ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Справа № Б-24/163-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМирошниченка С.В.,

суддівБарицької Т.Л.,

Хрипуна О.О. (доповідача),

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 господарського суду Харківської області від 11.10.2012

у справі господарського суду№ Б-24/163-09 Харківської області

за заявоюФізичної особи - підприємця ОСОБА_5

доФізичної особи - підприємця ОСОБА_5

провизнання банкрутом

за участю представників

скаржникаОСОБА_6,

боржникане з'явилися,

Арб.кер. Івлєвої Н.А.Ільчинська В.А.,

ТОВ "Кей-Колект"Кочін Г.І.,

ПАТ "Укрсоцбанк"Гіленко А.М.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2012 у справі № Б-24/163-09 (суддя Міньковський С.В.) визнано недійсним договір купівлі - продажу від 30.12.2010 трьохкімнатної квартири, укладений між арбітражним керуючим Звонарьовою Юлією В’ячеславівною та ОСОБА_4; зобов'язано ОСОБА_4 повернути квартиру до ліквідаційної маси банкрута, а ліквідатору боржника арбітражному керуючому Івлєвій Н.А. повернути грошові кошти ОСОБА_12, що були сплачені за придбання цього майна у розмірі 382 800,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 (головуючий суддя Пуль О.А., судді Камишева Л.М., Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2012 у справі № Б-24/163-09 - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 та ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2012 у справі № Б-24/163-09, прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ліквідатора боржника Івлєвої Н.А. про визнання угоди недійсною відмовити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу арбітражний керуючий Івлєва Н.А. просила залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення з огляду на її необґрунтованість.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщання про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, при проведенні ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5 за наслідками аукціону (протокол № 1 проведення аукціону від 26.12.2010) між ліквідатором арбітражним керуючим Звонарьовою Ю.В. та ОСОБА_4 30.12.2010 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна - трьохкімнатної квартири загальною площею 96,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_4 перерахував грошові кошти за нерухоме майно у сумі 382 800,00 грн. на депозитний рахунок нотаріуса, що підтверджується копією квитанції.

Судами також встановлено, що за висновком про вартість майна від 26.01.2010, зробленим суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_13 при передачі майна в іпотеку на виконання умов кредитного договору, ринкова вартість трикімнатної квартири № 209, загальною площею 96,1 кв.м., що розташована на чотирнадцятому поверсі дев'ятнадцятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_5, складала 922 560,00 грн.

Проте 25.10.2010 (тобто через дев'ять місяців) незалежним оцінювачем ОСОБА_14 на підставі договору між ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Звонарьовою Ю.В. та ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги" був виготовлений звіт про незалежну оцінку майна банкрута, згідно з яким ринкова вартість зазначеного об'єкта нерухомості склала всього 382 800,00 грн.

При цьому згідно із рецензію відповідності звіту ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги" з оцінки майна від 25.10.2010 вимогам нормативно-правових актів з оцінки, достовірності, об'єктивності та професійної оцінки, проведеною 05.08.2011 незалежним оцінщиком рецензентом ОСОБА_15 відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" висновки про вартість майна від 25.10.2010 не містять умови використання результатів оцінки розділу звіту "Характеристика району місце розташування", відсутні конкретні дані про знаходження об'єкта оцінки, що не дає можливості скласти уяву про переваги й недоліки його розташування та оточення, у розділі звіту "Визначення вартості об'єкта за допомогою порівняльного підходу" обрані оцінювачем об'єкти не відповідають визначенню "подібне місце" і не можуть використовуватися при розрахунках порівняльним підходом, оскільки їхні характеристики та властивості відрізняються від характеристики об'єкта оцінки. На підставі чого рецензентом був зроблений висновок, що звіт не відповідає у повній мірі вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, а тому не може бути використаний.

За звітом про незалежну оцінку спірного майна від 23.07.2012, здійснену незалежним оцінювачем ОСОБА_16, вартість спірного майна складає 880 000,00 грн.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що початкова вартість запропонованого на продаж нерухомого майна визначена з порушенням вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 та Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28.10.2004.

Задовольняючи вимоги ліквідатора, місцевий суд дійшов вмотивованого висновку про наявність правових підстав, з якими ст. 203, 215 ЦК України пов'язує недійсність правочину, для визнання недійсними з моменту укладення спірного договору у зв'язку з порушеннями вимог закону при визначенні ціни продажу майна, включеного до складу ліквідаційної маси, та незабезпеченням конкурентного порядку продажу, чим завдано збитків боржнику та його кредиторам.

Виходячи з того, що спірний договір укладено арбітражним керуючим Звонарьовою Ю.В. саме у межах ліквідаційної процедури банкрута та стосовно майна останнього, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо розгляду даного спору у межах цієї справи про банкрутство.

За встановлених обставин, колегія суддів відхиляє доводи скаржника та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог про визнання недійсним договору. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів відповідає встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 та ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2012 у справі № Б-24/163-09 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

О.О. Хрипун