ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2013 року Справа № 5011-19/12979-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача-Великородний А.О.,
відповідача-не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "Статус"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.01.2013
у справі№5011-19/12979-2012
за позовомПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Дніпропетровської філії
доПАТ "Страхова компанія "Статус"
про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу
встановив:
Рішенням господарського суду м.Києва від 07.11.2012 (суддя Шаптала Є.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2013 (судді: Остапенко О.М., Скрипка І.М., Руденко М.А.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.
ПАТ "Страхова компанія "Статус" в поданій касаційній скарзі просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 11713,18 грн., посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст.601 ЦК України та п.п.9.1,9.2 ст.9, ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Зокрема, скаржник вважає, що у зв'язку з добровільною виплатою ним страхового відшкодування на користь ПАТ "ДОПАС" в розмірі 37286,82 грн., стягнення з відповідача 17772,36 грн. страхового відшкодування в порядку регресу виходить за межі ліміту відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2472216 від 18.05.2011, розмір якого становить 50000 грн.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
14.12.2010р. між ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" в особі Дніпропетровської філії, правонаступником якого є ПАТ "СК "Гарант-Авто" (страховик) та ВАТ "ДОПАС" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №19G-0353987 (далі - договір страхування), відповідно до умов якого застраховано автомобіль марки "Тойота Кемрі", д.н. АЕ 4177 ВО (далі - застрахований автомобіль).
09.12.2011р. на 277 км. автодороги Київ-Харків відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керуванням Разводова В.І. та автомобіля "Мітцубіші", д.н. АІ 6580 ВМ, яким керував Андрійченко В.Ф.
В результаті вищезазначеної ДТП застрахованому автомобілю були завдані механічні пошкодження, чим власнику пошкодженого транспортного засобу (ВАТ "ДОПАС") заподіяно матеріальну шкоду.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №0901/12/СК від 23.01.2012 розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Тойота Кемрі", д.н. АЕ 4177 ВО в результаті його пошкодження внаслідок ДТП складає 148609,93 грн.
Позивач, як страховик, виплатив страхувальнику, відповідно до умов укладеного договору страхування від 14.12.2010 та на підставі страхового акта №1032272(131079) від 13.02.2012, страхове відшкодування в розмірі 18772,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням №161 від 06.03.2012.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.01.2012 у справі №3-1005/53/2012 водія автомобіля "Мітцубіші", д.н. АІ 6580 ВМ - Андрійченко В.Ф. визнано винним у вчиненні ДТП, що сталася 09.12.2011 року внаслідок порушення ним п.12.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Мітцубіші", д.н. АІ 6580 ВМ застрахована ПАТ "СК "Статус" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2472216 (далі-поліс), термін дії з 18.03.2011 року по 17.03.2012 року.
Згідно умов полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 50000 грн., франшиза - 1000 грн.
14.05.2012 року позивачем на адресу відповідача надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу №45/1.
Однак відповідач дану заяву залишив без виконання, суму страхового відшкодування в порядку регресу не сплатив.
З огляду на викладене та виходячи з аналізу норм ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.ст.993, 1188 ЦК України, вірним є висновок суду першої інстанції, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування від 14.12.2010, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа (ВАТ "ДОПАС") мала до ПАТ "СК "Статус", як особи, відповідальної за завдані збитки розмірі 17772,36 грн.
Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що з матеріалів апеляційної скарги вбачається, що 13.12.2011 року представник потерпілої внаслідок ДТП особи (ПАТ "ДОПАС") повідомив ПАТ "СК "Статус" про зазначене ДТП та 24.02.2012 року у своїй заяві просив страхову компанію виплатити страхове відшкодування на р/р вказаний у даній заяві.
Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Мітцубіші", д.н. АІ 6580 ВМ застрахована ПАТ "СК "Статус" за полісом №АА/2472216, відповідач на підставі страхового акту №6632-12-59-092 виплатив на користь потерпілої особи страхове відшкодування в розмірі 37286,82 грн., з розрахунку: 10730,34 грн. в рахунок сплати страхового платежу по договору добровільного страхування наземного транспорту №000029-2107-08-809-12 від 07.05.2012 згідно листа страхувальника №01/236 від 07.03.2012 та 26556,48 грн. на р/р ПАТ "ДОПАС", що підтверджується платіжним дорученням №813 від 19.03.2012.
За таких обставин, на думку відповідача, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу в порядку регресу становить 11713,18 грн. з розрахунку: 50 000 грн. (ліміт відповідальності за полісом) мінус 1000 грн. (франшизи за полісом) мінус 37286,82 грн. (сума страхового відшкодування, виплачена ПАТ "ДОПАС").
З огляду на наведене та враховуючи, що ПАТ "СК "Статус" не надав до суду першої інстанції доказів виплати потерпілій стороні (ПАТ "ДОПАС") страхового відшкодування в розмірі 37286,82 грн., хоча мав таку можливість, та не обґрунтував неможливість їх подання, то дані докази судом апеляційної інстанції не прийняті до уваги в силу приписів ч.1 ст.101 ГПК України.
Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.
У відповідності зі ст.993 ЦК України і ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, що страхувальник (чи інша особа, що одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до ч.6 ст.261 ЦК України за регресним зобов'язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.03.2012 року позивач, виконуючи свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування транспортного засобу від 14.12.2010, виплатив йому страхове відшкодування в розмірі 18772,36 грн. (платіжне доручення №161).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх зобов'язань за полісом №АА/2472216 відповідач 19.03.2012р. виплатив на користь ПАТ "ДОПАС" (потерпілої сторони) страхове відшкодування в розмірі 26556,48 грн. (платіжне доручення №813). Наведене не суперечить вимогам п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції від 18.09.2011р., чинній на момент вчинення ДТП), згідно яких виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, оскільки позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь ПАТ "ДОПАС" раніше від відповідача, то з врахуванням положень ч.6 ст.261 та ст.993 ЦК України саме з моменту такої виплати ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Дніпропетровської філії набуло право регресної вимоги до ПАТ "Страхова компанія "Статус".
Відповідач же, виплативши страхове відшкодування на користь ПАТ "ДОПАС" пізніше позивача, з метою недопустимості подвійного одержання страхувальником (потерпілою особою) страхового відшкодування за один і той же страховий випадок від двох страховиків (за договором добровільного страхування та за договором обов'язкового страхування), не позбавлений права на підставі ст.1212 ЦК України звернутися до ПАТ "ДОПАС" з позовом про повернення сплачених коштів. Відтак, порушені заявником з цього приводу питання можуть бути предметом іншого позовного провадження та не спростовують правомірності задоволення регресних вимог позивача.
Касаційна інстанція відхиляє безпредметні посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на ст.601 ЦК України, яка регулює порядок та підстави зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому не стосується спірних регресних правовідносин.
Разом з тим, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Судом апеляційної інстанції надані відповідачем додаткові докази виплати потерпілій стороні (ПАТ "ДОПАС") страхового відшкодування в розмірі 37286,82 грн. були належним чином оцінені на предмет з'ясування поважності причин неможливості їх подання до суду першої інстанції.
Як було встановлено апеляційним судом, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції своїми процесуальними правами не скористався, у судові засідання, які відбулися 15.10.2012р. та 07.11.2012р. не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, при цьому про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав, не надав письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог.
Оскільки скаржник не обґрунтував неможливість подання додаткових доказів до суду першої інстанції, апеляційний суд правомірно не прийняв їх до уваги при перегляді рішення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "Статус" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м.Києва від 07.11.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2013 у справі №5011-19/12979-2012 залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун