СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
30 вересня 2008 року |
Справа № 5020-13/017 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Волкова К.В.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: Лисакова Ольга Вікторівна, довіреність № б/н від 19.06.2008,
відповідач: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Д.О. Сімоходська) від 30.07.2008 у справі № 5020-13/017
за позовом відкритого акціонерного товариства "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (Камишовське шосе, 10, місто Севастополь, 99014) (вул. Дибенка, 6, місто Севастополь, 99028) (вул. Маяковського, 8, місто Севастополь, 99011)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості в сумі 8 202,72 грн та пені в сумі 20 424,67 грн,
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за червень, липень 2008 року в сумі 8 202, 72 грн та 20 424, 64 грн пені (з урахуванням уточнень до позову -а. с. 35) на підставі пунктів 4.6, 7.4 договору суборенди нежитлового приміщення № 15-ЗС/08 від 01.03.2008.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 30.07.2008 у справі № 5020-13/017 позов задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" заборгованість з орендної плати в сумі 8 202, 72 грн, 437, 95 грн пені, а також 93, 16 грн державного мита та 35, 40 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано тим, що розмір пені відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, а тому позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 437, 95 грн.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині відмови в позові, прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що пункт 7.4 договору суборенди нежитлового приміщення № 15-ЗС/08 від 01.03.2008, яким встановлена майнова відповідальність у вигляді пені в розмірі 3 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, відповідає частині 2 статті 551 Цивільного кодексу України, що передбачає збільшення розміру неустойки, встановленої законом.
У судовому засіданні 30.09.2008 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача у судовому засіданні 24.09.2008 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду -без змін.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.09.2008 суддів Голика В.С., Плута В.М. замінено на суддів Борисову Ю.В., Черткову І.В. Головуючим у справі призначено суддю Черткову І.В.
Розпорядженням заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.09.2008 суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю Гоголя Ю.М.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 суддю Борисову Ю.В. замінено на суддю Волкова К.В.
У судовому засіданні оголошувалася перерва з 24.09.2008 до 30.09.2008.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
01.03.2008 між відкритим акціонерним товариством “Кримський електротехнічний завод “Сатурн” та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 укладений договір суборенди нежитлового приміщення площею 22,69 кв. м. на другому поверсі будівлі торгівельно-офісного комплексу „Равелін” (бутік № 204), розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Маяковського, 8 (а. с. 11-15).
Строк дії договору встановлений сторонами з моменту підписання акта прийому-передачі приміщення (01.03.2008 -а. с. 15 на звороті) та закінчується 31.12.2008 (пункт 5.2 договору).
Відповідно до пункту 4.2. договору розмір щомісячної орендної плати з 01.04.2008 складає 4 101,36 грн, у тому чисті податок на додану вартість. Орендну плату суборендар зобов'язаний перераховувати щомісячно авансовим платежем у строк до 10 числа поточного місяця (пункту 4.6 договору).
Пунктом 7.4. договору передбачено, що у випадках порушення суборендарем прострочення сплати орендної плати та/або інших платежів, які передбачені пунктом 4.7. договору, суборендар зобов'язаний сплатити орендарю пеню у розмірі трьох відсотків від суми прострочених грошових зобов'язань за кожний день прострочення.
За цих обставин, посилаючись на пункти 4.6, 7.4 договору, позивач просить стягнути наявну суму заборгованості з орендної плати та пеню за прострочення її сплати.
Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає, що підстав для задоволення вимог апеляційної скарги немає, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Із матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача з орендної плати становить 8 202, 72 грн (4 101, 36 грн за червень, липень 2008 року відповідно). Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву (а. с. 30) суму заборгованості визнає, а тому стягнення судом першої інстанції з відповідача вказаної суми є правомірним.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачуються пеня, і в даному випадку дорівнює сумі 437, 95 грн, та з висновками обгрунтованості її стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
Доводи позивача про те, що за прострочення виконання грошових зобов'язань відповідач має сплачувати пеню в розмірі трьох відсотків від суми заборгованості за кожний день прострочення, як це передбачено пунктом 7.4 договору (а. с. 11), не ґрунтуються на законі.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість збільшення розміру неустойки, встановленого законом. Це загальне правило не може застосовуватися переважно перед спеціальним правилом частини 2 статті 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Цими спеціальними законодавчими положеннями встановлено, що пеня за прострочення грошового зобов'язання не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення виконання грошового зобов'язання.
Частина статті 343 Господарського кодексу України та стаття 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” мають визнаватися такими, що формулюють спеціальні правила також і стосовно положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, яка встановлює, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, зобов'язання за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 30.07.2008 у справі № 5020-13/017 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді К.В. Волков
Ю.М. Гоголь