АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
справа №22-ц/796/3589/2013 головуючий у 1-й інстанції: Гуменюк А.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Шахової О.В., Поливач Л.Д.
при секретарі: Охневській Т.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 5квітня 2012 року,
в с т а н о в и л а :
У липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він 27 грудня 2007 року уклав із АТ "ПРОСТО-страхування" договір № 78313 добровільного страхування транспортних засобів,за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку із застрахованим транспортним засобом "Hyundai Tucson", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснити виплату страхового відшкодування без вирахування зносу.
7 квітня 2011 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди застрахований автомобіль було пошкоджено, про даний страховий випадок він своєчасно повідомив страхову компанію, проте АТ "ПРОСТО-страхування" відмовила у виплаті страхового відшкодування.
Посилаючись на неправомірність відмови у виплаті страхового відшкодування, позивач просив стягнути з АТ "ПРОСТО-страхування" на його користь страхове відшкодування в розмірі 31974 грн. 44 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 5 квітня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ "ПРОСТО-страхування" на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 32094 грн. Стягнуто з АТ "ПРОСТО-страхування" на користь держави судовий збір у розмірі 319 грн. 75 коп.
У апеляційній скарзі АТ "ПРОСТО-страхування", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.
Представник АТ "ПРОСТО-страхування" в суд апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду справи страхова компанія повідомлена належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка їх представника не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення з наступних підстав.
Судом установлено, що 27 грудня 2007року між АТ "ПРОСТО-страхування" та ОСОБА_1 був укладений договір № 78313 добровільного страхування транспортних засобів, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку із застрахованим транспортним засобом "Hyundai Tucson", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику без вирахування зносу. Вигодонабувачем у договорі визначено ВАТ "Державний ощадний банк України".
7 квітня 2011 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача було пошкоджено, про даний страховий випадок позивач своєчасно повідомив страхову компанію, надавши необхідні документи.
Відповідно до рахунку ТОВ "Світ-Авто" від 11 квітня 2011 року вартість відновлювального ремонту автомобіля "Hyundai Tucson" в результаті його пошкодження при ДТП складає 31974 грн. 44 коп.
15 травня 2011 року АТ "ПРОСТО-страхування" відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування з підстав, передбачених п.п. "в" п. 2.9.3.8 договору - подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку.
Відповідно до ст.ст. 979, 988 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, які тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача).
Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору (ч. 4 ст. 636 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень наведених у п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" № 4 від 01 березня 2013 року, при розгляді таких справ (якщо за договором страхування визначений вигодонабувач) суди повинні враховувати положення статей 636, 985 ЦК, статтю 3 Закону України "Про страхування", і у разі якщо буде встановлено, що вигодонабувач відмовився від пред'явлення позову до страховика або сума страхової виплати більша, ніж має отримати вигодонабувач, страхувальник/потерпілий не позбавлений права на пред'явлення позову про виплату страхового відшкодування на свою користь на загальних підставах.
Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом (ч. 1 ст. 991 ЦК України).
Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону (ч. 2 ст. 991 ЦК України).
Згідно із підпунктом "в" пункту 2.9.3.8 договору страхування підставою для відмови/зменьшення страхової виплати є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування, інших даних, вказаних в цьому договорі або про факт настання страхового випадку.
Доводи скаржника про те, що страхувальник свідомо подав неправдиві відомості про факт настання страхового відшкодування є необгрунтованими та підлягають відхиленню, оскільки висновок № 203-11-ТТ експертного транспортно-трасологічного дослідження від 25 квітня 2011 року не свідчить про подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку.
Факт настання дорожньо-транспортної пригоди, а отже і страхового випадку, підтверджується постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2011 року, якою встановлено, що 7 квітня 2011 року о 18 годині 20 хвилин по вул. Березневій у м. Києві, ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "HyundaiTucson", державний реєстраційний номер НОМЕР_1,в порушення вимог пункту 12.1 ПДР України, не вибрав безпечної швидкості та не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив наїзд на електроопору, що призвело до пошкодження транспортного засобу.
Характер пошкоджень виявлених під час зовнішнього огляду інспектором ДПС Дніпровського ВДАІ транспортного засобу наведений у довідці про дорожньо-транспортну пригоду та відповідає пошкодженням наведеним у акті огляду пошкодженого транспортного засобу від 8 квітня 2011 року, складеним представником страхової компанії в умовах станції технічного обслуговування ТОВ "Світ-Авто". У цьому ж акті зазначені пошкодження, які не пов'язані з даною дорожньо-транспортною пригоди, та їх вартість не врахована у рахунку ТОВ "Світ-Авто" від 11 квітня 2011 року.
Із листа ВАТ "Державний ощадний банк України" вбачається, що вигодонабувач фактично відмовився від пред'явлення позову до страховика, оскільки не заперечує проти виплати страхового відшкодування на рахунок ТОВ "Світ-Авто" для проведення відновлювального ремонту застрахованого автомобіля позивача.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про настання страхового випадку та виникнення у АТ "ПРОСТО-страхування" обов'язку по виплаті страхового відшкодування на підставі рахунку ТОВ "Світ-Авто" від 11 квітня 2011 року, а також понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Разом з тим,ухвалюючи рішення про стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що умовами договору № 78313 добровільного страхування транспортних засобів передбачено, що страхове відшкодування виплачується з вирахуванням безумовної франшизи, визначеної п.п. 1.8 цього договору (п. 2.8.6.1 договору).
При цьому пунктом 1.8 договору передбачено, що безумовна франшиза за ризиком "пошкодження" на четвертий рік дії договору становить 1006 грн. 40 коп. (1% від страхової суми, а страхова сума на четвертий рік дії договору становить 100640 грн.).
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції та зменшення суми коштів, що підлягає стягненню з АТ "ПРОСТО-страхування" на користь ОСОБА_1 з 32094 грн. 44 коп. до 31088 грн. 04 коп. (32094 грн. 44 коп. - 1006 грн. 40 коп. = 31088 грн. 04 коп.).
Ураховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 5 квітня 2012 року змінити, зменшити розмір коштів, стягнутих з приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" на користь ОСОБА_1 з 32094 грн. 44 коп. до 31088 грн. 04 коп.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 5 квітня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: О.В. Шахова
Л.Д.Поливач