АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

31 серпня  2007 року                                             м.  Донецьк

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Донецької області в складі:

Лісової В.І. ЖдановоїВ.С.  Новосядлої В.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м.  Києва від 13 грудня 2004 р. та ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 01 березня 2005 р. по справі за позовомОСОБА_1 до державного підприємства „Твел" про визнання звільнення з роботи незаконним,  стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,  -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2004 р. позивач звернувся з позовом до ДП „ Твел",  в якому просив визнати його звільнення з роботи за наказом від 15.12.2003 р. №46 незаконним,  визнати 23, 24,  25 грудня 2003 р. днями вимушеного прогулу,  стягнути заробітну плату за ці дні,  внести в трудову книжку відповідні виправлення та зробити запис про звільнення з 25.13.2003 р. В обгрунтування своїх вимог посилався на те,  що 17.10.2003 р. був виданий наказ про ліквідацію підприємства і він був попереджений про майбутнє звільнення за п. 1  ст. 40КЗоП України. Наказом голови ліквідаційної комісії від 15.12.2003 р. №46 він був звільнений з роботи з 22.12.2003 p.,  але 24.12.2003 р. був виданий ще один наказ №516 про його звільнення з 25.12.2003 р. Наявність двох наказів про звільнення створює перепони для реалізації його конституційних прав,  вважав,  що законним повинно визнати звільнення за наказом № 516к/к у зв"язку з чим провести оплату днів вимушеного прогулу.

Рішенням Печерського районного суду м.  Києва від 13.12.2004 p.,  залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.  Києва від 3.08.2005 р ,  в задоволенні позову відмовлено.

Розглядаючи спір,  суд першої інстанції виходив з того,  щоОСОБА_1своєчасно був ознайомлений з наказом №46-к від 15.12.2003 р. про звільнення з роботи з 22.12.2003 р. ,  отримав трудову книжку 22.12.2003 p.,  але з даним позовом в порушення вимог  ст. . 233 КЗпП України,  звернувся лише в листопаді 2004 p.,  тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності без поважних причин.

З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції.

В касаційній скарзі позивач,  посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права,  просить судові рішення скасувати ,  справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

№ 33ц-1853 кс 07                                    

Категорія І ЦП:

АПП:

Головуючий у першій інстанції Мельник А.В.

Доповідач Жданова B.C.

2

Колегія суддів дійшла висновку ,  що підстави перегляду судових рішень відсутні,  виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із вимогами частини 1 статті 335 ЦПК України,  суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржувані судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права,  доводи скарги не спростовують висновків суду.

Відсутні і передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Виходячи з наведеного,  колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332,  336,  337 ЦПК України,  колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргуОСОБА_1 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м.  Києва від 13.12. 2004 р.   та   ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 1.03.2005 р.   залишити без змін.

Ухвала скарженню не підлягає.