ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
18.09.08 р. Справа № 28/33
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О..
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мір Снабженія”,
ЄДРПОУ 31594936, м. Луганськ
до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,
код НОМЕР_1, м.Донецьк
про стягнення 1136 грн. 06 коп.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Мір Снабженія”, м. Луганськ звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення 1136 грн. 06 коп., у тому числі: заборгованість в сумі 881 грн. 93 коп., неустойка за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 82 грн. 15 коп., індекс інфляції у розмірі 171 грн. 98 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 075/07/Д від 30.05.2007р., видаткову накладну № 147478 від 15.10.2007 р., розписку, що підтверджує факт отримання товару від 15.10.2007 р.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 22.07.2008р. порушив провадження у справі № 28/33 та призначив її розгляд на 11.08.2008р.
Відповідач в судове засідання 11.08.2008р. не з'явився, витребувані господарським судом документи не надав, поважних причин невиконання вимог суду не представив.
Розгляд справи відкладався.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.08.2008. суд зобов'язав Управління державної реєстрації Донецької міської ради, м. Донецьк видати довідку про наявність Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, код НОМЕР_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
До господарського суду Донецької області 27.08.2008р. надійшов витяг серія АВ №530079 - 530080 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідно до якого Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк, код НОМЕР_1 з 17.10.2006р. зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та знаходиться за юридичною адресою: АДРЕСА_1
Всі ухвали господарського суду Донецької області по справі №28/33 направлялися сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням (про що свідчать штампи канцелярії господарського суду Донецької області на зворотньому боці ухвал) на адреси, що вказані у позовній заяві.
Як встановлено судом, в позовній заяві вказано адресу відповідача: АДРЕСА_1
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи. Поважних причин невиконання вимог суду відповідачем не представлено.
За таких обставин, зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
До господарського суду 18.08.2008 р. від позивача надійшло клопотання №121 від 12.08.2008р. про розгляд справи 08.09.2008 р. без участі представника позивача, також позивач надав обґрунтування суми адвокатських послуг.
Одночасно, позивачем надані пояснення № 141 від 15.09.2008 р. щодо направлення претензії відповідачу та довідка № 140 від 15.09.2008 р. в яких позивач підтверджує, що всі правовідносини між позивачем та відповідачем здійснювались на підставі договору № 075/07/Д від 30.05.2007 р.
Дані документи суд приймає до уваги та розглядає справу по суті.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мір Снабженія” в особі директора Донецького філіала Юшина Валерія Миколайовича та відповідачем, Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, м. Донецьк 30.05.2007р. був укладений договір купівлі-продажу №075/07/Д, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Як встановлено судом, відповідно до довідки № 594 головного управління статистики у Луганській області від 13.03.2007 р. керівником Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Мір Снабженія”, м. Донецьк є Юшин Валерій Миколайович.
Згідно умов договору купівлі-продажу №075/07/Д від 30.05.2007 р. позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар й оплатити його відповідно до накладної. Відповідно до п.1.2. вказаного договору предметом постачання є господарські товари та інші товари народного споживання в асортименті, кількості, за цінами за одиницю товару відповідно заявки або накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Партією товару вважається його кількість, вказана в одній накладній. Строк дії договору до 31.12.2007 р.
Як встановлено судом, відповідно до видаткової накладної №147478 від 15.10.2007р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 881 грн. 93 коп.
В матеріалах справи міститься розписка, яка підтверджує факт отримання ОСОБА_1 товару в асортименті, кількості та по цінам вказаним в накладній №147487 від 15.10.2007р. на загальну суму 881 грн. 93 коп.
Відповідно до довідки від 15.09.2008 р. № 140, позивач підтвердив відсутність інших договірних відносин між сторонами.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.
Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п.2.1 договору Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (покупець) зобов'язався перерахувати оплату за товар на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Мір Снабженія” (продавця) на сьомий календарний день з моменту поставки партії товару у відповідності до вказаного договору.
Проте, як вказує позивач, відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу №075/07/Д від 30.05.2007р. не виконав, отриманий по видатковій накладній №147478 від 15.10.2007р. товар не оплатив.
Позивач звернувся до відповідача з претензією №5 від 03.07.2008р. про погашення дебіторської заборгованості в розмірі 881 грн. 93 коп. Відповідно до пояснень позивача від 15.09.2008 р. № 141, останній зазначає, що претензія була вручена представнику відповідача, на який він розписався, але відмовився ставити дату та ПІБ, в зв'язку з чим суд не приймає претензію №5 від 03.07.2008р. як належний доказ.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Оскільки відповідачем не представлено суду доказів оплати поставленого йому позивачем товару, суд робить висновок про наявність у Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Мір Снабженія”, м. Луганськ в сумі 881 грн. 93 коп., на підставі чого вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 881 грн. 93 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім цього, позивачем заявлено про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 171 грн. 98 коп.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок та з огляду на наявність заборгованості, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 171 грн. 98 коп. такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 82 грн. 15 коп.
Пунктом 5.2. договору купівлі-продажу №075/07/Д від 30.05.2007р. передбачено, що за кожен день прострочення платежу нараховується пеня (штрафна неустойка) в розмірі 0,6 % від суми неоплаченого товару.
Однак, господарський суд вважає, що даний пункт договору не повністю відповідає змісту статей 231-232 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Зокрема, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Водночас, частина 1 вказаної правової норми зазначає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Статтями 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Норми статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” є імперативними та такими, що кореспондуються з нормами статей 231-232 Господарського Кодексу України.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, суд вважає правомірним нарахування позивачем пені за період з 23.10.2007 р. по 23.04.2008 р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 82 грн. 15 коп., а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Виходячи зі змісту норм ст.49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Згідно ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом угоди №2 від 01.07.2008р. про надання адвокатських послуг адвокат ОСОБА_2, яка діє на підставі свідоцтва №522 від 17.03.1999р. про право зайняття адвокатською діяльністю уклала вказану угоду з юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю „Мір Снабженія”, м.Луганськ про надання правової допомоги підприємству по стягненню суми заборгованості за договором купівлі-продажу №075/07/Д від 30.05.2007р.
В підтвердження оплати за надані ОСОБА_2 адвокатські послуги до матеріалів справи №28/33 додано видатковий касовий ордер №258 від 16.07.2008р., згідно з яким останній було сплачено 1200 грн. 00 коп.
Проте, в п.12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має врахувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, суд з урахуванням обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Крім цього, п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. №01-8/973 „Про деякі питання практики застосування окремих норм процесуального права” передбачено, що за розумно необхідний розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження; вартість економічних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринки юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Відповідно до обґрунтування сум адвокатських послуг позивач посилається на те що адвокат не тільки готує позовну заяву та приймає участь в судовому засіданні, а також приймає участь в виконавчому провадженні.
За таких обставин, враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги той факт, що позивачем не надано доказів, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, присутність в судовому засіданні тільки на першому судовому засіданні 11.08.2008 р., ціни позову, суд обмежує цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи до 600 грн. 00 коп.
На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84 та ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мір Снабженія”, м.Луганськ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення 1136 грн. 06 коп., у тому числі: заборгованість в сумі 881 грн. 93 коп., неустойка за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 82 грн. 15 коп., інфляційні витрати у розмірі 171 грн. 98 коп. задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р не вказано) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мір Снабженія” (91047, м.Луганськ, 1-й Оборонний проїзд, буд.2, ЄДРПОУ 31594936, р/р №2600401611324 в ЛФ ВАТ „Укрексімбанк” м.Луганська, МФО 304289) заборгованість в сумі 881 грн. 93 коп., неустойку за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 82 грн. 15 коп., інфляційні витрати у розмірі 171 грн. 98 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. та витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 600 грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 18.09.2008р. оголошено повний текст рішення.
Суддя