УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/1-260/12-к Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є.О.

Категорія ч. 1 ст. 125 КК України Доповідач Ляшук В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року м. Житомир

Колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого - судді Ляшука В.В.

суддів: Романова О.В., Євстаф'євої Т.А.

з участю:

потерпілої ОСОБА_1

засудженої ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 30 січня 2013 року, яким засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Ліщин, Житомирського району, Житомирської області, пенсіонерку, проживає в АДРЕСА_1, раніше не судиму,

- за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з засудженої ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 1000 гривень за заподіяну моральну шкоду та 400 гривень судових витрат.

Згідно вироку, 11 червня 2011 року, вранці, в подвір'ї будинку АДРЕСА_2, Житомирської області ОСОБА_2, на ґрунті давно існуючих неприязних стосунків з приводу спадщини із сестрою ОСОБА_1 почала з'ясовувати стосунки.

В ході цього підсудна ОСОБА_2 навмисно кинула в потерпілу ОСОБА_1 півлітрову скляну банку і влучила останній в ліву частину обличчя чим спричинила тілесні ушкодження у вигляді одного синця на обличчі, який відноситься до тілесного ушкодження легкого ступеня без короткочасного розладу здоров'я.

Зі змісту апеляції засудженої ОСОБА_2 вбачається, що вона просить вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю в її діях події злочину.

Стверджує, що не вчиняла злочин за який засуджена, а висновки суду про те, що вона спричинила потерпілій тілесні ушкодження ґрунтуються на суперечливих поясненнях потерпілої та її чоловіка, який не був очевидцем та є зацікавленим свідком.

Також, акцентує увагу на розбіжності, в часі повідомленим потерпілою проте, що конфлікт відбувся о 10 год., оскільки це не узгоджується з телефонним повідомленням в міліцію та графіком руху автобусів.

Вважає, що травму потерпілій заподіяв її ж чоловік.

На думку апелянта моральну шкоду та витрати на правову допомогу стягнуто з неї на користь потерпілої безпідставно. (а.с.161-166)

Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_2, яка підтримала апеляцію, заперечення потерпілої ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 365 КПК України, колегія суддів приходить до висновку що апеляція засудженої підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на сукупності зібраних та належним чином оцінених доказах, наведених у вироку.

Так, з показань потерпілої ОСОБА_1, вбачається, що 11.06.2011 року, близько 10 години, у неї відбувся конфлікт із сестрою ОСОБА_2, в ході якого остання стала кидала в неї відра та скляні банки. Однією з банок ОСОБА_2 влучила їй в ліву частину обличчя, розсікла шкіру та спричинила синець. В цей же день вона звернулась до травмпункту за медичною допомогою, а на наступний день особисто до правоохоронних органів.

Свідок ОСОБА_3 підтвердив показання потерпілої та пояснив, що 11.06.2011 року, в ранковий час, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стався черговий конфлікт, в ході якого підсудна стала кидати в потерпілу відра та скляні банки. Він відлучився, щоб покликати доньку ОСОБА_2, а коли повернувся то побачив кров на обличчі дружини та з її слів дізнався, що засуджена банкою влучила їй в обличчя. Про вказані події він відразу з телефону повідомив в чергову частину міліції.

Свідок ОСОБА_4, пояснила, що 11.06.2011 року в ранковий час до неї прийшов ОСОБА_3 та просив надати допомогу, оскільки ОСОБА_2 спричинила тілесні ушкодження дружині. Бачила кров на обличчі у потерпілої.

Суд обґрунтовано взяв до уваги ці докази та поклав їх на обґрунтування свого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, оскільки показання потерпілої та зазначених свідків узгоджуються між собою їх достовірність підтверджуються сукупністю інших доказів досліджених судом.

Так, з довідки травмпункту вбачається, що 11.06.2012 р. о 16 год. 40 хв. за медичною допомогою зверталась ОСОБА_1 їй було встановлено діагноз „Забій підшкірний, пароорбітальний крововилив зліва, підшкірний крововилив лівого передпліччя. /а.с. 10/

З матеріалів перевірки № 1792 проведених за заявою ОСОБА_1 вбачається, що 11.06.2011 р. о 9 год. 30 хв. її чоловік ОСОБА_3 повідомив чергового Житомирського РВ УМВС про спричинення тілесних ушкоджень потерпілій сестрою ОСОБА_2, а 12.06.2011 р. ОСОБА_1 особисто повідомила про вчинений злочин. (а.с. 2,3)

За висновком судово - медичної експертизи у ОСОБА_1 виявлено 1 синець на обличчі, 1 садно на 1 синець на лівій руці, які відносяться до легкого тілесного ушкодження без короткочасного розладу здоров'я. Синець на обличчі утворився від дії тупого твердого предмету і травмуючим механізмом була ударна дія тупого твердого предмету. Локалізація, характер та розташування тілесних ушкоджень у потерпілої не виключають можливості їх утворення 11.06.2011 року, близько до 10 годин від потрапляння скляної банки в ліву половину обличчя. Разом з тим утворення даних тілесних ушкоджень виключається внаслідок падіння на поверхню і не могли бути заподіяні власноручно (а.с. 87)

Будь - яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, колегія суддів не знаходить.

Суд обґрунтовано критично віднісся до показань засудженої ОСОБА_2, в тому числі що стосується розбіжностей щодо часу вчинення злочину, при цьому належним чином мотивував своє рішення у вироку.

Дії ОСОБА_2 за ч.1 ст. 125 КК України кваліфіковані вірно.

Покарання засудженій ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України.

Також, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вимог апелянта, що стосуються її доводів про безпідставність позовних вимог потерпілої, а відповідно незаконності рішення суду першої інстанції про їх часткове задоволення.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції постановивши стягнути з засудженої на користь потерпілої 1000 грн. моральної шкоди, в повній мірі дотримався вимог ст. 23 ЦК України.

Що стосується доводів ОСОБА_2 про незаконність стягнення з неї витрат понесених потерпілою на правову допомогу, то вони як вважає колегія суддів заслуговують на увагу, оскільки такі витрати згідно до ст.ст. 91, 93 КПК України не належать до судових та стягненню з засудженої в порядку кримінально-процесуального законодавства (редакції 1960 року) не підлягають.

Керуючись ст.ст.365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 30 січня 2013 року, щодо ОСОБА_2 змінити.

Відмовити в стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 400 гривень витрат за отриману правову допомогу.

В решті вирок залишити без змін.

Судді: