ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2276/13 27.03.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барбі 3»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал 100»

про стягнення 40 788,00 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: Грушко А.Г. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барбі 3» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал 100» про стягнення 40 778,000 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.13 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.03.13 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.13 р. розгляд справи відкладено на 27.03.13 р.

26.03.13 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи по справі.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.03.13 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.06.12 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Барбі 3» (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал-100» було укладено договір № 24-01 про надання послуг, відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати замовнику визначені цим договором послуги, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.

Послугами, відповідно до п. 2.1., договору, є інтерв'ю за сніданком, ділове інтерв'ю в пройм-тайм та участь в ток-шоу.

Плата за надання послуг становить 40 788,00 грн. (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Пунктом 7.2. договору сторони визначили, що строк цього договору починає перебіг у момент, визначений п. 7.1. цього договору та закінчується після повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що договір не містить належного предмету та строку, а тому відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України є неукладеним (таким, що не відбувся). Перераховані платіжним дорученням № 46 від 18.07.12 р. кошти у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України є безпідставно отриманими і тому підлягають поверненню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням № 46 від 18.07.12 р. з призначенням платежу «оплата послуг згідно договору № 24-01 від 24.06.12 р.» позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 40 788,00 грн.

Зазначена обставина свідчить про те, що позивач приступив до виконання договору, що не дає можливості вважати його неукладеним.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами у справі було укладено договір про оплатне надання послуг, а кошти які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату за договором, то такі кошти набуті за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 22.01.13 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи позивача, що договір є неукладеним, оскільки в ньому не погоджені предмет та строк дії договору, не ґрунтуються на матеріалах справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову у зв'язку з безпідставністю, необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 01.04.2013 р.

Суддя С.М. Мельник