УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 122/4531/2012 Головуючий суду першої інстанції:Благодатна О.Ю.
№ провадження: 22-ц/190/2247/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.
"27" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Пономаренко А.В.
Суддів:Підлісної І.А., Сокола В.С.
При секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім Гуру», третя особа - Територіальна державна інспекція з питань праці в АР Крим, про зміну підстав звільнення, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 липня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, у період з 01 червня 2011 року по 02 квітня 2012 року позивач перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Видавничий дім Гуру», працюючи на посаді журналіста газети «Події» .
У зв'язку із порушенням відповідачем останнім часом умов колективного та трудового договорів щодо своєчасності виплати заробітної плати, яка виплачувалася із затримкою лише один раз на місяць , позивач був змушений 02 квітня 2012 року подати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі частини 3 статті 38 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП) України з 05 квітня 2012 року, провести розрахунок за відпрацьовані дні і виплатити вихідну допомогу відповідно до статті 44 КЗпП України .
Однак у вказаний позивачем день його звільнення не відбулося , розрахунок не проведено і не видано трудову книжку, у зв'язку з чим ОСОБА_6 разом з іншими працівниками 05 квітня 2012 року звернувся до прокурора Центрального району м.Сімферополя , а 18 квітня 2012 року подав заяву на ім'я директора ТОВ «Видавничий дім Гуру» про видачу копії наказу про звільнення, оформленої належним чином трудової книжки, розрахунку по заробітній платі за лютий-березень 2012 року та 1-4 квітня цього року, а також грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку.
19 квітня 2012 року позивач отримав частину розрахунку лише за березень-квітень 2012 року з компенсацією за невикористану відпустку, трудову книжку і копію наказу про звільнення , з яких дізнався, що його було звільнено з 18 квітня 2012 року на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України всупереч поданої ним заяви , при цьому відповідачем не було здійснено повного розрахунку по заробітній платі і не виплачена вихідна допомога.
Вказуючи на ці обставини, ОСОБА_6 просив зобов'язати ТОВ «Видавничий дім Гуру» змінити формулювання причин та підстав звільнення, стягнути вихідну допомогу у розмірі 1611 грн., заборгованість по заробітній платі в сумі 537 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу - 2 147,88 грн., а також відшкодувати моральну шкоду 10 000 грн. і судовий збір в сумі 214,40 грн.
Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 19 липня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі на вказане рішення представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не дослідив належним чином наявні у справі докази і не дав їм відповідної правової оцінки , а також в порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства однобічно розглянув справу, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_6 і ухвалив незаконне рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог ОСОБА_6 за недоведеністю викладених у позовній заяві обставин і спливом визначеного статтею 233 КЗпП України строку звернення до суду .
Судова колегія погоджується з таким висновком суду, який відповідає нормам діючого законодавства і узгоджується з матеріалами справи .
Як вбачається з матеріалів справи позовні вимоги ОСОБА_6 ґрунтуються на порушенні його трудових прав на звільнення згідно поданої заяві за частиною 3 статті 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю з виплатою у день звільнення усіх розрахункових сум .
Суд першої інстанції встановив і це підтверджено матеріалами справи , що ОСОБА_6 протягом з 01 червня 2011 року по 02 квітня 2012 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Видавничий дім Гуру» , працюючи на посаді журналіста.
02 квітня 2012 року позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням на підстав частини 3 статті 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю , які полягають у тому, що заробітна плата виплачувалася із затримкою та один раз на місяць - без дотримання вимог статті 115 КЗпП України, зазначивши дату звільнення 5 квітня 2012 року, і фактично припинив трудові відносини з ТОВ «Видавничий дім Гуру» з цього часу , переставши виходити на роботу.
Наказом ТОВ «Видавничий дім Гуру» № 18-л від 18 квітня 2012 року ОСОБА_6 був звільнений з посади за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України , отримавши на час звільнення (22 березня 2012 року) заробітну плату за лютий 2012 року у розмірі 440,02 грн., а 19 квітня 2012 року - заробітну плату за березень-квітень 2012 року і компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1351,04 грн.. разом з трудовою книжкою .
Положеннями частини 1 статті 233 КЗпП України встановлено право працівника звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду протягом тримісячного строку з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки .
Таким чином , як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних у кримінальних справ у своєї ухвалі від 13 лютого 2013 року ( а.с. 163-164), законодавцем визначено, що у справах про звільнення заява про вирішення трудового спору повинна бути подана в місячний строк , а справами про звільнення є будь-які вимоги працівника, що стосуються звільнення , зокрема, про поновлення на роботі, зміну дати, підстав звільнення .
У разі пропуску з поважних причин зазначеного строку згідно зі статтею 234 цього Кодексу районний (міський) суд може його поновити.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у пункті 4 постанови від 6 листопада 1992 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з наступними змінами), встановлений строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін , у кожному випадку суд зобов'язаний перевірити та обговорити причину пропуску цього строку , а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк, який поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору . Якщо місячний строк пропущено без поважних причин , у позові може бути відмовлено з цих підстав, однак суд з'ясовує не лише причини пропуску строку , а всі обставини справи і обов'язки сторін.
Отже , пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Звернувшись з вимогами про змінення формулювання підстав звільнення в наказі ТОВ «Видавничий дім Гуру» № 18-л від 18 квітня 2012 року , який ОСОБА_6 отримав 19 квітня 2012 року, поза межами вказаних строків , встановлених трудовим законодавством , а саме-21 травня 2012 року , позивачем не надано переконливих доказів наявності поважних причин пропуску місячного строку звернення до суду з такими вимогами , передбаченого частиною 1 статті 233 КЗпП України .
Доводи позивача щодо пропуску цього строку з об'єктивних причин , а саме : колективного звернення працівників ТОВ «Видавничий дім Гуру» 05 квітня 2012 року до прокуратури Центрального району м.Сімферополя за захистом порушених трудових прав і сподівання позивача на позитивне позасудове врегулювання спору з роботодавцем за вручанням органів прокуратури і виконання відповідачем припису Територіальної державної інспекції з питань праці в АР Крим від 21 квітня 2012 року № 01-01-15\342-310 , на думку судової колегії, не є безумовним підтвердженням впливу вказаних обставин на неможливість своєчасного звернення позивача до суду з вимогою судового захисту , при цьому вказані державні органи не розглядають трудові спори відповідно до статті 221 КЗпП України.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для відмови у позові ОСОБА_6 про зміну формулювання підстав звільнення за спливом строку звернення до суду з такими вимогами .
Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вказаних позовних вимог у зв'язку з недоведеністю позивачем підстав для його звільнення роботодавцем за частиною 3 статті 38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги , при цьому місцевий суд належним чином дослідив докази у матеріалах справи і навів у рішенні відповідні мотиви свого висновку .
Крім того вирішення вимог позивача про виплату вихідної допомоги залежить від вирішення позову в частині змінення підстав звільнення .
Згідно положень статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював ,то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненні працівником вимоги про розрахунок .
Враховуючи , що за змістом статті 117 КЗпП України стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є санкцією за порушення роботодавцем строків розрахунку з працівником, передбачених статтею 116 КЗпП України, однак на час звільнення ОСОБА_6 з 18 квітня 2012 року у зв'язку з його відсутністю на роботі відповідач не мав можливості провести з ним остаточний розрахунок , а 19 квітня 2012 року позивач отримав розрахункові суми разом з трудовою книжкою (заробітна плата за лютий 2012 року була виплачена позивачеві 22 березня 2012 року) , суд першої інстанції правильно виходив з безпідставності вимог ОСОБА_6 про покладення на відповідача обов'язку виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку .
За вимогами закону питання про відшкодування моральної шкоди вирішується судом відповідно до положень чинного законодавства .
За загальними правилами, встановленими статтею 237-1 КЗпП України, право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, власником або уповноваженим ним органом обумовлено тим, що порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Приписами статей 10 і 60 ЦПК України встановлено обов'язок позивача за допомогою належних і допустимих доказів довести правову і фактичну підставу своїх вимог , однак усупереч наведених норм закону позивачем не наведено переконливих доказів заподіяння йому моральної шкоди протиправними діями відповідача , у зв'язку з чим суд першої інстанції при вирішенні справи правильно виходив з безпідставності цих позовних вимог ОСОБА_6
Доводи апеляційної скарги , на думку судової колегії, не спростовують наведених висновків суду першої інстанції і не заслуговують на увагу.
З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування апеляційна скарга не містить , що відповідно до положень частини 1 статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у день проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді:
Пономаренко А.В. Підлісна І.А. Сокол В.С.