Справа № 0124/9209/2012

2/121/110/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року Ялтинський міський суд АР Крим в складі:

судді Короткової Л.М.

при секретарі Шпетній Г.В.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Ялта цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про стягнення суми авансу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з дійсним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідачки 84 000 грн. як аванс, який він їй сплатив за усно укладену угоду про купівлю у неї земельної ділянки з гаражем за адресою АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 12.11.2009р. вони з відповідачкою домовилися, що він купує у неї вказане майно та 13.11.2009р. передав її представнику - ОСОБА_4 як задаток 84000грн, що було еквівалентно 10000 доларам США, яка і пообіцяла, що до 12.11.2010року вона підготує всі необхідні документи для укладання угоди. Але в подальшому ні відповідачка, ні її представник умови договору не виконали, почали ухилятися від укладання та належного оформлення угоди, а також і від повернення завдатку, чим порушують його права, тому він вважає, що сплачена ним сума є авансом по договору купівлі-продажу, яку і просить стягнути з відповідачки. В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги, та також просить стягнути судові витрати.

Відповідачка повторно в судове засідання не з?явилася, про слухання справи сповіщена належним чином, тому суд вважає за можливе розглянути справу в її відсутність та ухвалити по справі заочне рішення .

Третя особа про слухання справи була сповіщена належним чином, думки по справі не надала, тому суд вважає за можливе розглянути справу в її відсутність по наявним доказам у справі.

Вислухавши думку представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову варто відмовити по наступним підставам.

Судом встановлено, що 13.11.2009року позивач сплатив представнику відповідачки 84000 грн. відповідно до усної домовленості про купівлю-продаж земельної ділянки з розташованому на ній гаражем за адресою АДРЕСА_1(ар.с.5) в якості задатку, про що 13.11.2009р. сторони уклали письмово договір задатку, відповідно до якого передбачили відповідальність сторін в разі відмови від укладання договору купівлі-продажу.

Ст. 635 ЦК України передбачено, що попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Отже, оскільки законом передбачені вимоги щодо укладання основного договору, то і попередній договір повинен бути укладений саме в такій формі, а так як сторонами не дотримано вимог закону про його укладання, то згідно до ст. 220 ЦК України такий договір є нікчемним.

Але судом безспірно встановлено, що позивач передав відповідачці в особі її представника грошові кошти в розмірі 84000 грн., а представник відповідачки їх отримала, але угода не відбулася. Вказані кошти сторони вказали як задаток, про що письмово уклали договір.

Відповідно до вимог ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником в рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, завдаток є спосіб забезпечення виконання зобов'язання, тобто забезпечує лише договірні зобов'язання. А оскільки судом було встановлено, що між сторонами договірні відносини стосовно купівлі-продажу земельної ділянки з гаражем не укладалися, то і вважати вказану суму як завдаток або аванс не існує правових підстав, тому повернення цієї суми як авансу зі застосуванням наслідків, передбачених ст. 571 ЦК України( в разі порушення зобов'язання з вини будь-якої сторони) є неможливе, тому в цій частині в задоволенні вимог варто відмовити.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому право вибору способу захисту цивільних прав та інтересів залишається з позивачем.

З врахуванням вищевикладеного та встановленого в судовому засіданні суд приходить до висновку, що судовому захисту вимоги позивача про повернення сплаченої відповідачці суми в розмірі 84000 грн. як авансу по укладеному договору не підлягають, бо не встановлено укладання такого договору взагалі, але у позивача є можливість вибору іншого способу захисту порушеного права як повернення безпідставно набутого майна. Оскільки такі вимоги ним не заявлялися, самостійно суд не може вийти за межі позовних вимог, тому стягненню ця сума не підлягає в цій цивільній справі.

При таких обставинах, суд вважає, що в задоволенні вимог позивача про стягнення 84000 грн. як авансу та судових витрат варто відмовити.

Керуючись ст.ст. 16, 570, 571,635, 657 ЦК України, ст.ст.212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про стягнення суми авансу,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду АР Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. 294 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача в порядку та строки, передбачені ст. 228 ЦПК України та в разі залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення оскаржене ним на загальних підставах до апеляційного суду АР Крим.

Суддя: