2
6
Справа № 2/0907/5217/2011
Провадження № 22ц/779/506/2013
Категорія 23
Головуючий у І інстанції - Максимчин Ю.Д.
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Вакарук В.М., Соколовського В.М.
секретаря Бойчука Л.М.,
з участю: представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до виконкому Івано-Франківської міської ради, третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська, ПП ОСОБА_5, про визнання незаконними п. 2.2 рішення від 18.08.2009 року № 398, п. 3 рішення від 17.11.2010 року № 665 Івано-Франківського міськвиконкому, визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 ОСОБА_8 на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 листопада 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
у березні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що вона, як власниця квартири АДРЕСА_1, згоди на передачу в оренду підвальних приміщень будинку, не давала. Тому просила визнати незаконними п. 2.2. рішення № 398 від 18.08.2009 року, п. 3 рішення № 665 від 17.11.2010 року Івано-Франківського міськвиконкому та визнати недійсним договір оренди нежитлових приміщень № ДО-3347 від 01.09.2009 року.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 листопада 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_8 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що відповідач не мав права розпоряджатися підвальними допоміжними приміщеннями, оскільки не є їх власником. Судом не враховано лист «Івано-Франківського ОБТІ» від 21.07.2011 року, що згідно даних реєстру прав власності на нерухоме майно за Івано-Франківською міською радою право власності на нежитлові підвальні приміщення по АДРЕСА_1 не зареєстровано. Також Івано-Франківське ОБТІ підтвердило факт закріплення підвальних приміщень за власниками квартир цього будинку. Відсутність правовстановлюючого документу на вказані приміщення підтвердив і представник відповідача, яким не надано жодних доказів, що передані в оренду підвальні приміщення є нежитловими. Ці приміщення є допоміжними і призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, через них проходять системи електропостачання, водопостачання та водовідведення. Згідно рішення Конституційного суду від 02.03.2004 року № 4-рп/2004 підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій. Судом не враховано, що розміщення приміщень громадського та іншого призначення у підвальних приміщеннях є порушенням будівельних норм з проектування та реконструкції житлових будинків. Лише власники житлових приміщень приймають участь в утриманні будинку АДРЕСА_1, здійснюють його ремонт, мають рівні права щодо всіх приміщень, згоди на розпорядження підвальними приміщеннями вони не надавали. Відповідач без належних повноважень, в односторонньому порядку позбавив власників квартир підвальних комор. Використання допоміжних приміщень у комерційних цілях може спричинити шкоду життю та здоров'ю фізичним особам та їх майну, призвести до руйнування будинку, що підтверджується висновком НДІ «Проектреконструкція». Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.
У засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав, представник Івано-Франківського міськвиконкому доводи апеляційної скарги заперечив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 16.04.2007 року ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_1, загальною площею 56,6 кв.м. Рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради від 18.08.2009 року № 398 (п. 2.2) надано дозвіл на оренду нежитлових приміщень, площею 108 кв.м в будинку АДРЕСА_1 підприємцю ОСОБА_5 01.09.2009 року між виконкомом Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_5 укладено договір оренди нежитлових приміщень № ДО-3347, а рішенням міськвиконкому від 17.11.2010 року № 665 (п. 3) продовжено термін дії договору оренди на нежитлові приміщення площею 108 кв.м в будинку АДРЕСА_1 на період до 30.11.2012 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що згідно ухвали Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 15.09.1983 року спірні нежитлові приміщення перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Івано-Франківська, тому право користування спірним підвальним приміщенням до позивачки перейти не могло.
Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальній громаді міста належить право комунальної власності на житловий фонд, нежитлові приміщення інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності.
Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваних рішень про надання дозволу на оренду нежитлових приміщень, площею 108 кв.м, в будинку АДРЕСА_1 підприємцю ОСОБА_5 (кімнати УІІІ-ХІІІ), продовження терміну дії договору оренди на ці нежитлові приміщення, та укладаючи 01.09.2009 року із ОСОБА_5 договір оренди нежитлових приміщень № ДО-3347, виконком Івано-Франківської міської ради керувався матеріалами інвентаризаційної справи на підвальні приміщення в будинку АДРЕСА_1, виготовленої ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» 03.02.1983 року. Згідно інформаційної довідки Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська від 14.04.2010 року № ФКВ-02/416 ці приміщення перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Івано-Франківська.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачкою не надано достатніх доказів того, що спірні приміщення у підвалі будинку АДРЕСА_1 є допоміжними і нею не доведено порушення оспорюваними рішеннями органу місцевої влади її прав або інтересів, які б потребували судового захисту.
Наведені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.
Позивачка ОСОБА_4 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі цивільно-правової угоди - договору купівлі-продажу від 16.04.2007 року. Зазначена квартира належала продавцю також на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.1995 року. Підвальні приміщення будинку серед об'єктів придбаного нерухомого майна у договорах купівлі-продажу не значаться.
Ухвалою Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 15.09.1983 року, прийнятою відповідно до Закону України "Про власність" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" затверджено Перелік державного майна, що належить до комунальної власності Івано-Франківської міської ради, в якому у розділі нежитловий фонд міської ради зазначено приміщення за адресою: «АДРЕСА_1», в який увійшли спірні нежитлові підвальні приміщення. Зазначені нежитлові приміщення, площею 108 кв.м, у підвалі цього будинку з 2003 року передавалися ПП «Стабіл» в оренду на підставі укладених договорів і використовувалися на умовах оренди, а у період 1996-2001 років там розташовувалась підсобні приміщення магазину «Людмила», що підтверджується відповідною довідкою ФКВ-02/416 від 14.04.2010 року.
За правилами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" суть приватизації житла полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинків, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 цього Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.
У той же час законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
За ч. 4 ст. 4 ЖК України до житлового фонду не входять нежилі приміщення у жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. Вимоги ч. 2 ст 382 ЦК України, на яку посилається апелянт, до таких приміщень не застосовуються.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала належних та допустимих доказів того, що спірні приміщення на момент придбання нею квартири використовувались як допоміжні.
При цьому, колегія суддів враховує ту обставину, що спірні приміщення не були об'єктом права спільної сумісної власності власників квартир у будинку на час укладення договору купівлі-продажу 16 квітня 2007 року, за яким позивачка придбала квартиру у ОСОБА_9
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що предметом оспорюваного договору оренди є нежитлові приміщення. Оскільки спірні приміщення не відносяться до категорії допоміжних і вони не є об'єктами права спільної власності співвласників будинку, на них не розповсюджуються норми Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року N 4-рп/2004 щодо здійснення співвласниками будинку права розпоряджатися допоміжними приміщеннями.
Докази та обставини, на які посилається представник ОСОБА_4 в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлених обставинах судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Наведені в скарзі доводи не відносяться до підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є законним, а наведені в апеляційній скарзі доводи не обґрунтованими.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Вакарук В.М.
Соколовський В.М.