Головуючий у 1 інстанції - Ткаченко Т.С.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року справа №805/1532/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі №805/1532/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області (УПФУ в Кіровському районі м. Макіївки) про визнання дій неправомірними задоволено, а саме визнано неправомірними дії УПФУ в Кіровському районі м. Макіївки щодо донарахування ОСОБА_2 єдиного внеску за період серпень-грудень 2011 року на суму 1694,06 гривень та січень-листопад 2012 року на суму 4178,92 гривень; присуджено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 34,41 грн.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовував порушенням норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, оскільки вважає, що особа, яка обрала спрощену систему оподаткування і, яка отримує пенсію, але не досягла віку, визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не звільняється від сплати за себе єдиного внеску згідно п.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ст.197 ч.1 п.2 КАС України судом апеляційної інстанції справу розглянуто в письмовому провадженні.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила матеріали справи і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорту громадянина України (а. с. 6).

З 12 січня 1997 року позивач зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а. с. 7).

У 2011 році ОСОБА_2 перебував на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку та одночасно з цим є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням №НОМЕР_1, виданим Пенсійним фондом України 21 червня 2006 року (а.с. 11).

Як пенсіонер позивач перебуває на обліку в УПФУ і отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, призначену на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Перевіркою правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску встановлено порушення фізичною особою ОСОБА_2 п. 3 ч. 1 ст. 7 та п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого страхувальнику згідно з п. 6.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного Фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, донараховано єдиний внесок за період серпень-грудень 2011 року на суму 1694,06 гривень та січень-листопад 2012 року на суму 4178,92 гривень, про що складено акт №118.

У зв'язку з наявністю недоїмки зі сплати єдиного внеску 17 грудня 2012 року УПФУ надіслало на адресу позивача вимогу про сплату боргу № Ф-306 на загальну суму 5872,98 грн.

Спірним питанням у справі є наявність правових підстав у позивача для звільнення від сплати за себе єдиного внеску згідно ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року (далі Закон №2464) визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно ч.4 ст.4 Закону №2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058) визначене поняття «пенсія» - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом та поняття «пенсіонер - особа, які відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Частиною 1 статті 30 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно ч.1. ст. 36 Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Отже, нормами Закону №1058 встановлено загальне правила набуття (призначення) пенсії.

Правовою нормою, яка міститься в ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, рівно як і іншими нормами права не встановлено, що звільненню від сплати єдиного внеску підлягають лише ті фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком відповідно до Закону № 1058.

Відповідно до абз. 2 п. 16 Прикінцевих положень Закону № 1058 положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Пенсія позивачеві призначена на підставі п. «а» ч. 1 ст.13 Закону № 1788, згідно з якою на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Види державних пенсій, які призначаються за Законом № 1788, визначені ст. 2 цього Закону.

За змістом п. «а» ч. 1 ст. 2 Закону № 1788 трудові пенсії поділяються на такі види як пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника та за вислугу років.

З системного аналізу положень ст. ст. 12-18 Закону № 1788 слідує, що законодавець розрізнив пенсії за віком в залежності від умов їх призначення, визначивши загальні умови призначення пенсії за віком, (ст. 12), пільгові умови призначення пенсії за віком, (ст. 13), а також особливі умови призначення цього виду пенсії окремим категоріям громадян (працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства тощо).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачеві призначений такий вид пенсії як «пенсія за віком», незважаючи на пільговий характер умов її призначення, отже він є «пенсіонером за віком» і відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 підлягає звільненню від слати єдиного внеску.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно ч. 11 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунком як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, при цьому, базовим звітним періодом є календарний місяць (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Так, 17 грудня 2012 року УПФУ на адресу позивача було надіслано вимогу про сплату боргу № Ф-306 на загальну суму 5872,98 грн. (а.с. 26)

Проте, зважаючи на ту обставину, що позивач як пенсіонер за віком не зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок з серпня 2011 року, дії відповідача, які виявилися у донарахуванні єдиного внеску за період серпень-грудень 2011 року на суму 1694,06 гривень та січень-листопад 2012 року на суму 4178,92 гривень є неправомірними.

Колегія суддів вважає, що аналіз норм наведених законів дає підстави для висновку, що «пенсіонер за віком» - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком, незважаючи на те, що її вік менший ніж визначений частиною першої статті 26 Закону №1058, оскільки норми діючого пенсійного законодавства при наявності певних, визначених законом умов, передбачають призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позову в частині неправомірності донарахування позивачеві єдиного внеску за період серпень-грудень 2011 року на суму 1694,06 гривень та січень-листопад 2012 року на суму 4178,92 гривень, справу вирішено з дотриманням норм матеріального та процесуального законів, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі №805/1532/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій неправомірними залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

О.В. Карпушова