ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року Справа № 5009/3588/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Приазовської селищної ради

на постановувід 18.12.2012 р. Донецького апеляційного господарського суду

у справі№5009/3588/12 господарського суду Запорізької області

за позовомПрокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі: Приазовської селищної ради

доПП ОСОБА_4

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача : Відділу Держкомзему у Приазовському районі

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : 1. Приватного підприємця ОСОБА_5 2. Приватного нотаріуса Приазовського районного нотаріального округу ОСОБА_6

провизнання недійсним договору оренди земельної ділянки

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_7, дов. від 19.02.2013 б/н;

третіх осіб: не з'явилися;

Генеральної прокуратури України: прокурора відділу Гудименко Ю.В., посв. дійсне до 21.01.2018;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.11.2012 (суддя Т. Азізбекян), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду України від 18.12.2012 (судді В. Манжур, Н. Будко, І. Москальова) в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовлено. Рішення обґрунтовані тим, що укладення спірного договору жодним чином не впливає на виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків позивача, а також тим, що прокурором не надано жодних належних та допустимих доказів порушення, у зв'язку з укладенням договору оренди землі, інтересів держави в особі позивача.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Приазовська селищна рада - позивач у справі - звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 01.11.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду України від 18.12.2012, справу направити на новий розгляд до місцевого суду. Вважає, що судами недотримано вимог ст. 43 ГПК України щодо об'єктивного розгляду справи, не застосовано ст. 41 ГПК України, порушено приписи ст.ст.4,8,9,19,31 ЗК України в редакції 1999 року. Суди залишили поза увагою той факт, що частина земельної ділянки, переданої відповідачу за оскаржуваним договором, перебуває у постійному користуванні приватного підприємця ОСОБА_5. Також, судами незастосовано ст.ст. 31,32 ЗУ "Про оренду землі", ст. 651 ЦК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Рішенням Приазовської селищної ради від 25.08.1999р. № 71 "Про виділення у тимчасове користування (на умовах оренди) земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_4" було вирішено виділити приватному підприємцю ОСОБА_4 із земель населеного пункту у тимчасове користування (на умовах оренди) строком на 20 років земельну ділянку площею 0,12га для благоустрою, реконструкції дренажу, наведення порядку, розміщення торгівельних місць.

На підставі зазначеного рішення, 03.09.1999р. між Приазовською селищною радою Приазовського району Запорізької області (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі за текстом -договір), за умовами якого орендодавець передав орендареві в оренду земельну ділянку загального користування площею 0,12га, розташовану у АДРЕСА_1, поблизу автотраси Ростов-Одеса, біля джерела "Гук", для благоустрою, реконструкції дренажу, наведення порядку, розміщення торгівельних місць.

В розділі 2 договору визначеного, що договір укладено на строк 20 років і набирає чинності з моменту його реєстрації в Приазовському районному відділі земельних ресурсів.

Вказаний договір зареєстрований у Приазовському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 03.09.1999р. здійснено запис № 2

Звертаючись з вимогами про визнання вказаного договору недійсним, прокурор зазначав, що проведеною прокуратурою Приазовського району перевіркою по заяві Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області № 1325 від 20.08.2012р. встановлено, договір оренди земельної ділянки від 03.09.1999р., укладений між Приазовською селищною радою Приазовського району Запорізької області та ПП ОСОБА_4, є незаконним, оскільки на момент укладання цього договору, частина даної земельної ділянки площею 0,004га, перебувала у постійному користуванні приватного підприємця ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування серії І-ЗП № 000183 від 27.05.1998р. і не була вилучена у останнього в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.09.2012р. та в акті від 14.09.2012р. обстеження земельних ділянок зазначено, що на теперішній час на земельній ділянці площею 0,12га, яку використовує ПП ОСОБА_4 відповідно до умов договору, розташовано 12 торгівельних МАФ, які розміщено за усною домовленістю громадян з ПП ОСОБА_4 та розміщено павільйон "Шиномонтаж", власником якого є ОСОБА_5, який користується земельною ділянкою площею 0,004га на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 000183. Також зазначено, що земельна ділянка ОСОБА_5 (для розміщення павільйону "Шиномонтаж") є суміжною з земельною ділянкою ОСОБА_4 (для розміщення автостоянки) та знаходиться в межах земельної ділянки ПП ОСОБА_4 наданої їй в оренду, тому є накладення земельної ділянки ОСОБА_5 на земельну ділянку, що перебуває в оренді ПП ОСОБА_4 При цьому, комісія вважає, що при укладенні договору оренди з ПП ОСОБА_4 не було враховано, що частина земельної ділянки перебувала в постійному користуванні приватного підприємця ОСОБА_5, який використовує земельну ділянку загальною площею 0,004га на підставі вищезазначеного державного акту на право постійного користування.

З пояснень Відділу Держкомзему у Приазовському районі Запорізької області вбачається, що встановити суміжність (точні місце, конфігурацію та площу накладення) земельної ділянки ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 не є можливим, у зв'язку з відсутністю у договорі оренди земельної ділянки ПП ОСОБА_4, яка була розроблена Приазовською селищною радою, координат та прив'язок їх меж на місцевості зазначених вище земельних ділянок, такі координати були відсутні й при оформленні державного акта на право постійного користування землею ПП ОСОБА_5

В матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують перетин спірних земельних ділянок, що перебувають у користуванні ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 Жодним документом не визначена площа перетину земельних ділянок та конфігурація такого перетину.

Відповідно до вимог п.2 розділу VII Закону України "Про державний земельний кадастр" для приведення документації у відповідність ПП ОСОБА_4 виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж орендованої нею земельної ділянки площею 0,12га, розташованої в АДРЕСА_1, поблизу автотраси "Ростов-Одеса", біля джерела "Гук", для благоустрою та розміщення торгівельних місць, в натурі та присвоєння кадастрового номеру цій земельній ділянці.

Технічна документація виготовлена для визначення кадастрового номеру у відповідності до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2012р. № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.06.2010р. за № 391/17686, вона погоджена з Приазовською селищною радою. Виконана земельно-кадастрова інвентаризація зазначеної земельної ділянки з уточненням розташованих меж. Межі земельної ділянки узгоджені із суміжними землекористувачами, якими є ПП ОСОБА_5 та фермерське господарство "Деметра".

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 15,16,203,215,792, ЦК України, ст.ст. 152 ЗК України, ст.ст. 8,9,19,22,24 ЗК України в редакції 1999 року, ст.ст. 2,7 ЗУ "Про оренду землі", ст.ст. 10,59,77 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що, по-перше, ні прокурором, ні позивачем не доведено факту порушення спірним договором прав Приазовської селищної ради - позивача у справі, по-друге, рішення селищної ради про передачу землі в оренду ПП ОСОБА_4 - відповідачу у справі - на момент розгляду справи є чинним, а отже, обов'язковим до виконання. По-третє, оскаржуваний договір відповідає нормам чинного на момент його укладення законодавства.

Зазначені висновки були підставою для відмови у задоволенні позову.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст.152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Приписами ст. 15 ЦК України передбачено право особи як на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, так і на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. В силу ст. 16 ЦК України та ст.ст. 1,2 ГПК України зазначені права можуть бути реалізовані особою шляхом звернення до суду з вимогою про визнання правочину недійсним. При цьому, обов'язковою умовою такого звернення є порушення іншими особами майнового права чи інтересу позивача.

В силу ст.ст. 203,215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, щодо відповідності змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Водночас, у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зауважено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами земельного кодексу України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Судами встановлено, що спірна земельна ділянка надана орендареві селищною радою в межах повноважень, визначених селищною радою та в порядку, врегульованому ст.ст. 8,9,19,22,24 ЗК України в редакції 1999 року на підставі рішення Приазовської селищної ради від 25.08.1999р. № 71 "Про виділення у тимчасове користування (на умовах оренди) земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_4". Вказане рішення, на момент розгляду справи в суді є чинним.

Приписами ст. 14 ЗК України "Про оренду землі", в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ні прокурором, ні позивачем не доведено факту порушення спірним договором прав Приазовської селищної ради - позивача у справі; рішення селищної ради про передачу землі в оренду ПП ОСОБА_4 - відповідачу у справі - на момент розгляду справи є чинним, а отже, обов'язковим до виконання; оскаржуваний договір відповідає нормам чинного на момент його укладення законодавства. Отже, підстави для визнання недійсним спірного договору відсутні.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що судами недотримано вимог ст. 43 ГПК України щодо об'єктивного розгляду справи, порушено приписи ст.ст.4,8,9,19,31 ЗК України в редакції 1999 року як такі, що спростовуються викладеним вище.

Що стосується доводів скаржника про те, що частина земельної ділянки, переданої відповідачу за оскаржуваним договором, перебуває у постійному користуванні приватного підприємця ОСОБА_5, чим порушуються його права, колегія суддів зауважує, що у даному випадку землекористувач, який вважає, що його права порушені, не позбавлений права самостійно подати позов до суду на захист свого права.

Колегія судді відхиляє доводи скаржника про незастосування ст. 41 ГПК України з огляду на те, що в матеріалах справи взагалі відсутні належні докази, що підтверджують перетин спірних земельних ділянок, що перебувають у користуванні ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 Жодним документом не визначена площа перетину земельних ділянок та конфігурація такого перетину. Позивач не надав жодних документів, які б дали змогу призначити експертизу. Також, позивач не був позбавлений права заявити відповідне клопотання про призначення експертизи, однак, цим правом не скористався.

Безпідставними є доводи скаржника про незастосування судами ст.ст. 31,32 ЗУ "Про оренду землі", ст. 651 ЦК України, оскільки вказаними нормами врегульовано підстави розірвання договору, що не є предметом розгляду даної справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові акти прийняті судами з дотримання вимог процесуального права та правильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приазовської селищної ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.11.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду України від 18.12.2012 у справі №5009/3588/12 - без змін.

Головуючий, суддя В. Овечкін

Судді: Є. Чернов

В. Цвігун