УКРАЇНА
Апеляційний суд міста Києва
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 11/796/754/2013 Головуючий у 1-ій інстанції -Козятник Л.Г.
Категорія - ч.2 ст.185 КК України Доповідач - Верховець Т.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Верховець Т.М.,
суддів Ковальської В.В., Чорного О.М.,
за участю прокурора Отроша В.М.,
захисника ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Шевченківського суду м. Києва від 04 грудня 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше судимий:
1. 15.09.2000 року Ленінградським районним судом м. Києва за ч.1 ст.140 КК України на 2 місяці виправних робіт з утриманням 20 % заробітку на користь держави;
2. 06.09.2001 року Радянським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ст.198, 70 КК України на 2 роки позбавлення волі;
3. 16.12.2004 року Ірпінським міським судом Київської області за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
4. 08.08.2005 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України на 5 років позбавлення волі;
5. 14.06.2010 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі;
6. 29.02.2012 року Ірпінським міським судом Київської області за ч.2 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі; на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,
засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 29 лютого 2012 року та призначено остаточно покарання у виді 6 (шість) років позбавлення волі.
Запобіжний захід - тримання під вартою, з 04.12.2012 року.
Судом встановлено, що 12 травня 2012 року приблизно о 16 год. ОСОБА_3, знаходячись на території «Авто Люкс» «ААЗ Тренінг Ко» на вул. Чистяківській, 30 в м. Києві, побачив, що працівники «Авто Люксу» залишили без нагляду посилки, тому вирішив таємно викрасти одну з них. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_3, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить потерпілій ОСОБА_4, а саме - посилку, в якій знаходилося: п'ять комплектів для збору інформації GPS, вартістю 1950 грн., кожний, чотири паспорта до приладів збору інформації ASC-6GPS та один рахунок на оплату по замовленню № 66 від 11.05.2012 року, які не представляють матеріальної цінності для потерпілої, а всього майна на загальну суму 9 750 грн., завдавши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду, після чого з викраденим чужим майном ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник.
Крім того, 13 травня 2012 року, приблизно о 15 год. 00 хв. ОСОБА_3, перебуваючи у відділенні дитячої хірургії лікарні «Охмадит» на вул. В.Чорновола, 28/1 в м. Києві, через відкриті двері до палати № 6 побачив мобільний телефон марки «Sony Ericsson ST 15 i Xperia Mini Black», який лежав на ліжку та належав потерпілій ОСОБА_5 В цей момент у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, скориставшись тим, що в палаті нікого не було і за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 через відкриті двері зайшов до палати № 6, звідки таємно, повторно викрав приватне майно потерпілої ОСОБА_5, а саме: мобільний телефон марки «Sony Ericsson ST 15 i Xperia Mini Black», вартістю 2 203 грн. 20 коп., з сім-картою оператора мобільного зв'язку «МТС», яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє, на рахунку якої грошей не було, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
В апеляції засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи фактичні обставини справи та юридичну кваліфікацію його дій, просить вирок суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з його суворістю та тим, що судом не було враховано повне визнання вини підсудним, його щире каяття у вчиненому діянні, активне сприяння у розкритті злочину та добровільне відшкодування завданих збитків. Крім того, просить врахувати наявність у нього чисельних тяжких захворювань, які є несумісні з перебуванням під вартою та ізоляцією від суспільства.
Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржували.
Заслухавши доповідь судді, захисника, засудженого ОСОБА_3, які підтримали апеляцію засудженого, прокурора, який частково підтримав апеляцію ОСОБА_3 та просив вирок суду в частині призначеного покарання змінити, пом'якшивши останньому покарання, призначене на підставі ст. 71 КК України до 5 років і 1 місяця позбавлення волі, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як убачається з вироку та протоколу судового засідання, засуджений ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, не оспорював зазначених в обвинувальному висновку фактичних обставин справи, у зв'язку з чим, у відповідності зі ст.299 КПК України, за згодою засудженого та його захисника, судом першої інстанції було визнано недоцільним дослідження доказів по справі.
За поясненнями засудженого, зміст ст.299 КПК України про неможливість у такому випадку оспорювати ці фактичні обставини справи, йому був роз'яснений та зрозумілий (а.с. 128 т.1)
Відповідно до вимог ст.365 КПК України, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких, відповідно до вимог ч.3 ст.299, 301-1 КПК України, докази не досліджувались, апеляційний суд не перевіряє і вважає кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_3 за ч.2 ст.185 КК України правильною.
Згідно ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання засудженому, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Ці вимоги закону, при призначенні покарання засудженому ОСОБА_3, судом першої інстанції дотримані.
Так, суд першої інстанції, призначаючи вид і міру покарання засудженому ОСОБА_3 врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про його особу, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, перебуває на обліку в лікаря нарколога, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно та має низку захворювань.
Крім того, судом взяті до уваги обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3, а саме - щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання засудженому ОСОБА_3 суд не встановив та призначив останньому покарання за ч.2 ст. 185 КК України яке за своїм видом і розміром відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Остаточне покарання, призначене судом першої інстанції, на підставі ст.71 КК України колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Отже, посилання засудженого ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на обставини, які не були враховані судом при постановленні вироку, є безпідставними і такими, що суперечать матеріалам справи. Всі зазначені в апеляційній скарзі засудженим ОСОБА_3 обставини, а саме - повне визнання вини, щире каяття у вчиненому діянні, активне сприяння у розкритті злочину та добровільне відшкодування завданих збитків, при призначенні покарання, судом першої інстанції враховані.
За таких обставин, підстав для пом'якшення призначеного засудженому ОСОБА_3 покарання чи скасуванні вироку у зв'язку із суворістю призначеного покарання, як про це йдеться в апеляції засудженого, колегія суддів не вбачає, тому вирок суду залишається без змін, а апеляція засудженого без задоволення.
Керуючись п.п.11, 15 ХІ Перехідних положень КПК України 2012 року, ст.ст.365, 366 КПК України (1960р.), апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року щодо нього - без змін.
С У Д Д І:
______________ _______________ _______________
Верховець Т.М. Ковальська В.В. Чорний О.М.