ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2013 року Справа № 5002-34/2624-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіМирошниченка С.В.,
суддівБарицької Т.Л.,
Хрипуна О.О. (доповідача),
розглянувши касаційну скаргу Фірми Walrond Development Inc (Варлонд Девелопмент Інк)
на постанову та рішенняСевастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2012
у справі господарського суду№ 5002-34/2624-2008 Автономної Республіки Крим
за позовомФірми Walrond Development Inc (Варлонд Девелопмент Інк)
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Артекс"
за участю прокуратури Автономної Республіки Крим
простягнення 3 211 016,39 дол.США
за участю представників
прокуратури (ГПУ)Романов Р.О.,
позивачане з'явилися,
відповідачане з'явилися,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2012 у справі №5002-34/2624-2008 (суддя Ейвазова А.Р.) позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3 200 000,00 доларів США основної заборгованості (за курсом НБУ на 10.07.2012 складає 25 577 600,00 грн.), 11 016,39 доларів США процентів (за курсом НБУ на 10.07.2012 складає 88 054,00 грн.), а також 5 049 доларів США (за курсом НБУ на 10.07.2012 складає 40 356,66 грн.) в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову державним митом.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 (головуючий суддя Проценко О.І., судді Сотула В.В., Черткова І.В.) апеляційну скаргу ТОВ "Будівельна компанія "Артекс" залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, фірма Walrond Development Inc (Варлонд Девелопмент Інк) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2012 у справі № 5002-34/2624-2008, справу направити до господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.
В судове засідання 20.03.2013 представники сторін не з'явились. Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, а також встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників вказаних учасників судового процесу.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено неналежне виконання відповідачем умов договору від 14.01.2008, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем з основного боргу та відсотків за користування грошовими коштами.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності позивачем грошових вимог до відповідача. При цьому суди з урахуванням положень Законів України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про міжнародне приватне право" дійшли обґрунтованого висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором позики, правовідносини за яким врегульовані нормами статей 1046-1052 ЦК України.
Частина 1 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судова колегія погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій щодо невизнання належним способом виконання зобов'язань за договором позики передачу земельних ділянок, оскільки право власності на відповідні земельні ділянки зареєстровано за позивачем на підставі мирової угоди від 17.03.2008 та ухвали господарського суду АР Крим від 18.03.2008 по даній справі, яка скасована Вищим господарським судом України.
Колегія суддів також зазначає про правомірність відмови у затверджені мирової угоди з огляду на наступне.
Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами; мирова угода не призводить до вирішення спору по суті; сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.
Згідно з частиною 3 ст. 78 ГПК України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, земельні ділянки, які передаються за умовами мирової угоди в якості відступного, не є предметом спору у даній справі.
У постанові № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмету позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмету. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.
Частиною 2 ст. 82 Земельного кодексу України визначено, що іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні; та за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.
За встановлених обставин, колегія суддів відхиляє доводи скаржника та погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав саме для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором позики.
Крім того, задоволення позовних вимог Фірми Walrond Development Inc (Варлонд Девелопмент Інк), на думку суду, є адекватним відновленням порушеного права та відповідає її охоронюваним законом інтересам як позивача у даній справі.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На думку колегії суддів, висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фірми Walrond Development Inc (Варлонд Девелопмент Інк) залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2012 у справі № 5002-34/2624-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя С.В. Мирошниченко
Судді Т.Л. Барицька
О.О. Хрипун