ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.08 Справа № 18/49/08
Суддя Носівець В.В.
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до закритого акціонерного товариства “ІСКОЖ-2000” (69034, м. Запоріжжя, вул.Цимлянська, 1)
про стягнення 7 597,54 грн.
Суддя Носівець В.В.
представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_2. -довіреність серіїНОМЕР_1 від 14.05.2008 року
Від відповідача: Кошман Р.Є. - довіреність №297-01 від 29.02.2008 року
До господарського суду Запорізької області 30.05.2008 року звернувся приватний підприємець ОСОБА_1з позовною заявою про стягнення з закритого акціонерного товариства “ІСКОЖ - 2000” 7630,49 грн., у зв'язку із неналежним виконанням останнім умов господарського зобов'язання, підтвердженого накладними №21 від 25.04.2006р., №22 від 25.04.2006р. на підставі ст.ст. 536, 625, 692 ЦК України.
Ухвалою суду від 04.06.2008р. порушено провадження у справі №18/49/08, судове засідання призначено на 25.06.2008р. Розгляд справи, в порядку ст. 77 ГПК України, був відкладений до 16.07.2008р.
15.07.2008р. позивачем подано уточнюючу позовну заяву, згідно якої посилаючись на ст.ст. 536, 625, 692 ЦК України, він просить суд стягнути з відповідача 7597,54 грн., у тому числі, основний борг у сумі 5004,96 грн., витрати від інфляції за період з 01.09.2006р. по 01.07.2008р. у сумі 2282,20 грн., 3% річних за період з 01.09.2006р. по 01.07.2008р. у сумі 310,38 грн.
Заява про уточнення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, не суперечить чинному законодавству України, приймається судом до розгляду та задовольняється.
Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.
У судовому засіданні 16.07.2008р. оголошено перерву до 21.07.2008р. Судове засідання закінчено 21.07.2008р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені у позові та уточнюючій позовній заяві, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на безпідставність заявлення позовних вимог, обґрунтованих порушенням відповідачем зобов'язання, оскільки між позивачем та відповідачем не існувало господарського зобов'язання, в розумінні ст.ст.173, 174 ГК України.
Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд, -
ВСТАНОВИВ:
25.04.2006р. позивач поставив відповідачу товар на суму 6804,96 грн., а саме: за видатковою накладною № М-00000022 від 25.04.2006р. -емаль алкіну 45кг (сл.кость) в кількості 4000 шт. за ціною без ПДВ 364,00 грн. на загальну суму з ПДВ 1747,20 грн., та за видатковою накладною № М-00000021 від 25.04.2006р. -скло 4М5 180х130 в кількості 257.000 кв.м. за ціною без ПДВ 16,40 грн. на загальну суму з ПДВ 5057,76 грн.
Факт отримання відповідачем товару (емалі та скла) підтверджується довіреністю серії НОМЕР_2 від 25.04.2006р.
Відповідач свої зобов'язання виконав не у повному обсязі, сплативши позивачу вартість отриманих товарів у розмірі 1800,00 грн., а саме: 28.03.2008р. -1000,00 грн. та 28.02.2008р. -800,00грн., про що свідчать банківські виписки.
Судом встановлено, що відповідач має перед позивачем заборгованість у сумі 5004,96 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 17.06.2008р., яка до теперішнього часу не погашена.
Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5004,96 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою накладних та довіреності, де вказані: ціна, асортимент, кількість товару, умови його продажу, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
13.08.2006р. позивач направив відповідачу претензію від 11.08.2006р. з вимогою оплатити отриманий товар в місячний термін з дня отримання даної претензії, що підтверджується відбитком поштового штемпеля та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Відповідач вказану претензію залишив без задоволення.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань крім випадків, передбачених законом.
Факт заборгованості відповідача в сумі 5004,96 грн. позивачем документально підтверджений в судовому засіданні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5004,96 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2282,20 грн. втрат від інфляції за період з 01.09.2006 року по 01.07.2008 року та 3% річних за період з 01.09.2006 року по 01.07.2008 року в сумі 310,38грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача -сума втрат від інфляції складає 2282,20 грн., три проценти річних від простроченої суми складають 310,38 грн.
Вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню частково, оскільки обґрунтованою є нарахована сума втрат від інфляції, яка становить 2238,70 грн. В частині стягнення 43,50 грн. втрат від інфляції суд відмовляє, у зв'язку з необґрунтованістю нарахування цієї суми.
Вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3 % річних підлягає задоволенню частково, оскільки обґрунтованою є нарахована сума 3 % річних, яка становить 275,41 грн. В частині стягнення 3 % річних в сумі 34,97 грн. суд відмовляє, у зв'язку з необґрунтованістю нарахування цієї суми.
Судові витрати, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з закритого акціонерного товариства “ІСКОЖ-2000” (69034, м. Запоріжжя, вул.Цимлянська, 1; код ЄДРПОУ 30599760, р/р № 26009388201 в АБ “Металург”, МФО 313582) на користь приватного підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_3; р/р № НОМЕР_4в Лівобережному відділенні ПІБ м. Запоріжжя, МФО НОМЕР_5) 5004 (п'ять тисяч чотири)грн. 96 коп. основного боргу; 2238 (дві тисячі двісті тридцять вісім) грн. 70коп. збитків від інфляції; 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 41 коп. 3% річних, 100 (сто) грн. 94 коп. державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Суддя В.В. Носівець