Справа № 0914/2714/2012
Провадження № 22ц/779/770/2013
Категорія 44
Головуючий у І інстанції Собко В.М.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Вакарук В.М., Проскурніцького П.І.
секретаря Бойчука Л.М.
з участю: апелянта ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,
позивача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про втрату права на користування житлом, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 12 лютого 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
У вересні 2012 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про втрату права на користування житлом. В обгрунтування своїх вимог посилались на те, що відповідач ОСОБА_2 у 2009 році переїхала на постійне місце проживання в м. Івано-Франківськ, де влаштувалась на роботу і працювала там. Пізніше відповідач переїхала на постійне місце проживання в с. Троїця до чоловіка, з яким перебувала у фактичних шлюбних відносинах. Відповідач ОСОБА_6 в житловому будинку не проживає з 2011 року. Зважаючи на відсутність відповідачів у житловому будинку понад встановлений законодавством строк, просили визнати їх такими, що втратили право на користування житлом.
Рішенням Снятинського районного суду від 12 лютого 2013 року позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 такою що втратила право на користування житлом в будинку АДРЕСА_1
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.
Апелянт зазначає, що добровільно з житла вона не вибувала, а була 10.08.2012 року примусово виселена позивачами, після смерті їх батька ОСОБА_7 З приводу неправомірного виселення її з будинку, вона зверталася з заявою до Снятинського РВ УМВС, а пізніше з позовом про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим будинком. Рішенням Снятинського районного суду від 12.02.2013 позов задоволено.
Що стосується довідок про місце роботи, то вони не свідчать про вибуття із спірного житла чи зміну місця постійного проживання, а тому не можуть бути доказом та підставою для визнання особи такою, що втратила право на користування житлом.
Крім того, ухвалюючи оскаржуване рішення судом не залучено до участі у розгляді справи орган опіки та піклування, не перевірено умови проживання її дитини, що є порушенням Загальної декларації прав людини, та Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року.
З цих підстав, рішення суду першої інстанції, апелянт просила скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги заперечила. Рішення суду вважає законним і обгрунтованим.
ОСОБА_5, ОСОБА_6, будучи належно повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що предметом спору стало право користування житловим будинком АДРЕСА_1.
Згідно довідки №589 від 26.09.2012 року станом на 15.04.1991 року в колгоспному дворі по АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, та ОСОБА_11
Судом також встановлено, що в після одруження батька відповідачів - ОСОБА_7 з ОСОБА_10 в спірному житловому будинку були також зареєстровані і проживали ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Факт проживання та реєстрації відповідачів в с. Борщів, за вказаною адресою підтверджується довідкою Борщівської сільської Снятинського району № 476 від 20.08.2012 року (а.с. 30) та листами-повідомленнями РС УДМС України в Івано-Франківській області № № 478, 477 від 26.10.2012 року (а.с.12-13).
За змістом ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Задовольняючи частково позов, та визнаючи ОСОБА_2 такою , що втратила право на користування житлом в будинку АДРЕСА_1 суд першої інстанції, прийшов до висновку, про добровільну відсутність ОСОБА_2 без поважних причин понад один рік за вищевказаною адресою.
Однак такий висновок суду є передчасним, зроблений без врахування інших істотних обставин справи та за наявності процесуальних порушень. Тому погодитись з ним колегія суддів не може.
Так, в процесі апеляційного розгляду справи встановлено, що в провадженні Снятинського районного суду одночасно із зазначеним позовом ( з серпня 2012 по лютий 2013 року) перебувала справа за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа - Борщівська сільська рада про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим будинком.
Оскільки справа стосувалася того ж предмету спору - права на житло в будинку АДРЕСА_1, то сторони на виконання вимог ч. 3 ст. 131 ЦПК України, повідомили про це суд: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по тексту позовної заяви; ОСОБА_2, ОСОБА_6 - надавши суду копію свого позову ( ас..19-23).
Незважаючи на те що позивачами було заявлено вимоги, що нерозривно пов'язані між собою, а отже від вирішення однієї з них залежало і вирішення інших та в порушення вимог ст. 126 ЦПК України, суд не обговорив питання щодо можливості та доцільності об'єднання справ в одне провадження.
Як наслідок - спір вирішено без врахування доводів відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_6 щодо перешкод, які чиняться їм з боку у користуванні житлом.
Розглядаючи спір по суті, поза увагою суду, зокрема, залишилась та обставина, що після своєї відсутності з липня 2011 року, яку сама ОСОБА_2 не заперечує, вона у липні 2012 року повернулась додому і безперешкодно вселилася і проживала в будинку своєї мачухи до 10 серпня 2012 року.
Зазначена обставина, на переконання колегії суддів свідчить про те, що на час повернення ОСОБА_2 до спірного житла, і ОСОБА_5 і ОСОБА_4 визнавали її право на проживання і будинку.
Право на проживання ОСОБА_6 у належному їй будинку, ОСОБА_4 визнала особисто під час розгляду справи апеляційним судом.
Конфлікт з приводу користування житлом у будинку АДРЕСА_1 виник між ОСОБА_5, ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_2, ОСОБА_6 - з іншого у серпні 2012 року, коли за твердженням ОСОБА_2, ОСОБА_6 їх було вигнано з дому.
З приводу неправомірного позбавлення права користування житлом та з метою захисту порушеного права, ОСОБА_2, ОСОБА_6 у серпні-вересні 2012 року звернулися з відповідним позовом до суду та заявами до Борщівської сільської ради, Снятинського РВ УМВС.
Позов ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про втрату права на житло ініційовано наприкінці вересня 2012 року і лише у зв'язку з вищезазначеними зверненнями ОСОБА_2, ОСОБА_6, про що безпосередньо вказується у позовній заяві.
Сама ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції не заперечувала того, що іншого житла ОСОБА_2, ОСОБА_6 не мають; будинок, який за життя зводив їх батько у с. Семаківці Коломийського району є незавершеним і для проживання не придатним.
З матеріалів справи також вбачається, що визнаючи ОСОБА_2,такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, суд першої інстанції фактично вирішив спір і стосовно житлових прав малолітньої ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася саме у с. Борщів ( а.с 18) та з слів матері - ОСОБА_2 зареєстрована на проживання у спірному будинку.
В порушення вимог законів України «Про охорону дитинства», «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та ст. 35 ЦПК України суд не притягнув до участі в справі службу у справах дітей Снятинської РДА.
Зважаючи на те, що в даній категорії справ тягар доказування покладається на позивача, а об'єктивних доказів втрати права на житло ОСОБА_2 суду не надано, як і на ряд процесуальних порушень допущених судом першої інстанції, постановлене ним рішення частині вимог про втрату права на користування житлом щодо ОСОБА_2 не може залишатися в силі та підлягає до скасування. По суті встановленого слід ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі наведеного та ст.ст. 405 ЦК України, 35, 60, 131 ЦПК України, керуючись ст.ст.307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Снятинського районного суду від 12 лютого 2013 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про втрату права на користування житлом, - відмовити.
В решті рішення Снятинського районного суду від 12 лютого 2013 року залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.Є. Меленко
Судді: В.М. Вакарук
П.І. Проскурніцький