Головуючий у 1 інстанції - Ларіонова Н.М.
Суддя-доповідач - Василенко Л. А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2013 року справа № 2а-10036/11/0531
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька на постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 16 вересня 2011 року у справі № 2а-10036/11/0531 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про зобов'язання вчинити певні дії, і
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 30.08.2011 року звернувся до Куйбишевського районного суду м. Донецька з позовом до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька, в якому просив відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.08.2009 року; визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і забезпечити її виплату з 2006 року до вересня 2009 року в сумі 5517 грн.
Ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 2 вересня 2011 року поновлено строк звернення до суду та відкрито скорочене провадження (а.с.7).
Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 19 вересня 2011 року позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про зобов'язання вчинити певні дії задоволений частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу, щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року до 31.08.2009 року; зобов'язано відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року до 31.08.2009 року. В задоволені решти позовних вимог відмовлено (а.с.8).
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та позов залишити без розгляду в зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Частиною 8 ст. 183-2 КАС України передбачено, що апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла до висновку, що з врахуванням другого речення частини першої статті 195 КАС України у зв'язку встановленими порушеннями, допущенними судом першої інстанції під час розгляду справи, які призвели до її неправильного вирішення, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, адміністративний позов залишенню без розгляду з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесений до соціальної групи "Дитина війни" відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем та підтверджено датою народження позивача у паспорті (арк. справи 5) та відповідною відміткою органу соціального захисту населення у пенсійному посвідченні позивача про наявність у нього правового статусу «дитина війни» (арк. справи 6).
У 2006-2007 роках позивач не отримував підвищення до пенсії, як дитині війни, з 1 січня 2008 року отримує щомісячне підвищення до пенсії, як дитина війни у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, яке виплачується з 1 жовтня 2008 року у твердій грошовій сум - 49,8 грн., що підтверджено апеляційною скаргою (арк. справи 9).
Згідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004р. в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія даної норми була зупинена. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-ІV (далі Закон №2195).
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону №2195, а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не внесено змін та не зупинено дію ст. 6 Закону №2195.
Таким чином, стаття 6 Закону № 2195 з 1 січня 2009 року є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».
Оскільки на час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про використання цього поняття тільки для призначення пенсій в межах зазначеного закону та неможливості використання вказаного розміру у розрахунку підвищення до пенсій особам з статусом дитини війни.
Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що позивач як дитина війни має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В той же час, вирішуючи спір, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача за межами передбаченого ст. 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.
Позивач в позовній заяві просив поновити строк звернення до суду та не навів обґрунтованих причин пропущення строку звернення до суду.
Суд першої інстанції при відкритті провадження у справі поновив строк звернення до суду, зазначивши поважний вік та юридичну необізнаність позивача підставами для визнання причин пропуску строку звернення поважними.
Колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим, виходячи з наступного.
Позивач отримував пенсію щомісячно та знав про її розмір, виходячи з отримуваних сум.
Колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду доказів поважності причини пропущення шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, зокрема юридична необізнаність позивача та похилий вік не є поважними причинами.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.
За матеріалами справи позивач звернувся до суду з позовом 30.08.2011 року з позовними вимогами за період з 01.01.2006 року до 31.08.2009 року, тобто з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду, підстави для визнання поважними причин пропущення строку відсутні, внаслідок чого позов залишається без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що через порушення норм процесуального права суд першої інстанції невірно вирішив справу, внаслідок чого постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням ухвали про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.155 ч.1 п.9, ст.195 ч.1, ст. 183-2 ч.10, ст.198 ч.1 п.4, ст.205 ч.1 п.4, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька задовольнити.
Постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 16 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді М.М. Гімон
О.В. Карпушова