КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" березня 2013 р. Справа№ 5028/7/68/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Остапенка О.М.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Мациборко Т.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Савицький А.Д. (дов. б/н від 28.08.2012р.);
від відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.12.2012р.
у справі № 5028/7/68/2012 (суддя: Скорик Н.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромсервіс»
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
про стягнення 53440 грн.
ВСТАНОВИВ:
05.11.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромсервіс» звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 65 700 грн. суми попередньої оплати за непоставлений товар, що була перерахована позивачем відповідачу згідно платіжного доручення №3466 від 13.07.2012р.
20.11.2012р. позивач надав до суду першої інстанції заяву про зменшення суми позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем на суму 12 260 грн., за якою позивач просить стягнути з відповідача 53 440 грн. - суму попередньої оплати за непоставлений товар.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.12.2012р. у справі №5028/7/68/2012 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромсервіс» 53 440 грн. попередньої оплати, 1609, 50грн. судового збору.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2012р. скасувати частково, в частині стягнення 17220 грн. відмовити. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що згідно видаткової накладної №РП-000151 від 01 жовтня 2012р. відповідач поставив позивачу профільний настил з полімерним покриттям в кількості 287 кв. м. на суму 17220,00 грн. разом з ПДВ, від підписання видаткової накладної представник позивача відмовився, про що був складений акт.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013р. у справі №5028/7/68/2012, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 07.02.2013р.
06.02.2013р., через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 07.02.2013р. колегія суддів заслухавши думку представника позивача, щодо клопотання відповідача, ухвалила клопотання задовольнити, відкласти розгляд справи на 28.02.2013р.
28.02.2013р. розгляд справи було перенесено на 12.03.2013р.
12.03.2013р. представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи представник відповідача був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні представник позивача надав клопотання про продовження строку розгляду справи. Колегія суддів заслухавши думку представника позивача, ухвалила клопотання, про продовження строку розгляду справи, задовольнити, розгляд справи відкласти на 26.03.2013р.
26.03.2013р. у судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України").
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між сторонами був укладений договір купівлі -продажу у спрощеній формі.
12.07.2012 р. відповідачем виставлено рахунок № 674 на суму 65 700 грн. на оплату поставки профільного настилу з полімерним покриттям РЕ ПС у кількості 1095,0 кв. м. (а.с.6)
На підставі отриманого від відповідача рахунку № 674 від 12.07.2012 р. позивач згідно платіжного доручення № 3466 від 13.07.2012 р. перерахував відповідачу суму попередньої оплати у розмірі 65 700 грн.(а.с.7)
Відповідно до ч.1,2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1,2 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю на настання відповідних правових наслідків.
Згідно частин 1, 2 статі 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовуй в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінюються сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами), Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
На підставі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків ( ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як свідчать матеріали справи, відповідач оплатив поставку товару на суму 65 700 грн., однак відповідач поставку профільного настилу з полімерним покриттям РЕ ПС у кількості 1095,0 кв.м. не здійснив.
У зв'язку з чим, 18.09.2012 р. позивачем було направлено відповідачу вимогу № 1 від 18.09.2012 р. про поставку профільного настилу з полімерним покриттям РЕ ПС у кількості 1095,0 кв.м. (а.с.10). Відповідач отримав зазначену вимогу 23.09.2012 p., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 00040455.(а.с.11).
Однак, відповідач на вимогу позивача не відреагував, зобов'язання належним чином не виконав - профільний настил з полімерним покриттям РЕ ПС у кількості 1095,0 кв. м. не поставив.
Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
10.10.2012 р. позивачем направлено відповідачу вимогу №2 від 09.10.2012 р. про повернення суми попередньої оплати в розмірі 65 700 грн.(а.с.12).
Як вбачається з виписки банківського рахунку позивача від 07.11.2012 р. відповідач частково повернув суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 12 260 грн. (а.с.25), саме на зазначену суму позивачем були зменшені позовні вимоги відповідно до заяви (а.с.24).
Згідно до положень ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати за товар, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
В матеріалах справи відсутні докази поставки товару, а також докази повернення 53 440 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.
Як зазначає суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач позовні вимоги визнав частково у сумі 36 220 грн., Скаржник зазначив про часткову поставку товару згідно видаткової накладної № РН-000151 від 01.10.2012 р. на суму 17 220 грн.(а.с.31). позивач в свою чергу заперечив факт отримання товару.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 p. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі "Положення"). Відповідно до Положення первинні документи (документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення) повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, видаткова накладна № РН-000151 від 01.10.2012 р., яка була подана відповідачем, не може розглядатися як належний доказ поставки товару, оскільки даний документ не підписаний позивачем. Твердження апелянта про те, що не зважаючи на те, що позивач не підписав видаткову накладну № РН-000151 від 01.10.2012 р., він отримав зазначений товар на суму 17 220 грн. за адресою м. Бориспіль, вул. Головата, б. 76, про що був складений акт від 01.10.2012 р. (а.с.36), спростовується тим, що даний акт не є належним доказом, оскільки він складений в односторонньому порядку, без участі представників позивача.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що поставку товару на суму 17 220 грн. відповідач належним та допустимими доказами не підтвердив.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що твердження апелянта не підтверджуються належними доказами, отже вимоги позивача про стягнення 53 440 грн. є правомірними, підтверджується матеріалами справи, а тому правомірно були задоволенні судом першої інстанції в повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.12.2012р. у справі № 5028/7/68/2012, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2012р. у справі № 5028/7/68/2012 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2012р. у справі № 5028/7/68/2012 залишити без змін.
Матеріали справи № 5028/7/68/2012 повернути господарському суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Руденко М.А.
Судді Остапенко О.М.
Пономаренко Є.Ю.