АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/0424/912/12

Провадження № 22-ц/774/3236/13 Головуючий у першій інстанції: Хомченко С.І.

Категорія: 51 Суддя-доповідач: Гайдук В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Міхеєвої В.Ю., Макарова М.О.,

при секретарі Чоха К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»

на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2012 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» про зміну формулювання звільнення та стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зазначеним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі - ТОВ «АТБ-маркет»), посилалась на те, що з 05 жовтня 2011 року працювала на посаді помічника продавця у магазині ТОВ «АТБ-маркет». Висновком МСЕК від 11 травня 2012 року їй було встановлено ІІІ групу інвалідності та протипоказано важку працю з навантаженням на праву руку у вимушеному положенні, рекомендовані посади - черговий на телефоні, вахтер, у зв'язку з чим з 12 травня 2012 року її не було допущено до робочого місця та повідомлено про звільнення за прогул, при цьому, відповідачем не було проведено розрахунок у повному обсязі. Позивач та її представник, уточнивши у судовому засіданні свої вимоги, просили суд змінити формулювання причини її звільнення зазначивши, що вона звільнена за ст.38 КЗпП України у зв'язку з порушенням власником або уповноваженим органом законодавства про працю, стягнути з відповідача на її користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день фактичного розрахунку вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку та судові витрати (т.1 а.с. 1-2).

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2012 року позов частково задоволено, стягнуто з ТОВ «АТБ-маркет» на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі за 72 робочих дні в розмірі 4 106,88 грн., в іншій частині позову - відмовлено, стягнуто з ТОВ «АТБ-маркет» на користь держави 214,60 грн. судового збору. (т.1 а.с. 231-234).

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, в зв'язку з чим просить змінити рішення суду: задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, стягнути на її користь судові витрати (т.1 а.с. 235-237).

В апеляційній скарзі ТОВ «АТБ-маркет» також посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог (т.1 а.с. 239-247).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу ТОВ «АТБ-маркет» № 180-к від 05 жовтня 2011 року, ОСОБА_3 була прийнята на постійну роботу у підрозділ магазину Продукти-299 на посаду помічника продавця (т.1 а.с. 23).

З 19 жовтня 2011 року по 07 травня 2012 року ОСОБА_3 перебувала на лікарняному (т.1 а.с. 53, 56, 58, 60, 62, 64, 66).

11 травня 2012 року на підставі довідки МСЕК до акту огляду серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 було встановлено ІІІ групу інвалідності та протипоказано важку працю з навантаженням на праву руку у вимушеному положенні, рекомендовані посади - черговий на телефоні, вахтер. Зазначене підтверджується копіями медичної документації (т.1 а.с. 3-8).

12 травня 2012 року позивач повідомила керівництво магазину відповідача про стан здоров'я та надала медичні документи включаючи висновок МСЕК, даний факт сторонами не оспорювався.

15 червня 2012 року позивачу були запропоновані інші вакантні в магазині посади: робітник по прибиранню території та фасувальник продуктів харчування, від яких ОСОБА_3 відмовилась, оскільки дані види робіт не відповідають рекомендаціям наданими МСЕК (т.1 а.с. 85, 86).

22 серпня 2008 року ОСОБА_3 було звільнено з займаної посади помічника продавця, відповідно до наказу № 149-к, на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Підставою для звільнення позивача, стали службова записка та копія довідки МСЕК (т.1 а.с. 107).

В день звільнення ОСОБА_3 було виплачено 1939,25 грн., в тому числі вихідна допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку та грошова компенсація за 14 невикористаних днів щорічної відпустки (т.1 а.с. 110-112).

Доводи відповідача про те, що з 12 травня 2012 року по день звільнення ОСОБА_3, заробітна плата їй не повинна нараховуватись, оскільки остання була відсутня за місцем роботи, не можуть бути прийняті колегією суддів, так як на відповідача статтею 172 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством, покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За викладених обставин, на думку колегії судів, відповідач повинен був оперативно вирішити питання стосовно переведення ОСОБА_3 на іншу посаду або її звільнення, але фактично інші вакансії позивачу були запропоновані через місяць, а звільнена вона була через 3 місяці, після того як керівництво магазину відповідача дізналось про встановлення їй інвалідності.

Крім того, відповідач на власний розсуд не скористався правом звільнити позивача за прогули, а також в матеріалах справи відсутні докази, про існування між сторонами домовленостей стосовно оплати позивачу часу поки буде вирішене спірне питання.

Установивши, що з вини ТОВ «АТБ-маркет» у день звільнення позивача не було проведено виплату всіх сум у повному обсязі, а саме не здійснено розрахунок за період з 12 травня 2012 року по 22 серпня 2012 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 заробітної плати за вказаний період.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення невиплаченої позивачу заробітної плати за період з 12 травня 2012 року по 22 серпня 2012 року суд виходив з того, що ОСОБА_3, фактично перебуваючи з відповідачем у трудових відносинах, не виконувала своїх посадових обов'язків, у зв'язку з протипоказанням їй даної роботи за станом здоров'я, інших посад, які б відповідали рекомендаціям МСЕК, відповідач не запропонував, нового робочого місця для працевлаштування ОСОБА_3, з урахуванням їй програми реабілітації, створено не було, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час прийняття ним рішення про звільнення ОСОБА_3, який відповідно до розрахунку суду складає 4 106,88 грн. (72 дні * 8 годин * 7,13 грн. = 4 106,88 грн.).

Проте повністю погодитись з такими висновками суду не можна.

Хоча й суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за період з 12 травня 2012 року по 22 серпня 2012 року, але при здійсненні розрахунку не прийняв до уваги ті обставини, що ОСОБА_3 працювала відповідно до встановленого у магазині графіку виходу на роботу, а саме: 3 зміни через 3 дні, при цьому тривалість зміни складала 11 годин, зазначене підтверджується копіями графіку та табелів обліку робочого часу (т.1 а.с. 34, 39-52).

За період з 12 травня 2012 року по 22 серпня 2012 року позивач повинна була відпрацювати 51 зміну (у травні - 9, у червні - 15, у липні - 16, у серпні - 11) по 11 годин кожна, а тому враховуючи середньогодинну заробітну плату ОСОБА_3 у розмірі 7,13 грн. сума недоплаченого заробітку під час її звільнення буде складатиме 3 999,93 грн. (51 зміна * 11 годин * 7,13 грн. = 3 999,93 грн.)

Зазначені обставини судом враховані не були, а тому колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення в цій частині з прийняттям нового про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 середньомісячного заробітку за період з 12 травня 2012 року по 22 серпня 2012 року у розмірі 3999,93 грн., задовольнивши частково апеляційну скаргу ТОВ «АТБ-Маркет».

Колегія суддів не може також погодитись з висновком суду про відмову у задоволенні вимог позивача в частині стягнення на його користь суми середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Суд всупереч положенням ст. 117 КЗпП України, не врахував ті обставини, що на день винесення рішення розрахунок з відповідачем за вказаний період не був проведений в повному розмірі, та відмовив у задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача суми середнього заробітку з 23 серпня 2012 року по день винесення рішення, а тому в цій частині рішення підлягає скасуванню.

Згідно абзаців 3, 4 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку, відповідно до якого, коли працівник не мав заробітку не з його вини, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Згідно п.8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату, виданої ТОВ «АТБ-маркет», середньогодинна заробітна плата ОСОБА_3 становить 7,13 грн. (т.1 а.с. 223).

Затримка розрахунку з позивачем при звільненні з 23 серпня 2012 року по 04 грудня 2012 року (день винесення рішення судом), відповідно до встановленого графіку роботи, складає 52 робочі дні (серпень 2012 р. - 5 днів, вересень 2012 р. - 15 днів, жовтень 2012 року - 16 дні, листопад 2012 року - 15 дні, грудень - 1 день), а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені складає - 52 дн. * 11 год. * 7,13 грн./год. = 4078,36 грн.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума невиплаченої заробітної плати за період з 12 травня 2012 року по 22 серпня 2012 року у розмірі - 3 999,93 грн. та сума за час затримки повного розрахунку при звільнені за період з 23 серпня 2012 року по 04 грудня 2012 року у розмірі - 4078,36 грн., а всього - 8 078,29 грн. за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Стосовно відмови у задоволенні позовних вимог про зміну формулювання причини звільнення позивача, то судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зроблений вірний висновок, з яким погоджується колегія суддів, про те, що ОСОБА_3 була звільнена саме у зв'язку з неможливістю виконання обов'язків помічника продавця за станом здоров'я, так як дана посада не відповідає індивідуальній програмі реабілітації позивача.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 даний висновок суду не спростовують, оскільки позивач, відповідно до умов ст. 38 КЗпП, з заявою про звільнення з підстав порушення відповідачем законодавства про працю до останнього не зверталась.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.2 ст.40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Тому враховуючи, що підстави для зміни формулювання причини звільнення позивача відсутні, а відповідач 22 серпня 2012 року здійснив виплату ОСОБА_3 вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_3, щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині відмови у стягнення на користь позивача судових витрат по справі, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 1800 грн., а тому в цій частині рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення даних позовних вимог (т.1 а.с.114-115, 117-119).

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково та беручи до уваги, що представник позивача ОСОБА_4 брав участь в судових засіданнях у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача у рахунок повернення судових витрат - 600 грн. (1800 грн. / 3 = 600 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» та ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2012 року - скасувати в частині стягнення середнього заробітку та прийняти в цій частині нове, яким, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» на користь ОСОБА_3 суму невиплаченої заробітної плати у розмірі - 3 999,93 грн., а також суму за час затримки повного розрахунку при звільнені у розмірі - 4078,36 грн., а всього - 8 078,29 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування судових витрат - 600,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді