УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

14 серпня  2007 року                                             м.  Донецьк

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Донецької області в складі:

Висоцької B.C. Жданової B.C. Новосядлої В.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м.  Києва від 15лютого 2005 р. і ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 04 травня 2005 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України „ Київський політехнічний інститут" про поновлення на роботі,  скасування наказів,  стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2004 р. позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету „ Київський політехнічний інститут" / ВІТІ НТУУ „ КПІ" / про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилався на те,  що наказ про його звільнення з посади викладача кафедри №52 від 10.11.2003 р. №68 є незаконним,  оскільки він був звільнений під час перебування у відпустці. Крім того,  відповідачем не було враховане його переважне право на залишення на роботі. Просив стягнути матеріальну шкоду: оплату листка непрацездатності 350 грн.,  різницю в посадових окладах 720 грн.,  за час вимушеного прогулу 2400 грн. та моральну шкоду 100000 грн.

В процесі розгляду справи позовні вимоги були доповнені вимогами про скасування наказу начальника ВІТІ НТУУ „ КПІ" №46 від 30.08.2002 р. та наказу №62 від 21.11.2002 p.,  просив поновити його на роботі та призначити викладачем кафедри №52 ; скасувати наказ №45 від 28.07.2003 р. та перенести відпустку з 30.07.2003 р. на 20.09.2003 р.,  виплатити надбавку за таємність 640 грн.,  Позивач підтримав позовні вимоги щодо скасування наказу №68 від 10.11.2003 р. та позовні вимоги щодо матеріального та морального відшкодування,  заявлені при зверненні до суду.

Справа розглядалась судовими інстанціями неодноразово.

Рішенням Печерського районного суду м.  Києва від 15.902.2005 p.,  залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.  Києва від 4.05.2005 р,  позов ОСОБА_1 задоволений частково ,  на користь позивача стягнуто надбавку за роботу з секретними документами у розмірі 640 грн.,  в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

№33ц-1613    кс 07                                                  Категорія 2 ЦП:

АПП :

Головуючий у першій інстанції Умнова О.В.

Доповідач Жданова B.C.

В касаційній скарзі позивач ,  посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,  невірну оцінку зібраних доказів,  неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права,  просить судові рішення скасувати ,  розглянути позов не передаючи справу на новий розгляд та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів дійшла висновку ,  що підстави перегляду судових рішень відсутні,  виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із вимогами частини 1 статті 335 ЦПК України,  суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржувані судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права,  доводи скарги не спростовують висновків суду.

Відсутні і передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Виходячи з наведеного,  колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332,  336,  337 ЦПК України,  колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу  ОСОБА_1   відхилити.

Рішення Печерського   районного суду м.  Києва від   15 лютого 2005 р. р. та ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 04 травня  2005 р.   залишити без змін.

Ухвала скарженню не підлягає.