Справа № 0417/17606/2012
4с/202/15/2013
УХВАЛА
Іменем України
17 січня 2013 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
при секретарі Лапа О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за скаргою житлового комунального підприємства «Північне» на дії державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції з винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,-
ВСТАНОВИВ:
ЖКП «Північне» 19 грудня 2012 року звернулося до суду в порядку ст. 383 ЦПК України зі скаргою на дії державного виконавця з відмови у відкритті виконавчого провадження за судовим наказом, виданим Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 20 листопада 2012 року №2н/0417/1482 про стягнення солідарно заборгованості з боржників ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ЖКП «Північне», про що 05 грудня 2012 року винесена постанова з підстав невідповідності виконавчого документа вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» через відсутність у ньому індивідуального ідентифікаційного номеру боржника або номера і серії паспорта, що заявник вважає неправомірним, тому просив суд визнати такі дії держвиконавця неправомірними, скасувати постанову від 05 грудня 2012 року та зобов’язати держвиконавця Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ відкрити виконавче провадження щодо виконання зазначеного судового наказу.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2013 року ЖКП «Північне» поновлено строк для звернення до суду зі скаргою.
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, представник заявника в судове засідання не з’явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності, підтримуючи свої вимоги у повному обсязі.
Заінтересована особа – державний виконавець Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_3 направила письмові заперечення проти скарги, в яких зазначила, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження 05 грудня 2012 року винесена через відсутність у пред’явленому до виконання судовому наказі ІНН або номеру та серії паспорту, оскільки вимога про обов’язкове зазначення цих відомостей у виконавчому документі передбачає ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діє з 08 серпня 2012 року, а також п.3.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року, у протилежному випадку виконавчий документ не відповідає вказаним вимогам, що зумовлює відмову у відкритті виконавчого провадження, тому просила відмовити у задоволенні скарги та розглянути скаргу у її відсутність.
На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.
Суд, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов висновку про задоволення скарги, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.
Статтею ст. 383 ЦПК України визначено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду зі скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд відповідно до ч.2 ст. 387 ЦПК України визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, № 606-XIV з подальшими змінами, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону. Пункт 3 частини 1 цієї статті Закону містить вимогу про зазначення у виконавчому документі повного найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб-платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб-громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
Таким чином, наведені норми статті 18 сукупно з нормами статей 1, 5, 6, 17-19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають обов’язкове зазначення даних про індивідуальний ідентифікаційний номер боржника або номер і серію паспорта боржника для фізичних осіб-громадян України – лише у тому разі, якщо така інформація стала відома суду при розгляді справи.
З матеріалів справи №2н/0417/1482/2012 вбачається, що 08 вересня 2012 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за заявою ЖКП «Північне» виданий судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 4274,10 грн. і судових витрат в сумі 107,30 грн., однак матеріали справи не містять будь-яких даних про ідентифікаційний номер боржника або номер і серію паспорта боржника, що зумовило відсутність такої інформації і у виконавчому документі.
При цьому, суд зважає на те, що відсутність даних відомостей не є перешкодою у проведенні виконавчих дій, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» наділяє державного виконавця можливістю в межах своїх владних повноважень вжити заходів стосовно витребування даної інформації, що відповідатиме положенням ч.2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність у державного виконавця підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, а наявність інших, вже вказаних у виконавчому документів даних, надає можливість з’ясувати необхідні додаткові відомості самим державним виконавцем в ході примусового виконання.
Одночасно, суд відзначає, що відповідно до ч.5 ст. 124 і ч.3 ст. 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства. Зазначений принцип є одним із основоположних у цивільному процесі та закріплений ст. 14 ЦПК України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Крім того, Європейським судом з прав людини, судова практика якого за ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, неодноразово наголошувалося у своїх рішеннях, що обов'язковість судових рішень (яка передбачає і їх виконуваність) гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, оскільки у протилежному випадку право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін (рішення ОСОБА_4 проти України від 15 січня 2010 року).
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про неправомірність дій державного виконавця з відмови у відкритті виконавчого провадження у даній справі чим порушені права заявника, що підлягають захисту порядком, передбаченим ст.ст. 383, 387 ЦПК України шляхом визнання дій держвиконавця неправомірними щодо відмови у відкритті виконавчого провадження, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05 грудня 2012 року з примусового виконання судового наказу №2н/0417/1482/2012 та зобов'язання державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби усунути порушення шляхом відкриття виконавчого провадження за вказаним судовим наказом.
Керуючись ст.ст. 383-388 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Скаргу житлового комунального підприємства «Північне» – задовольнити.
Визнати дії державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 з винесення постанови 05 грудня 2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження за судовим наказом №2н/0417/1482/2012, виданим Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 20 листопада 2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ЖКП «Північне» суми 4381,40 грн. – неправомірними, постанову – скасувати та зобов’язати цього ж державного виконавця або іншу посадову особу Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції усунути порушення прав ЖКП «Північне» шляхом відкриття виконавчого провадження за судовим наказом №2н/0417/1482/2012, виданим Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 20 листопада 2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ЖКП «Північне» суми 4381,40 грн.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’яти днів з дня її оголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п’яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Головуючий О.В. Колесніченко