ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року Справа № 18/1803/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.,

за участю представників: позивача - Станішевського І.С.

відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Полтавської області від 29 листопада 2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21 січня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" про стягнення 8 756 656,46 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 8756656,46 грн. за спожитий природний газ згідно договору № 14/2381/11 від 30 вересня 2011 року, з них 6 511 140,91 грн. основного боргу, 57 665,19 грн. інфляційних, 141 054,78 грн. - 3 % річних, 710 528,20 грн. пені, 1 336 267,37 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29 листопада 2012 року (суддя Сірош Д.М.) позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 467 358,68 грн. основного боргу, 568 422,56 грн. пені, 57 665,19 грн. інфляційних, 141 054,78 грн. - 3 % річних, 1 336 267,37 грн. штрафу, 64 380,00 грн. судового збору.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 4 043 712,23 грн. провадження у справі припинено.

Відмовлено в стягненні пені в сумі 142 105,64 грн.

Відстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області від 29 листопада 2012 року у справі № 18/1803/12 до 1 березня 2013 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 січня 2013 року рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати в частині зменшення суми пені, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та КВП "Комсомольськтеплоенерго" (відповідач, покупець) був укладений договір №14/2381/11 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. 1. 1. вказаного договору постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язувався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 встановлено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населення та релігійними організаціями.

Ціна природного газу встановлена додатковими угодами за № 1 та № 2 до договору, укладеними сторонами відповідно 11 жовтня 2011 року та 19 січня 2012 року і складає 1 309,20 грн. разом з ПДВ за 1 000 куб. м. природного газу.

Розглядаючи справу та оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суди встановили, що на виконання умов вказаного договору позивач передав у власність покупцю з жовтня 2011 року по червень 2012 року імпортований природний газ, в кількості 22 397,261 тис. куб. м. на загальну суму 29 318 015,33 грн., проте відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу в повному обсязі не виконав, за поставлений природний газ розрахувався частково, внаслідок чого сума основного боргу складала 6 511 140,91 грн. станом на 4 вересня 2012 року.

Судами встановлено, що відповідач частково оплатив переданий йому за договором природний газ в сумі 4 043 782,23 грн.,

З огляду на викладене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає правомірним рішення місцевого господарського суду, з яким погодилась апеляційна інстанція, в частині стягнення з відповідача 2 467 358,68 грн. основного боргу та в частині припинення провадження у справі щодо стягнення з відповідача частини основного боргу в розмірі 4 043 782,23 грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України - відсутність предмету спору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обґрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 141 054,78 грн. 3% річних та 1 336 267,37 грн. 7% штрафу 57 665,19 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ для вироблення теплової енергії для потреб населення, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача пені на 20% від належної до стягнення суми пені та стягнув з відповідача на користь позивача 568 422,56 грн. пені, відмовивши позивачеві в решті частині стягнення суми пені.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Полтавської області від 29 листопада 2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21 січня 2013 року залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Головуючий, суддя Дерепа В.І.

Судді Грек Б.М.

Палій В.В.