УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/445/13Головуючий суду першої інстанції:Біленко Л.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.

"27" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіКустової І.В.,

СуддівЛоманової Л.О., Притуленко О.В.,

При секретаріМартиненко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності за набувальною давністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 31 січня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7, в якому просила визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 за набувальною давністю в порядку статті 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказана квартира у рівних частках належить позивачу та її дочці ОСОБА_8, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після смерті дочки вона відмовилася від спадщини, тому єдиним спадкоємцем померлої залишився її чоловік - відповідач у справі. Вважає, що набула права власності на частку квартири, оскільки відповідач у ній ніколи не проживав, спадкові права на це майно не оформив, квартира є неподільною, позивач відкрито користується цим майном більше десяти років, сама сплачує комунальні послуги.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 31 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове - про задоволення позову.

На думку апелянта, спадкові права відповідача є похідними від права власності померлої, тому, з урахуванням обставин добросовісного, відкритого та безперервного володіння спірним майном протягом десяти років, саме позивач має переважне право на частку померлої у спірній квартирі.

Апелянт вказує, що, відмовляючись від спадщини, вона не бажала відмовлятися від свого права на частку у спірній квартирі.

Апелянт стверджує, що судом не враховано те, що відповідач не претендує на спірне майно, а також те, що квартира є неподільною.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника апелянта, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до положень частин 1 та 4 статті 344 цього Кодексу особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом; право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Аналіз цієї правової норми показує, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном, зокрема й нерухомим.

Законодавець визначив ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Однією з таких обов'язкових ознак володіння є його добросовісність, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.

Звертаючи увагу на те, що позивач, будучи співвласником спірної квартири, беззаперечно знала, що власником спірної частки цього житла є її дочка, яка разом з нею приватизувала квартиру на підставі рішення виконкому Керченської міської ради № 1453 від 28 грудня 2001 року (а.с.4), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість задоволення позову на підставі положень статті 344 ЦК України.

Також погоджується колегія суддів з висновком місцевого суду про те, що правовідносини сторін регулюються нормами спадкового права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відмовилася від своїх спадкових прав та спадщину отримав відповідач (а.с.7, 50 зворот).

Таким чином, позивач добровільно розпорядилася своїми правами відповідно до положень статті 1273 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують та не свідчать про незаконність ухваленого у справі рішення.

Твердження апелянта про наявність у позивача переважного права на отримання частини спадщини суперечить нормам цивільного законодавства, оскільки від свого права на спадкування позивач відмовилася, а підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 344 ЦК України взагалі відсутні.

Доводи апелянта про неподільність спадкової квартири, несвідоме використання позивачем свого права на відмову від прийняття спадщини та про те, що відповідач ніколи не проживав у спірній квартирі і не претендує на неї, правового значення для вирішення спору не мають, тому на увагу не заслуговують.

Відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а рішення Керченського міського суду АР Крим від 31 січня 2013 року - залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 31 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

І.В. Кустова О.В. Притуленко Л.О. Ломанова