 22-ц/780/1816/13 Доповідач у 2 інстанції Олійник В.І.
Категорія 4 02.04.2013
УХВАЛА
Іменем України
27 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - судді Олійника В.І.,
суддів: Оношко Г.М., Матвієнко Ю.О.,
при секретарі Власенко О.В.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 5 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: Калитянська селищна рада Броварського району Київської області, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення із житлової квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, третя особа: Калитянська селищна рада Броварського району Київської області, про визнання права користування житловим приміщенням, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2012 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення з житлової квартири, посилаючись на те, що 29 січня 1997 року радгоспом - комбінатом «Калитянський» на підставі розпорядження №340 від 29 січня 1997 року було видано свідоцтво про право власності на житло та зареєстровано Броварським міжміським бюро технічної інвентаризації.
Квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 і ОСОБА_6 по 1/2 частині.
Відповідно до договору дарування від 2 листопада 2004 року ОСОБА_6 подарував позивачкам ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 1/4 частині вищезазначеної квартири. Згідно витягу про реєстрацію права власності про нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по1/4 частині.
У 1999 році ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.
Вказували, що після смерті батька відповідачка створила жахливі умови проживання, що перешкоджає позивачкам проживати, користуватися та розпоряджатись своїм майном.
На прохання позивачів виселити відповідачку із займаної квартири, оскільки вона не є членом їхньої родини, ОСОБА_2 не реагує.
Посилаючись на викладене, позивачі просили усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 18 грудня 2012 року пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що вона проживає в спірній квартирі від 1999 року по даний час. Вселилась вона, як член сім'ї власника квартири і з його згоди і приймала участь в утриманні квартири.
Позивачка зазначала, що згідно ч.ч.5, 6 ст.403 ЦК України сервітут не позбавляє власників спірної квартири ОСОБА_3 і ОСОБА_4, щодо якої встановлений сервітут, права володіння, користування та розпорядження цим майном.
До членів сім'ї власника кватири відносяться особи, вказані в ч.2 ст.64 ЖК України, тобто дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сімі'ї наймача можуть бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.405 ЦК України.
За час проживання в спірній квартирі ОСОБА_2 вела з власником квартири спільне господарство, влаштовувала нормальні умови для проживання, брала участь у поновленні вартості квартири, вносила вклад в ремонт, монтаж опалення та інше. Вела вона нормальний спосіб життя до самої смерті ОСОБА_6
Не заперечувала проти її вселення в квартиру і дочка власника ОСОБА_4
Фактично в квартирі проживали ОСОБА_2 з чоловіком ОСОБА_6 без його доньок. Відповідачка ОСОБА_4 проживає в місті Бровари, проте зареєстрована в спірній квартирі.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила визнати за нею право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 5 лютого 2013 року позов ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задоволено.
Вирішено усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і задовольнити її зустрічні позовні вимоги.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно договору дарування від 2 листопада 2004 року ОСОБА_6 подарував 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 позивачкам ОСОБА_4 та ОСОБА_7
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19 листопада 2004 року за №5503153 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності належить по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1.
17 березня 2012 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб із ОСОБА_8
Згідно довідки про реєстрацію та склад сімї КП «Калитянський» від 10 квітня 2012 року за №252 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з правом на житлову площу та ОСОБА_9 (син ОСОБА_3.) без права на житлову площу.
Судом також встановлено, що 26 лютого 1999 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 у Калитянській селищній раді Броварського району Київської області
Відповідно до довідки КП «Калитянський» від 7 листопада 2012 року за №753 відповідачка ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1.
Згідно з актом встановлення факту проживання від 27 листопада 2012 року ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1 без реєстрації від 1999 року. Квартира належить ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на підставі договору дарування і вони зареєстровані в даній квартирі.
Згідно свідоцтва про право на житло від 30 вересня 1996 року квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності відповідачці ОСОБА_2., ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с.91).
За ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Судом встановлено і відповідачка не заперечувала тієї обставини, що вона тривалий час проживає в спірній квартирі без реєстрації та без договору найму. Будь-якої домовленості щодо користування відповідачкою майном позивачок між сторонами не встановлювалось. З відповідними вимогами сторони не звертались. На даний час відповідачка зареєстрована та має на праві власності частину квартири в АДРЕСА_2
Статтею 41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право свободи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Способи захисту права власності передбачені ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.
За ст.ст.379, 382 ЦК України об'єктом власності особи може бути житло, житловий будинок, садиба, квартира.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають права власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї інших осіб і розпорядження своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.109 ЖК України виселення із займаного приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 не набула права самостійного користування спірним житлом із зазначених вище підстав, передбачених законодавством, оскільки її право є похідним від права її померлого чоловіка ОСОБА_6, а тому прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення первісного позову в повному обсязі і відмову в задоволенні зустрічного позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 5 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Олійник В.І.
Судді: Матвієнко Ю.О.
Оношко Г.М.