АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/2659/13 Справа № 404/2716/12 Головуючий у 1 й інстанції - Погребняк Т.Ю. Доповідач - Кіктенко Л.М.
Категорія 53
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді: Кіктенко Л.М.
Суддів: Калиновського А.Б., Каратаєвої Л.О.
при секретарі: Бойко О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області від 22 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з невиплатою заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з невиплатою заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнено з ВАТ «Тепловозоремонтний завод» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 13000 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з невиплатою заробітної плати в сумі 391,30 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 101542,68 грн., у відшкодування моральної шкоди 300,00 грн..
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання стосовно судових витрат.
З таким рішенням не погодилось ВАТ «Тепловозоремонтний завод», звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу, посилаючись на порушення судом норм матеріального, процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 14 грудня 2009 року по 28 лютого 2011 року ОСОБА_2 працював на ВАТ «Тепловозоремонтний завод», що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 11).
Як вбачається з довідки виданої ВАТ «Тепловозоремонтний завод» від 28 лютого 2011 року, при звільненні з роботи ОСОБА_2 не було виплачено заробітну плату за січень 2011 року - 10198,96 грн., лютий 2011 року 17457,07 грн., та премію у розмірі 18000,00 грн., нараховану у відповідності до наказу № 32 від 31 січня 2011 року.
Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місць, через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.
Як вбачається зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до вимог ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. В разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в частині першій цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.
Враховуючи вказані норми матеріального права та невиплату позивачу у день звільнення заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ВАТ «Тепловозоремонтний завод» на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі в сумі 13000 грн., компенсації втрати частини доходів у зв'язку з невиплатою заробітної плати в сумі 391,30 грн., середнього заробітку за період затримки розрахунку в сумі 101542,68 грн.,та у відшкодування моральної шкоди 300,00 грн., відмовивши позивачу в іншій частині позовних вимог.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги про порушення позивачем тримісячного строку звернення до суду є безпідставними, оскільки частиною 2 ст.233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до вимог ч.5 п.25 Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст..117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Остання виплата заробітної плати в сумі 18000 грн. позивачеві до теперішнього часу відповідачем не виплачена. Тому позивач не пропустив строк для звернення до суду з даним позовом.
Інші доводи скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не є суттєвими для правильного вирішення спору, зводяться до переоцінки доказів по справі.
Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.,ст.209,303,307,308,314 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» відхилити.
Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: