ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032) 261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 року № 813/952/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Степанюка Т.В.,

представника позивача Яцишина А.В.,

розглянувши справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Техінфо" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2013 р. № 0000011504, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Техінфо" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 р. № 0000011504.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про завищення суми податкового кредиту з ПДВ, внаслідок вчинення господарських операцій з ТзОВ "Санна Прим" з приводу поставки товару (запірної арматури, сантехнічного обладнання) не відповідають дійсності. Вважає, що реальність з поставки товару від ТзОВ "Санна Прим" та подальшого його використання (продажу іншим контрагентам) підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами. Крім того, вважає, що ДПІ безпідставно встановила порушення ним податкового законодавства, оскільки такі висновки зроблені виходячи з акту перевірки ТзОВ "Санна Прим", яку фактично не вдалось провести у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням, а відтак достовірно стверджувати про відсутність взаємовідносин між ПП "Техінфо" та ТзОВ "Санна Прим", нікчемність угод не можна. Також, на думку позивача, ДПІ не мають права надавати висновки про нікчемність правочинів вчинених юридичними особами, оскільки визнавати недійсними господарські зобов'язання може лише суд. З цих підстав просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

ДПІ позов заперечила по суті. Вважає вимоги ПП "Техінфо" необгрунтованими та незаконними. Зазначає, що правочини між ПП "Техінфо" та ТзОВ "Санна Прим" щодо поставки запірної арматури, сантехнічного обладнання є нікчемними, оскільки в ході проведення зустрічної перевірки ТзОВ "Санна Прим" встановлено відсутність за юридичною адресою як самого підприємства так і бухгалтерських документів; відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, а декларація з податку на прибуток ставить під сумнів факт здійснення господарської діяльності. На думку, ДПІ це свідчить про фактичну не можливість виконувати господарські зобов'язання, укладення нікчемних правочинів, без мети настання реальних наслідків.

Представник ДПІ просив в позові відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ПП "Техінфо" зареєстровано як юридична особа 07.09.1995 р., основним видом діяльності якого є оптова торгівля санітарно-технічним обладнанням.

19.12.2012 р. ДПІ у Залізничному районі м. Львова провела позапланову невиїзну перевірку ПП "Техінфо" з питань відображення у податковій декларації з ПДВ податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ "Санна Прим", про що складено акт № 4560/15-40/23273723.

Перевіркою встановлено порушення ПП "Техінфо" п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 р. № 88, які зроблені з посиланням на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТзОВ "Санна Прим"; завищення суми податкового кредиту в декларації з ПДВ за липень 2012 р. на суму 26359,95 грн., що призвело до заниження ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від»ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 26 359,95 грн.

При перевірці ПП "Техінфо" використано його облікову справу, лист ДПІ Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС від 02.11.2012р. № 21014/10/22-50/3 "Про надання інформації», копії податкових накладних № 5,6,7 від 02.07.2012р., № 432 від 20.07.2012р., № 467 від 23.07.2012р., перелік комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу, електронні копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Проте в основу виявлених порушень ДПІ покладено ту обставину, що актом зустрічної перевірки ТзОВ "Санна Прим" від 27.09.2012 р. № 3967/22-9/33927607 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ "Санна Прим" встановлено порушення ч.1, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах за період з 01.06.2012 р. по 31.07.2012 р.; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 01.06.2012 р. по 31.07.2012 р., які підпадають під визначення п.14.1.27 ст. 14, ст.. 185, 198 ПКУ.

ПП "Техінфо" подало заперечення на акт перевірки, які були відхилені листом від 29.12.2012р. № 25788/10/15-40, оскільки аргументи, наведені в запереченні не спростовують фактів порушення.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 р. № 0000011504 за платежем ПДВ на суму 39540 грн., з яких донараховано 26360 грн. -основний платіж, 131807 грн. -штрафна санкція.

Між ПП "Техінфо" та ТзОВ "Санна Прим" виникли наступні правовідносини. 03.05.2012 р. між ПП "Техінфо" (Покупець) та ТзОВ "Санна Прим" (Постачальник) було укладено договір № 030512, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в кількості, за номенклатурою, ціною, в строк і на умовах, що визначені даним договором та додатками до нього. Постачальник зобов'язується поставити товар (п.2.2); якість товару має відповідати технічним умовам та державним стандартам (п.3.1.); постачальник забезпечує покупця сертифікатом відповідності на товар, (п.3.2).

На виконання даного договору ТзОВ "Санна Прим" згідно видаткових накладних (від 02.07.2012 р. № РН-7-02016 на суму 50 894,40 грн., від 02.07.2012 р. № РН-7-02015 на суму 35 185,20 грн., від 02.07.2012 р. № РН-7-02014 на суму 40809,60 грн., від 20.07.2012 р. № РН-7-20015 на суму 12 899,28 грн.,від 23.07.2012 р. № РН-7-2307 на суму 18 371,22 грн.) та податкових накладних (від 02.07.2012 р. № 5 на суму 50894,40 грн., від 02.07.2012 р. № 6 на суму 35185,20 грн., від 02.07.2012 р. № 7 на суму 40809,60 грн., від 02.07.2012 р. № 432 на суму 12 899,28 грн., від 23.07.2012 р. № 467 на суму 18371,22 грн.) поставило товар. Накладні зареєстровані продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З накладних вбачається, що предметом поставки були засувки фл.ст., вентелі, бак розширювальний, з»єднання під ключ, кран кульковий, ніпель чавунний, редуктор тиску, болти, відвід кований, гайки тощо, тобто сантехнічне обладнання.

ПП "Техінфо" оплатило вартість придбаного товару всього на суму 158 159,70 грн., заборгованість відсутня.

Транспортування товару з складу ТзОВ "Санна Прим" у м. Києві здійснювало ТзОВ «Поляріс», з яким ПП "Техінфо" уклало договір № 6 від 01.05.2012 р. про транспортне обслуговування. Товар поставлявся або на склад ПП "Техінфо" у м. Львові по вул. Городоцька, 174, яке ним орендується на підставі договору № 02/01-12 від 01.01.2012 р. в ПП «Альфа-Тех», зокрема в нього взято в оренду і офісне приміщення, або до іншого підприємства, яке перебувало в договірних відносинах з ПП "Техінфо".

Так, 02.07.2012 р. доставку товару здійснював водій ОСОБА_2 від автоперевізника ТзОВ «Поляріс», автомобілем ІВЕКО н/з НОМЕР_1, що було оформлено товарно-транспортною накладною. Частину товару (засувки 23 шт., вентелі 41 шт.) були поставлені ЛМКП «Львівтеплоенерго». Решту товару було завантажено з складу ТзОВ "Санна Прим" 20 та 23 липня 2012 р. та доставлено до ПП "Техінфо".

Довіреність на отримання від ТзОВ "Санна Прим" товару мав директор ПП "Техінфо" Лебідко Валентин Євгенович (довіреність № 129 від 02.07.2012 р.).

Представник ПП "Техінфо" пояснив, що отриманий від ТзОВ "Санна Прим" товар йому був необхідний для поставки своїм контрагентам - ЛМКП «Львівтеплоенерго», ТзОВ НВП «Західбудсервіс», ПП ОСОБА_4, ТзОВ «Роста Україна» з яким він перебував в договірних відносинах. ПП "Техінфо" надало про це документи.

Так, ПП "Техінфо" вигравши тендер, уклало з ЛМКП «Львівтеплоенерго» договір поставки товарів від 06.06.2012 р. № 06/12-372, від 27.06.2012 р. № 06/12-415, від 10.07.2012 р. № 07/12-446. Предметом поставки по зазначених договорах була запірна арматура, сантехнічне обладнання. Відповідно, частина такого виду товару, придбана у ТзОВ "Санна Прим" зразу поставлялась ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Поставка товару оформлена видатковими та податковими накладними (№ РН-0000317 від 03.07.2012 р. та № 2 від 03.07.2012 р. на суму 42080,00 грн.; № РН-0000318 від 03.07.2012 р. та від 03.07.2012 р. № 3 на суму 47 965.40 грн.; № РН-0000319 від 03.07.2012 р. та від 03.07.2012 р. № 4 на суму 45 790,00 грн.; № РН-0000321 від 03.07.2012 р. та від 03.07.2012 р. №6 на суму 10410 грн.; № РН-0000358 від 23.07.2012 р. та від 23.07.2012 р. №50 на суму 7 080,00 грн.; №РН-0000360 від 23.07.2012 р. та від 23.07.2012 р. №52 на суму 2182,20 грн.; № РН-0000359 від 23.07.2012 р. та від 23.07.2012 р. № 51 на суму 1056 грн.). Товар від ПП "Техінфо" для ЛМКП «Львівтеплоенерго» отримував товарознавець ОСОБА_5 (довіреність від № 938 та № 939, від 03.07.2012 р. № 949, від 20.07.2012 р. № 1073).

З ТзОВ НВП «Західбудсервіс» було укладено договір № 030105 від 03.01.2012 р. На виконання цього договору ПП "Техінфо" поставило товар на підставі таких видаткових та податкових накладних (№ РН-0000378 від 30.07.2012 р. та № 68 від 30.07.2012 р. на суму 1 560 грн.; № РН-0000375 від 27.07.2012 р. та № 65 від 27.07.2012 р. на суму 2026 грн.; № РН-0000374 від 26.07.2012 р. та № 64 від 26.07.2012 р. на суму 255 грн.; № РН-0000373 від 26.07.2012 р. та № 63 від 26.07.2012 р. на суму 1 670,04 грн.).

На підставі договору від 01.02.2012 р. ПП "Техінфо" поставило ПП ОСОБА_4 товар, про що було видано видаткові та податкові накладні (№ РН-0000364 від 24.07.2012 р. та № 56 від 24.07.2012 р. на суму 19060, 56 грн.), який отримував на підставі довіреності від 24.07.2012 р. № 33 сам ОСОБА_4

ТзОВ «Роста Україна» також перебувало з ПП "Техінфо" в договірних відносинах, укладено договір № 010701 від 01.07.2011 р. Зокрема, 23.07.2012 р. на підставі видаткової накладної № РН-0000363 отримано товар на суму 720 грн., виписано на цю суму поставки податкову накладну № 55. Товар отримано за довіреністю № 233 від 23.07.2012 р. від ТзОВ «Роста Україна» Токарем А.В.

Таким чином, представник ПП "Техінфо" пояснив як у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку ним придбано та використано товар, придбаний в ТзОВ "Санна Прим".

Судом оглядались зазначені вище бухгалтерські документи та встановлено, що найменування позицій товарів, маркування співпадає з тими, які були отримані від ТзОВ "Санна Прим". Податковий орган протилежного не довів, не з'ясовував в межах розгляду справи умови поставки на предмет їх реальності. Натомість, в Суду відсутні підстави, що викликають сумнів в достовірності наданих первинних бухгалтерських документів.

Відповідач - ДПІ у Залізничному районі м. Львова не висловлював сумнівів щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі і тих, що були надані платником податків під час перевірки. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між ПП "Техінфо" з ТзОВ "Санна Прим" з приводу придбання та поставки сантехнічного обладнання, запірної арматури.

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Відносини щодо нарахування та сплати податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарської операцій між ПП "Техінфо" з ТзОВ "Санна Прим" з приводу придбання та поставки сантехнічного обладнання, запірної арматури.

В наданих суду письмових запереченнях та в судовому засіданні представник ДПІ підтримував доводи за яких було встановлено порушення, викладені в акті перевірки від 19.12.2012 р., зокрема, такі в основному ґрунтуються на акті зустрічної перевірки ТзОВ "Санна Прим" від 27.09.2012 р. № 3967/22-9/33927607 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ "Санна Прим".

З цього приводу представник ПП "Техінфо" надав копію постанови Львівського окружного адміністративного суду (№ 2а-10029/12/1370, суддя Кравчук В.М.) про оскарження ТзОВ "Санна Прим" дій ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо проведення зустрічної перевірки, оформленої вищезазначеним актом. Судове рішення не набрало законної сили, а тому воно не може мати преюдиціального значення в цій справі.

Проте на час розгляду даноїсправи, ДПІ у Залізничному районі м. Львова було відомо про оскарження дій податкового органу, пов'язаних із зазначеним актом від 27.09.2012 р. № 3967/22-9/33927607. Відповідно використання його як належного та допустимого доказу є необгрунованим, однак жодних інших фактичних доказів, які б підтверджували висновки про порушення ПП "Техінфо" податкового законодавства не надав. Крім того, як вбачається зустрічна перевірка ТзОВ "Санна Прим" фактично не відбулась через відсутність цього платника за місцезнаходженням.

Судом з'ясовано, що на письмовий запит ПП "Техінфо" надало документи, що підтверджують його господарські відносини з ТзОВ "Санна Прим". Однак ці документи не взято до уваги, вони взагалі не згадані в акті перевірки, не оцінювались ревізорами.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, Суд вважає ці доводи відповідача, викладені в акті перевірки від 19.12.2012 р. № 4560/15-40/23273723 безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Зауважень щодо оформлення первинних документів, в податкового органу немає. Докази про його купівлю, поставку та оплату товару надано, надано і докази про його реалізацію іншим суб'єктам господарювання. ПП "Техінфо" має усі достатні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Крім того, суд звертає увагу ДПІ на те, що за умови покликання на відсутність ТзОВ "Санна Прим" за місцезнаходженням та відсутність будь-яких умов та ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, такі мають бути підтверджені у встановленому порядку. ДПІ має повноваження самостійно перевірити та встановити ці дані.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ПП "Техінфо" і контрагентом ТзОВ "Санна Прим" ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПП "Техінфо" на укладення договорів з контрагентом ТзОВ "Санна Прим" (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо купівлі-продажу товару. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним використанням товару в процесі реалізації іншим підприємствам, де позивач виступає постачальником, подавцем, реальністю дій ПП "Техінфо" щодо оплати за отриманий товар. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Окремо Суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), Суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, Суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Тому недоліки, які на думку ДПІ мали місце під час укладення та виконання договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів підприємства до виконання робіт. Такі висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагентів за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними. До того ж самі ці звіти (декларації) суду як докази відповідачем надано не було. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ПП "Техінфо" п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 р. № 88, які зроблені з посиланням на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТзОВ "Санна Прим" в результаті чого занижено податкові зобов'язання по ПДВ. Відтак, не відповідають закону і оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а тому позов слід задовольнити.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 09 січня 2013 року № 0000011504.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Техінфо" з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 395,40 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 01 квітня 2013 р.

Суддя ПІДПИС В.М.Кравчук

З оригіналом згідно:

Суддя В.М.Кравчук