Справа № 413/347/13- ц

Провадження № 2/413/467/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15 березня 2013 року

Краснолуцький міський суд Луганської області у складі: головуючого-судді Бєляєвої Л.О., при секретарі Дворових Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красний Луч Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «АВТОФІНАНС» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів,-

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів. В обґрунтування вимог позивач вказав, що 28 листопада 2012 року між ним, ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова Компанія «Автофінанс» було укладено Договір № 000736, у відповідності до п. 1.1 якого його предметом є надання позивачу програми послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу, зазначеного в Додатку №1 до Договору через Систему Автофінанс, організовану Компанією (Відповідачем). Під час укладення якого представник ТОВ «ЛК «Автофінанс» Віннік Олена Олександрівна впевнила про необхідність підпису ще декількох документів необхідних для договору, та швидшого одержання бажаного автомобілю, не зваживши на їх зміст вони були підписані позивачем. Звертаючи увагу на назву відповідача - ТОВ «Лізингова Компанія «Автофінанс», та запевнення консультанта у наявності ліцензії на здійснення лізингу, та звертання уваги позивача, що згідно договору, це той же самий лізинг, позивач був впевнений, що підписує договір лізингу. При підписанні Договору представник відповідача запевняла позивача, що автомобіль зазначений в Додатку 1, він отримає вже в наступному місяці, з її слів було зрозуміло, що позивач підписує договір лізингу. Цього ж дня позивача зобов'язали на виконання умов Договору невідкладно сплатити на поточний рахунок відповідача першу суму в 13 000 грн. - реєстраційний платіж, що і було зроблено позивачем, що підтверджується квитанцією. 29.11.2012 року коли позивач уважно ознайомився з підписаним договором №000736, та зрозумів, що його права як споживача порушені, позивач звернувся до ТОВ «ЛК «Автофінанс» з заявою про розірвання договору та повернення незаконно отриманих коштів. На що, позивачу 14.12.2012 р. надійшла відповідь вих. № 721 про відмову у повернені зазначених коштів, та розірвання договору №000736 з 04.12.2012 р. Окрім того, як вбачається з договору про надання послуг та додатків до нього він не містить жодних умов, які б безсумнівно передбачали захист прав та інтересів позивача у разі не отримання ним бажаної послуги і не містять жодних гарантій позивачеві на придбання відповідачем обладнання чи устаткування. У зв'язку з чим позивач змушений був скористатись своїм правом на захист та звернутись до суду. Тому, позивач просить визнати недійсним договір № 000736, стягнути з відповідача на користь позивача суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 13000 грн., та суму моральної шкоди в розмірі 3000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з*явився, але надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю. На позовних вимогах наполягає. Не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з*явилася, але надала суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутністю. На позовних вимогах позивача наполягає. Не заперечує проте винесення судом заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення уповноваженій особі судової повістки про виклик до суду. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди позивача та представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляду справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 28 листопада 2012 року ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова Компанія «Автофінанс» уклали Договір № 000736, у відповідності до п. 1.1 якого його предметом є надання позивачу програми послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу, зазначеного в Додатку №1 до Договору через Систему Автофінанс, організовану Компанією (відповідачем). Під час укладення якого представник ТОВ «ЛК «Автофінанс» Віннік Олена Олександрівна впевнила про необхідність підпису ще декількох документів необхідних для договору, та швидшого одержання бажаного автомобілю, не зваживши на їх зміст вони були підписані позивачем. Звертаючи увагу на назву відповідача - ТОВ «Лізингова Компанія «Автофінанс», та запевнення консультанта у наявності ліцензії на здійснення лізингу, та звертання уваги позивача, що згідно договору, це той же самий лізинг, позивач був впевнений, що підписує договір лізингу. При підписанні Договору представник відповідача запевняла позивача, що автомобіль зазначений в Додатку 1, він отримає вже в наступному місяці, з її слів було зрозуміло, що позивач підписує договір лізингу. Цього ж дня позивача зобов'язали на виконання умов Договору невідкладно сплатити на поточний рахунок Відповідача першу суму в 13 000 грн. - реєстраційний платіж, що і було зроблено позивачем, що підтверджується квитанцією. 29.11.2012 року коли позивач уважно ознайомився з підписаним договором №000736, та зрозумів, що його права як споживача порушені, позивач звернувся до ТОВ «ЛК «Автофінанс» з заявою про розірвання договору та повернення незаконно отриманих коштів. На що, позивачу 14.12.2012 р. надійшла відповідь вих. № 721 про відмову у повернені зазначених коштів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якою передбачено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є зокрема умови договору, які встановлюють жорсткий обов'язок споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладання договору.

Також судом було встановлено, що у договорі № 000736 від 28.11.2012 р. строк виконання зобов'язань відповідача не визначений, що порушує право споживача.

До порушень судом також було віднесено, те що консультантом було чітко обумовлено, що позивачу нададуть автомобіль зазначений в додатку № 1 до договору № 000736 від 28.11.2012 р., але ознайомившись з ст. 6 договору № 000736 від 28.11.2012 р., вбачається не гарантування надання автомобіля, а гарантування надання «Права на покупку автомобіля», що суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнано недійсним у цілому.

На підставі ч. 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», що було визнано недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Згідно статті 4, 5 Додатку № 2 до договору № 000736 від 28.11.2012 р. Компанія щомісячно самостійно організовує та проводить розподіл фінансових ресурсів корпорації, а право на отримання товару позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками ТОВ «ЛК «Автофінанс», тобто фактично один клієнт учасник за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику цієї програми, а компанія лише розподіляє отримані кошти на свій розсуд, що забороняється ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

За положеннями ч. 1 п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняється як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка наполягає, зокрема у веденні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Судом досліджені вищезазначені матеріали справи, які свідчать, що діяльність, яку здійснює ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» із залучення коштів у клієнтів системи та їх перерозподілу під час придбання автомобілів, підпадає під ознаки фінансової послуги, передбаченої п.п.11-1 п.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», це випливає у рамках створеної відповідачем програми Автофінанс та здійснює свою діяльність за такою схемою: шляхом укладання договорів із споживачами, залучає їх до програми Автофінанс. В подальшому, виключно за рахунок щомісячник платежів клієнтів програми, без вкладання власних коштів, відповідач створює фінансові ресурси корпорації клієнтів програми, кошти яких у просі розподілу фінансових ресурсів корпорації розприділяє між клієнтами програми у вигляді надання права на купівлю товару тим із клієнтів програми, хто сплатив найбільшу кількість щомісячних та авансових платежів у своїй корпорації. Програма Автофінанс побудована так, що один її клієнт за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому клієнту програми. При цьому, отримання товарів клієнтами програми можливе за умови дотримання всіма клієнтами у мов договорів, які укладені з кожним із них, і реалізація прав клієнта програми фактично поставлена в залежність він наслідків дій інших клієнтів програми, але які безпосередньо у будь-які правовідносини між собою не вступають та між ними взаємних прав та обов'язків не виникає. Разом з тим, договір не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання клієнтом товару навіть у разі повної оплати його вартості. Статтею 2 договору гарантується лише право на купівлю товару за умови виконання клієнтом своїх договірних зобов'язань. Таким чином, клієнт програми сплачує свої кошти на рахунок ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" до створеної ним корпорації клієнтів програми не за одержання товару чи послуги, а фактично, за можливість отримання права на купівлю товару, яке, за умовами договору надається не за рахунок відповідача, а за рахунок інших залучених споживачів - клієнтів програми Автофінанс та їх коштів і залежить від розміру фінансових ресурсів корпорації клієнтів програми та внесення коштів іншими клієнтами програми. Така схема, умови діяльності якої відображені в укладено з позивачем договорі, відповідають поняттю пірамідної схеми, визначеної законом, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Така діяльність відповідача підпадає до числа послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, яка була включена до переліку фінансових послуг, та здійснення яких без отримання відповідних документів відповідно до законодавства України підпадає під дію ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» діяльність відповідача можна віднести до нечесної підприємницької практики, «яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, зокрема забороняється як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції». Зазначені обставини суд відносить до порушень ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Суд приймаючи рішення керується п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи на нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» діяльність відповідача можна віднести до нечесної підприємницької практики, «яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, зокрема забороняється як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції». Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Також, суд вирішенні зазначеного спору керується Постановою Верховного Суду України від 23 травня 2012 року щодо розгляду справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Філдес Україна» про визнання договору недійсним, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди, яка на підставі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути іншій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Позивач та його представник наполягають на стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 3000 грн.

Як передбачено постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах відшкодування моральної шкоди», питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з*ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Оскільки судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу невиконання договірних зобов*язань, а договором не було передбачено відшкодування моральної шкоди, тому підстав для стягнення суми 3000 грн. як відшкодування моральної шкоди не має. Стаття 1167 ЦК України регулює деліктні (внедоговірні) правовідносини.

У зв*язку з наведеним суд дійшов до правильного висновку що умови спірного договору є несправедливим та непрозорими і спрямовані на ведення в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, тому вимоги позивача підлягають задоволенню в частині визнання договору недійсним, та стягнення матеріальної шкоди. Інші вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229, 40 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 27, 57, 58, 60, 209, 110, 118-120 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України; 16, 203, 215, 230 Цивільного кодексу України; ст. ст. 10, 17, 18, 19, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», Постановою Пленуму Верхового Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд

В и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «АВТОФІНАНС» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів задовольнити.

Визнати недійсним договір № 00736 від 28.11.2012 року з додатком № 1 та додатком № 2, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_1 суму завданої матеріальної шкоди - 13 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції - Краснолуцький міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Головуючий: