Справа № 1211/2-2375/11
Провадження № 2/413/14/13
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
20 березня 2013 року
Краснолуцький міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді Бєляєвої Л.О.,
при секретарі Дворових Т.В.,
за участю представників позивача Слостіна А.Г., Кшуташвілі В.О.,
представника відповідача ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красний Луч Луганської області цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про розірвання іпотечного договору, визнання дій службових осіб публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» протиправними, покладення обов'язку щодо зняття заборони на нерухоме майно та стягнення моральної шкоди,-
в с т а н о в и в:
Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4 посилаючись на те, що 15.02.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідач уклали кредитний договір № LGNOGI0000004699 про надання кредиту в сумі 85000,00 грн. строком по 15.02.2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів. Відповідач зобов*язання належним чином не виконав. У зв*язку з зазначеним порушенням зобов*язань за кредитним договором відповідач станом на 12.08.2011 рік має заборгованість - 96958,22 грн., яка складається з наступного: 36179,24 грн. - заборгованість за кредитом, 20872,04 грн. - заборгованість завідсотками за користування кредитом, а також 39906,94 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов*язань за договором. У зв*зку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 96958,22 грн., а також судовий збір у розмірі 969,58 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У подальшому представник позивача надав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в розмірі 36074,35 грн. - це тіло кредиту, у зв*язку з тим, що після розірвання зазначеного договору ОСОБА_4. було частково сплачено залишкову заборгованість, тому і виникла необхідність уточнити позовні вимоги.
Також, представником відповідача ОСОБА_3. була надана зустрічна позовна заява до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що 05.10.2009 року заочним рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області по цивільній справі № 2-2129/09 було задоволено позов ОСОБА_4 до ЗАТ КБ «ПриватБанк», яким було визнано дії службових осіб протиправними, які виразилися у неправомірному нарахуванні відсотків за користування кредитом та у нарахуванні суми пені, розірвано договір про іпотечний кредит № LGNOGI0000004699, укладений 15.02.2008 року між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», а також було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» 70000 грн. Були видані виконавчі листи, які були надіслані до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, та 07.12.2010 року листом № 838 ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомив про розірвання договору про іпотечний кредит. Крім того, 15.03.2011 року відділом ДВС Краснолуцького МУЮ було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 24935799 щодо примусового стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 70000 грн., у зв*язку з погашенням боргу, що підтверджується квитанцією від 09.03.2011 рік. 21.07.2011 року ОСОБА_4 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з письмовою заявою, в якій просив застосувати заходи щодо виключення об*єкту нерухомого майна, що належить йому, а саме: квартири, яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 з єдиного реєстру заборони відчуження об*єктів нерухомого майна. Однак, ОСОБА_4 було запропоноване звернутись в обслуговуюче відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» для ідентифікації особи з подальшим засвідченням звернення для прийняття в роботу за поданням інформації по кредитному договору, або ж звернутися до нотаріальної контори для завірення даного звернення і направлення його на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк». Тому, ОСОБА_4 вважає, що ПАТ КБ «ПриватБанк» незаконно та безпідставно проігнорував вимоги щодо застосування заходів щодо виключення об*єкту нерухомості з єдиного реєстру заборони відчуження об*єтів нерухомого майна. Щодо вимог стягнення моральної шкоди ОСОБА_4 обґрунтовує це тим, що іпотечний договір розірваний за рішенням суду, але ОСОБА_4 вимушений докладати додаткових зусиль для відстоювання у судових органах України своїх законних прав та інтересів щодо звільнення з-під застави своєї власної квартири. Позивач є інвалідом І групи, переніс дуже важкі операції, прикутий до інвалідного візку, та ще вимушений страждати через протиправну поведінку відповідача, який незаконно продовжує нараховувати пеню та проценти за користування кредитом, хоча договір про іпотечний кредит вже розірвано 2 роки тому. Крім того, позивач не має змоги продати квартиру, а йому потрібні кошти для лікування та відновлення фізичних здібностей. Суму моральної шкоди позивач оцінює в розмірі 100000 грн.
У подальшому представник відповідача ОСОБА_3, уточнив зустрічні позовні вимоги, та просив розірвати іпотечний договір № LGNOGI0000004699 від 15.02.2008 року, укладений між ОСОБА_4. та ЗАТ КБ «Приватбанк» про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Краснолуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 15.02.2008 року, визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк» протиправними, що виразилися у відмові зняття заборони на нерухоме майно ОСОБА_4, стягнути моральну шкоду в розмірі 100000 грн., та зобов*язати ПАТ КБ «ПриватБанк» зняти заборону на нерухоме майно ОСОБА_4, а саме квартиру АДРЕСА_1, відповідно до запису № 6606224 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об*єктів нерухомого майна про заборону, що був зроблений приватним нотаріусом Краснолуцького нотаріального округу ОСОБА_5 до Єдиного реєстру заборон відчуження об*єктів нерухомого майна.
Представник позивача надав суду заперечення на зустрічну позовну заяву, в якій пояснив, що згідно рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 05.10.2009 року було розірвано договір про іпотечний кредит № LGNOGI0000004699 від 15.02.2008 року, та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 70000 грн. Зазначена сума була перерахована на користь банку на погашення заборгованості, а саме пеня - 5729,02 грн., відсотки - 16816,71 грн., та тіло кредиту - 47454,27 грн., що разом складає 70000 грн. Тому, сума заборгованості ОСОБА_4 складає 36074, 35 грн., що фактично є остатком боргу за кредитним договором. Відносно задоволення прохання ОСОБА_4 про зняття заборони на нерухоме майно, представник позивача також заперечує, на підстав наступного: 05.10.2009 року рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 05.10.2009 року було розірвано саме договір про іпотечний кредит № LGNOGI0000004699 від 15.02.2008 року, але є ще іпотечний договір № LGNOGI0000004699 від 15.02.2008 року, який посвідчений нотаріусом та є діючим договором, згідно якого зроблений запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об*єктів нерухомого майна про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1
В судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» позовні вимоги підтримав, надав обґрунтування відповідно до позову та уточнення до позовних вимог. Зустрічний позов ОСОБА_4 представник позивача не визнав, надав пояснення відносно заперечення на зустрічну позовну заяву.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по кредитному договору не визнав, зустрічний позов відповідача підтримав, та надав пояснення відповідно до заперечення на позовні вимоги та зустрічної позовної заяви.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи представника позивача та представника відповідача, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по кредитному договору підлягають задоволенню повністю, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 не обґрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Зобов*язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов*язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов*язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов*язків, зокрема є:договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Згідно висновок п. 3.2., які викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011, одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свобод договору, закріплений у п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України. Разом с тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності. Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків, має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційним інтересам банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законами правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.
Як встановлено судом, 15.02.2008 року у місті Красний Луч Луганської області між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», з одного боку, та ОСОБА_4 з іншої сторони, був укладений договір про іпотечний кредит № LGNOGI0000004699 про наступне: кредитор зобов'язався надати ОСОБА_4 як позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 85000 гривень 00 копійок, а він, як позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 85000 гривень 00 копійок, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15,00 % річних. ОСОБА_4 як позичальник зобов'язався щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 1132,38 грн. шляхом внесення готівки до каси Кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок Кредитора. Останню сплату ануїтетного платежу здійснити не пізніше 15.02.2028 року.
Однак, судом було встановлено, що рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 05.10.2009 року № 2-2129/09 за позовом ОСОБА_4 до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій службових осіб протиправними, про зобов*язання здійснити перерахунок нарахованих відсотків за користування кредитом та пені, про розірвання іпотечного кредиту, було визнано дії службових осіб ЗАТ КБ «ПриватБанк» протиправними, зобов*язано здійснити перерахунок нарахованих відсотків за користування кредитом та пені, розірвано іпотечний договір кредит № LGNOGI0000004699, укладений 15.02.2008 року, та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» 70000 грн.
Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи за № 054809, свідчить, що 17.07.2009 року ЗАТ КБ «Приват Банк» змінив найменування юридичної особи на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».
Відповідно до листа ПАТ КБ «ПриватБанк» від 07.12.2010 року за № 838 на ім*я начальника Жовтневого відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ, банком виконано вимоги щодо зобов*язання розірвати іпотечний договір № LGNOGI0000004699 від 15.02.2008 року, укладений у м. Красний Луч Луганської області між ОСОБА_4. та Банком. Постановою державного виконавця Жовтневого відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ 10.12.2010 року було винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.
ОСОБА_4 у свою чергу виконав вимоги зазначеного вище рішення, та сплатив суму заборгованості за іпотечним кредитом № LGNOGI0000004699 від 15.02.2008 року в розмірі 70000 грн. (платіж № 137 у філії ВО63115 від 09.03.2011 року).
Державним виконавцем відділу ДВС Краснолуцького МУЮ, також було закрито виконавче провадження постановою від 15.03.2011 року, у зв*язку зі сплатою ОСОБА_6 суми на користь Банку.
Також, ПАТ КБ «ПриватБанк» було виконав рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 05.10.2009 року № 2-2129/09 в частині зобов*язання здійснити перерахунок нарахованих відсотків за користування кредитом та пені.
У зв*язку з тим, що договір був розірваний у судовому порядку, та зазначене рішення набуло чинності, то ПАТ КБ «ПриватБанк» на виконання рішення був зроблений перерахунок заборгованості з 01.02.2009 року по 09.08.2010 року. Згідно розрахунку вбачається, що навіть після сплати ОСОБА_4. 70000 грн. зобов*язання не були виконанні в повному обсязі, тому Банк і надав до суду уточнений позов про стягнення основного боргу кредиту в сумі 36074,35 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов*язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов*язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов*язку.
На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов*язання.
Статею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов*язаний сплачувати проценти, при цьому розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором. Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов*язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов*язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов*язані з одержанням виконанням виконання, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст. 574 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов*язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов*язання.
Однако, судовим розглядом встановлено, що боржник ОСОБА_4 неналежним чином виконав зобов*язання стосовні сплати заборгованості за іпотечним кредитним договором № LGNOGI0000004699 від 15.02.2008 року, сплатив у першу чергу витрати кредитора, у другу - проценти та неустойку, у третю - суму основного боргу, але частково.
Так, розрахунок заборгованості ОСОБА_4 перед банком станом на 15.04.2011 року складав 82360,77 грн. по тілу кредиту, просрочка в сумі 1185,00 грн., відсотки в сумі 16800,44 грн. та пеня в сумі 5729,02 грн. Після внесення ОСОБА_4. на рахунок банку суми заборгованості в розмірі 70000 грн., сума заборгованості стала складати 36074,35 грн., а саме суми були розподілені наступним чином: 5729,02 грн. - пеня, 16800,44 грн. - відсотки, 47471,42 грн. - поточне та прострочене тіло кредиту. Тобто, в першу чергу були сплачені пеня, відсотки та прострочене тіло, та залишок від 70000 грн. по заборгованості по тілу кредиту став складати 46286, 42 грн., який і був сплачений. Тобто, сума заборгованості по кредиту становить 36074,35 грн. (82360,77 грн. - 46286,42 грн.), що є тілом кредиту.
Постанова № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства про вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» становить, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов*язання.
Тобто, ОСОБА_4, взяті на себе зобов*язання, передбаченні іпотечним кредитним договором не виконав, тому позов про стягнення заборгованості основного боргу за іпотечним кредитним договором з боржника підлягає задоволенню.
Доказів наявності форс-мажорних обставин, які б були би передбачені умовами договору відповідач суду не надав.
Суд, не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову щодо розірвання іпотечного договору № LGNOGI0000004699 від 15.02.2008 року, укладеного між ОСОБА_4. та ЗАТ КБ «Приватбанк» про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Краснолуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 15.02.2008 року, визнання дії ПАТ КБ «ПриватБанк» протиправними, що виразилися у відмові знятти заборони на нерухоме майно ОСОБА_4, стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн., та зобов*язання ПАТ КБ «ПриватБанк» зняття заборону на нерухоме майно ОСОБА_4, а саме квартири АДРЕСА_1, відповідно до запису № 6606224 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об*єктів нерухомого майна про заборону, що був зроблений приватним нотаріусом Краснолуцького нотаріального округу ОСОБА_5 до Єдиного реєстру заборон відчуження об*єктів нерухомого майна.
Суд встановив, що ОСОБА_4 належить зазначена вище житлова квартира на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.1995 року, реєстровий № 3700, посвідчений приватним нотаріусом Краснолуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7
У сторін по справі виникли взаємні права та обов*язки як іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором № LGNOGI0000004699 з моменту його нотаріального посвідчення.
Також, у зв*язку з посвідченням цього договору іпотеки, приватним нотаріусом Краснолуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, була накладена заборона відчуження зазначеної в договорі квартири за АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4, до припинення чи розірвання договору іпотеки, зареєстровано у реєстрі за № 763.
Згідно витягу № 17016343 про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек, до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис, параметрами якого є: підстава обтяження - договір іпотеки № 762 від 15.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Краснолуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5; об*єкт обтяження - квартира трикімнатна за адресою АДРЕСА_1; іпотекодержатель - ЗАТ КБ «ПриватБанк»; іпотекодавець - ОСОБА_4, розмір основного зобов*зання - 85000 грн., строк виконання зобов*язання - 15.02.2028 року, та додаткові дані.
Відповідно до витягу за № 17016217 про реєстрацію Єдиному реєстрі заборон відчуження об*єктів нерухомого майна, трикімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1, внесено реєстраційний запис за номером 6606224 про заборону на нерухоме майно, підставою якого є договір іпотеки.
21.07.2011 року ОСОБА_4 звернувся до голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» з проханням прийняти міри щодо виключення даного об*єкту майна з єдиного реєстру заборони відчуження нерухомого майна.
02.08.2011 року ОСОБА_4 була надана відповідь заперечувального характеру.
Тобто, виходячи з вищенаведеного, вимоги ОСОБА_6 про визнання дій ПАТ КБ «ПриватБанк» протиправними щодо вимог про покладення обов'язку щодо зняття заборони на відчуження нерухомого майна, а саме трикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1, є необґрунтованими, тому що строк дії зазначеного договору іпотеки не припинився у зв*язку з невиконанням зобов*язань зі сторони ОСОБА_4 з предмету погашення основного боргу.
Тому, суд не вбачає порушення прав ОСОБА_4 зі сторони Приватного акціонерного товариства комерційного банк «ПриватБанк» щодо відмови зняття заборони з нерухомого майна.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка їй завдала, за наявності її вини.
У зв*язку з вищевикладеним, суд не знайшов підстав та обґрунтованих доказів щодо наявності вини позивача щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 суми 10000 грн., як відшкодування моральної шкоди.
Також, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» взагалі не передбачено відшкодування моральної шкоди за договорами, які укладені між сторонами. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, передбачено право споживача на відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди тільки у разі, коли така шкода спричинена небезпечною для життя та здоров*я продукцією.
Аналізуючи предмет та підставу заявленого зустрічного позову, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_4 необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно до медичних документів наданих відповідачем до суду, ОСОБА_4 є інвалідом І групи, тому відповідно до п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд звільняє ОСОБА_4 від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, як інваліда І групи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 509, 526, 534, 536, 599, 612, 1167 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про іпотеку», Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011, Постанова № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства про вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Закон України «Про судовий збір», суд
в и р і ш и в:
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за іпотечним кредитним договором № LGNOGI0000004699 від 15.02.2008 року за основним боргом в сумі 36074 грн. 35 коп.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про розірвання іпотечного договору, визнання дій службових осіб публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» протиправними, покладення обов*язку щодо зняття заборони на нерухоме майно та стягнення моральної шкоди, відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції - Краснолуцький міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: