Справа № 2 а-720
2007 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2007 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левчук О.А.,
при секретарі Градовенко О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Котовське хлібоприймальне підприємство» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 5745 гривень 27 копійок,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з даним позовом до суду та в обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2006 рік, наданого відповідачем по справі до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників за 2006 рік у Дочірньому підприємстві «Котовське хлібоприймальне підприємство» склала 33 особи. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування відповідач повинен був створити 1 робоче місце. Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій сума відрахувань за одне нестворене робоче місце складає 5542 гривні 42 копійки. Та оскільки відповідач самостійно в строк до 15 квітня 2007 року адміністративно-господарські санкції не сплатив, відповідно до ч.2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875 -XII(із змінами і доповненнями) нарахована пеня на повну суму недоїмки за весь її строк в сумі 202 гривні 85 копійок. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з Дочірнього підприємства «Котовське хлібоприймальне підприємство» на користь Одеського обласного відділення фонду соціального страхування інвалідів на рахунок Державного казначейства суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році у сумі 5542 гривні 42 копійки та пеню за порушення встановлених законодавством термінів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 202 гривні 85 копійок, а всього стягнути 5745 гривень 27 копійок.
В судовому засіданні представники позивача Тернова Т.В., Порубіна Ю.Д. підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили задовольнити позов.
Представник відповідача Редя Ю.А. у судовому засіданні з позовом не погодився, проти його задоволення заперечував, в обґрунтування зазначив, що в 2006 році про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів ДП «Котовське хлібоприймальне підприємство» регулярно інформувало Котовський міськрайонний центр зайнятості, відображаючи наявність вільних робочих місць для інвалідів в своїх звітах про потребу в працівниках за формою № З ПН. Однак, жодна з установ, на які покладено обов'язок по працевлаштуванню інвалідів, а також сам позивач, жодного інваліда на протязі всього 2006 року з метою працевлаштування на ДП «Котовське хлібоприймальне
підприємство» не направляли. Безпосередньо самі інваліди для працевлаштування на ДП «Котовське хлібоприймальне підприємство» в 2006 році не звертались. За таких обставин відповідач вважає, що на ДП «Котовське хлібоприймальне підприємство» не може бути накладено адміністративно-господарські санкції, оскільки відсутня вина їх підприємства у не працевлаштуванні однієї особи - інваліда.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов не обґрунтований та не підлягає задоволенню за наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що згідно «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2006 рік ДП «Котовське хлібоприймальне підприємство» середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві склала 33 осіб, в зв'язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-Х11 із змінами та доповненнями склав 1 робоче місце (а. с. 6).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-Х11 із змінами та доповненнями для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Стаття 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-Х11 із змінами та доповненнями передбачає, що підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Статтею 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в редакції Закону України від 23.02.2006р. N 3483-ІХ передбачено, що пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, здійснює Державна служба зайнятості.
Крім цього, п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 року № 314 із змінами та доповненнями, (яке діяло у 2006 році та втратило чинність згідно з постановою КМУ від 31.01.2007 року № 70) передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
У відповідності з п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 року № 314 із змінами та доповненнями підприємство розробляє заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх у колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
З положень частин 2, 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-Х11 із змінами та доповненнями та пунктів 2, 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 року № 314 із змінами та доповненнями, вбачається, що фактично робоче місце повинно бути створене з урахуванням фізичних можливостей
конкретного інваліда, індивідуальних програм реабілітації та в залежності від відповідної нозології інваліда. Тому безпосереднє створення робочого місця для інваліда, а саме: його пристосування до праці інваліда здійснюється в кожному приватному випадку спеціально для конкретної особи. Таким чином, умовою для створення робочого місця для працевлаштування інваліда є пропозиція про працевлаштування інваліда відповідної нозології, оскільки без такої пропозиції неможливо визначити працевлаштування інваліда якої категорії може бути запропоновано, що робить неможливим створення відповідного робочого місця.
Таким чином безпосереднє працевлаштування інвалідів шляхом укладення трудового договору у відповідності з діючим на той час законодавством здійснюється підприємством, на яке направлений інвалід для працевлаштування. Разом з тим обов'язок по виявленню інвалідів, які бажають працювати та здатні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації, покладена на місцеві органи соціального захисту населення (п.11 положення), а державна служба зайнятості відповідно п. 12 Положення сприяє працевлаштуванню інвалідів. Враховуючи наведене, у підприємства виникає обов'язок працевлаштувати інваліда при наявності відповідної пропозиції органів, зазначених в статті 18 Закону, чи у разі звернення інваліда самостійно.
У судовому засіданні встановлено, що ДП «Котовське хлібоприймальне підприємство» регулярно інформувало Котовський міськрайонний центр зайнятості, відображаючи наявність вільних робочих місць для інвалідів в своїх звітах про потребу в працівниках за формою № З ПН (а.с. 13-22).
Згідно листа Котовського міськрайонного центру зайнятості № 1878 від 28.09.2007 року усім інвалідам, що до ДП «Котовське хлібоприймальне підприємство» не було направлено жодного інваліда тому, що ДП «Котовське хлібоприймальне підприємство» розташоване в селі Мардарівка. До Котовського міськрайонного центру зайнятості у 2006 році не звертались інваліди, які мешкають у с Мардарівка (а.с. 39).
Відповідно довідки управління праці та соціального захисту населення Котовськом районної державної адміністрації №04-972 від 16.10.2007 року ДП «Котовське хлібоприймальне підприємство» с. Мардарівка надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006 рік в якому в графі 03 зазначено: кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» -1. (а.с. 42).
Згідно довідки Мардарівської сільської ради Котовського району Одеської області № 363 від 16.10.2007 року ДП «Котовське хлібоприймальне підприємство» на протязі 2006 року звертались до сільської ради з питання працевлаштування інвалідів третьої групи, на їх запит було надано список та адреса проживання інвалідів(а.с. 43).
Крім цього позивач не надав суду жодних доказів того, що до ДП «Котовське хлібоприймальне підприємство» направлялись пропозиції про працевлаштування інвалідів чи інваліди самі звертались до ДП «Котовське хлібоприймальне підприємство» з метою працевлаштування в 2006 році та їм було відмовлено в працевлаштуванні.
За таких обставин, суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, дійшов до висновку, що обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування, та оскільки відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами на підприємство необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, та за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись, а тому позов не є обґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Котовське хлібоприймальне підприємство» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суми адміністративно-фінансових санкцій в розмірі 5542 гривні 42 копійки та пені у розмірі 202 гривні 85 копійок відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.